Справа № 761/21535/24
Провадження № 2/761/2278/2025
(заочне)
20 січня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В.,
за участю секретаря: Яцишина А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, -
У червні 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, згідно з якою позивач просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача завдані матеріальну шкоду в розмірі 24 113,00 грн., моральну шкоду в розмірі 7 000,00 грн. та розподілити судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є співвласницею квартири номер АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом права власності та витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва. З моменту набуття права власності на Квартиру № 10 , тобто впродовж останніх 26 років, вона з своїм чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані та постійно проживають в Квартирі №10 . Позивач також є власником особового рахунку Квартири № 10 , та регулярно сплачує комунальні послуги, в тому числі за утримання житлового будинку місця проживання.
У позовній заяві вказано, що 30 січня 2024 року позивачкою було виявлено факт залиття квартири № 10 із квартири розташованої поверхом вище (квартири номер АДРЕСА_3 ), зокрема в Квартирі № 10 виявлено протікання на стіні кухні біля стелі, про що нею негайно було проінформовано аварійну службу Шевченківського району м. Києва (Диспетчерська служба Шевченківського району) та Контактний центр м. Києва (номера зафіксованих заявок 9726545, 4-65519, 4- 6591). Крім цього, позивачем 31.01.2024 року було подану відповідну заяву Управителю КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва (мікрорайон Діброва) про виявлення факту залиття Квартири № 10 та необхідності складання та видачі акту про залиття квартири (присвоєно вхідний номер К-26 від 31.01.2024 року). Також, були намагання повідомити власнику квартири №14 , що він своїми діями, завдав пошкоджень моєму майну, однак відповідач двері своєї квартири не відчинив, та на повідомлення в соціальній мережі, відреагував зневажливо.
Позивачкою вказано, що за результатами обстеження квартири № 10 представниками КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва (мікрорайон Діброва) було складено Акт від 02.02.2024 року (надалі також як «Акт»), яким підтверджено, що: залиття квартири № 10 відбулося 30.01.2024 року; - мешканці квартири № 14 доступу до квартири не надали; - на час обстеження внутрішньо будинкові та внутрішньо квартирні інженерні мережі знаходилися в задовільному технічному стані, витоків не виявлено; - в квартирі № 10 є пошкодження, спричинені залиттям (кухня, стіна- шпалери, пошкоджено до 2,5м2); - висновок комісії: залиття Квартири АДРЕСА_1 - разове , відбулося з вище розташованої квартири №14 , вищевказаного житлового будинку. Вищенаведений Акт отримано позивачкою нарочно 06.02.2024 року, що підтверджується підписом на примірнику Акта КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва (мікрорайон Діброва)»
В обґрунтування позовної заяви, позивачем вказано, що їй не вдалося вирішити ситуацію за обопільною згодою, оскільки відповідач в телефонній розмові веде себе неадекватно, на зустріч не погоджується, крім цього погрожує та зневажливо пропонує з'їхати із квартири № 10 , якщо позивача не влаштовує такий стан речей. Згідно Звіту оцінювача № 38/24 від 14.02.2024 року про оцінку збитків про оцінку збитків, нанесених власниці квартири АДРЕСА_1 розмір матеріальних збитків становить 24 113,00 грн.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач, як власник квартири № 14 несе обов'язки щодо належного утримання та експлуатації квартири та її складових частин, зокрема сантехнічного обладнання та мережі водовідведення квартири. Позивачкою вказано. що відповідач, як власник квартири № 14 за вказаною адресою, неналежно виконав/не виконав свої законодавчо встановлені обов'язки щодо належного утримання та експлуатації квартири та її складових частин, зокрема сантехнічного обладнання та мережі водовідведення квартири, не допускати будь-яких дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг. Наслідком таких неправомірних дій відповідача стало залиття квартири № 10 . Згідно Акту прямо встановлено, що залиття квартири № 10 відбулося з розташованої вище Квартири № 14 . Між неправомірними діями відповідача та шкодою, що зафіксована в Акті та в Звіті про оцінку наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок.
Окрім того, у позовній заяві зазначено, що внаслідок залиття квартири № 10 позивачці заподіяно моральну шкоду, оскільки, по-перше, після залиття (як негативний наслідок) в квартирі № 10 з'явилися цвіль та неприємний запах, що є дуже шкідливим для здоров'я, а також порушує нормальні життєві умови перебування у квартирі, що призвело до не тільки порушення життєвого укладу позивача, а істотних вимушених негативних змін у його житті, що також порушило нормальні життєві зв'язки. Сам факт пошкодження квартири № 10 , що використовується позивачем в якості постійного житлового приміщення вже впродовж 26 свідчить про завдання позивачу моральної шкоди та необхідність вживання заходів для проведення відновлювальних ремонтних робіт, а також відшкодування їх вартості. Позивач переніс та досі переносить велике емоційне напруження, страх перед можливим повторним залиттям квартири, що тягне за собою в своїй сукупності глибокий психологічний дискомфорт і моральні переживання, які погіршили гармонійні адаптовані умови його життєдіяльності, призвели до порушення душевної рівноваги, що вимагає від нього додаткових витрат часу, залучення душевних та матеріальних зусиль для вирішення ситуації, що склалась, урахуванням вимог розумності та справедливості позивач завдану йому відповідачем моральну шкоду оцінює в 7 000,00 грн.
У зв'язку із викладеним, позивач та посилаючись на положення ст.ст. 22, 23, 1166,1192 ЦК України, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.06.2024 року було відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
16.08.2024 року до суду надійшли по пояснення третьої особи КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» у яких вказано, що поточний ремонт та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових систем здійснюють виконавці послуг з утримання будинку. Внутрішньоквартирні мережі обслуговують самі мешканці квартири. З акту обстеження квартири позивача від 02.02.2024 року вбачається, що разове залиття квартири АДРЕСА_1 , відбулось з вище розташованої квартири № 14 вищевказаного житлового будинку. Тобто Акт обстеження від 02.02.2024р. в сукупності з іншими доказами у справі, підтверджує той факт, що залиття квартири позивача № 10 сталось з квартири № 14 , яка належить відповідачу. Акт обстеження квартири АДРЕСА_1 від 02.02.2024 року підтверджує вину відповідача у залитті квартири.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, про місце, дату та час судового засідання повідомлялась належним чином, до суду надійшла заява представника позивачки - адвоката Майорова Сергія Володимировича у якій він просив розглянути цивільну справу без участі сторони позивача за наявними матеріалами.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Третя особа, явку свого представника не забезпечила, про місце, дату та час судового засіданні повідомлялась належним чином.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є співвласницею квартири номер АДРЕСА_1 (надалі - Квартира № 10 ), що підтверджується копією договору укладеним між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори від 08.07.1998 та реєстраційним посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації від 09.07.1998.
Так, позивачкою 31.01.2024 було подану відповідну заяву Управителю КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва (мікрорайон Діброва) про виявлення факту залиття квартири АДРЕСА_1 та необхідності складання та видачі акту про залиття квартири (присвоєно вхідний номер К-26 від 31.01.2024 року). Власник квартири № 14 , ОСОБА_2 доступ квартири АДРЕСА_3 ані працівнику КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва (мікрорайон Діброва), ані позивачці для встановлення причин залиття не надав, хоча був попереджений в той же день. Окрім того, управителем КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва (мікрорайон Діброва) було складено Вимогу від 31.01.2024 року № 15 про термінове надання доступу до внутрішньо будинкових інженерних мереж у квартирі АДРЕСА_3 для обстеження та виявлення причини залиття нижче розташованої квартири № 10 та вручено нарочно, що підтверджується підписом останнього на цьому документі. Крім цього, вимога від 31.01.2024 року № 15 була надіслана Відповідачу рекомендованим поштовим відправленням (номер 0411108162570), що підтверджується фіскальним чеком.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачкою було направлено відповідачу повідомлення від 31.01.2024 року про те, що 01.02.2024 року з 08:30 до 9:30 відбудеться обстеження квартири АДРЕСА_1 представниками КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва (мікрорайон Діброва) по факту залиття, яке було направлено рекомендованим пріоритетним поштовим відправленням (номер 0306709632886), що підтверджується фіскальним чеком.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами обстеження квартири АДРЕСА_1 , було складено Акт від 02.02.2024 року (надалі також як «Акт»), де зазначено, що працівники ПП «Український центр управління нерухомістю» у складі: інженера ОСОБА_5 , майстра т/д ОСОБА_6 , слюсара-сантехніка ОСОБА_7 , склали даний акт про те, що ними було проведення обстеження санітарно-технічного стану квартири АДРЕСА_1 , з приводу звернення гр. ОСОБА_8 від 31.01.2024 №К-26, що залиття з вище розташованої квартири №14 . За результатами обстеження виявлено: - квартира АДРЕСА_1 двокімнатна, розташована на третьому поверсі п'ятиповерхового цегляного будинку 1960 року забудова, загальною площею 45,0 кв.м; - залиття квартири АДРЕСА_1 відбулося 30.01.2024 року; Під час залиття мешканці вищерозташованої кватири №14 доступу до квартири не надавали; - на час обстеження внутрішньо будинкові та внутрішньо квартирні інженерні мережі знаходилися в задовільному технічному стані, витоків не виявлено. В квартирі № 10 при залитті пошкоджено: кухня, стіна-шпалери, пошкоджено до 2,5м2). Висновок комісії: залиття Квартири АДРЕСА_1 - разове , відбулося з вище розташованої квартири №14 , вищевказаного житлового будинку. Про що складено дійсний акт, який затверджений управителем КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києві (мікрорайон Діброва) Паламарчуком В.І.
В свою чергу, згідно положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, серед іншого, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням порушеного права, тобто, з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно роз'яснень, які містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року за №6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: шкода; протиправна поведінка заподіювана шкоди; причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювана; вина.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, в редакції Постанови № 5 від 14.01.2009 року власник квартири зобов'язаний, зокрема, використовувати приміщення, житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.
Згідно ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 242/4773/17 міститься наступний висновок: цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона с юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач не зобов'язаний доводити вину відповідача у заподіянні шкоди. Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 25.09.2019 року у справі № 562/2502/16-ц відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил вищевказаної статті, оскільки її першою частиною визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Отже, підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкода є правопорушення, яке включає в себе: шкоду, протиправне діяння особи, яка її заподіяла, причинний зв'язок між ними та вину заподіювана шкода. У правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція заподіювана шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
За приписами ст. ст. 316, 319, 322 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, порядок складання Акту про залиття, аварії квартир регулюється Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 №76, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за №927/11207.
Відповідно п. 2.3.6 зазначених Правил, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт.
З додатку № 4 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій вбачається, що в Акті про залиття обов'язково зазначається дата складання акту (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Відповідно до п.п.7-8 ч. 2 ст. 7 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний допускати у своє житло (інший об'єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об'єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.
Положеннями ст. 177 ЖК України встановлено, що громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання.
Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЖК України підприємства, установи, організації, а також громадяни, які заподіяли шкоду жилим будинкам, жилим приміщенням, інженерному обладнанню, об'єктам благоустрою і зеленим насадженням на прилеглих до будинків ділянках, зобов'язані відшкодувати заподіяну шкоду.
Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків та гуртожитків, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний: не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, гуртожитку, порушують умови проживання громадян.
Відповідно до довідки ДОП відділу поліції №3 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, що під час проведення перевірки було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_3 проживає громадянин ОСОБА_2 , 1972 р.н., однак при неодноразових відвідуваннях вказаної адреси вхідні двері до квартири ніхто не відчиняв та на залишені повідомлення з працівниками Шевченківського УП на зв'язок ніхто не виходив. Також вході перевірки було встановлено, що представниками КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» було складено відповідний акт про факт затоплення квартири №10 з боку мешканців квартири №14 , доступу для обстеження квартири №14 її мешканці не надали.
Тобто, оскільки відповідач проживає і користується квартирою АДРЕСА_3 , несе обов'язок по забезпеченню схоронності житла, належного утримання та експлуатація квартири, санітарно-технічного та іншого обладнання в квартирі, сантехнічного обладнання та мережі водовідведення квартири, яке стало причиною залиття, суд, враховуючи обставини, встановлені Актом від 02.02.2024 року, приходить до висновку, що відповідальність за завдану матеріальну шкоду позивачу має нести саме відповідач ОСОБА_2 , особа, яка проживає і користується квартирою №14 , з якої відбулось залиття квартири позивачки.
Так, згідно Звіту №38/24 про оцінку збитків, нанесених власниці квартири АДРЕСА_1 складений 14.02.2024 складений ФОП « ОСОБА_10 », розмір матеріальних збитків, який завдано власникам в результаті залиття квартири АДРЕСА_1 , яке сталося 30.01.2024 станом на момент складання даного звіту становить 24 113,00 грн.
Відповідачем не спростований розмір майнової шкоди.
Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В даному випадку, слід зазначити, що стороною відповідача не доведено відповідно до ст.ст. 81, 77-80 ЦПК України, що залиття квартири позивача відбулось не з його вини
Таким чином, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, як на підставу для задоволення позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 24 113,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
В даному випадку, слід зазначити, що стороною відповідача не доведено відповідно до ст.ст. 81, 77-80 ЦПК України, що залиття квартири позивача відбулось не з його вини, як власника квартири, в якій виявлено причину залиття, а з вини третьої особи і жодним чином не спростовано розмір спричиненої матеріальної шкоди.
Разом з тим, щодо відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При цьому, у відповідності до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року за №6, суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
В обґрунтування вказаної вимоги позивачкою вказано, що нею перенесено та досі переноситься велике емоційне напруження, страх перед можливим повторним залиттям квартири, що тягне за собою в своїй сукупності глибокий психологічний дискомфорт і моральні переживання, які погіршили гармонійні адаптовані умови його життєдіяльності, призвели до порушення душевної рівноваги, що вимагає від нього додаткових витрат часу, залучення душевних та матеріальних зусиль для вирішення ситуації, що склалась, урахуванням вимог розумності та справедливості позивач завдану йому відповідачем моральну шкоду оцінює в 7 000,00 грн.
Суд вважає, що відповідачем була заподіяна позивачу ОСОБА_11 моральна шкода, яка виражається у негативних емоціях та душевних переживаннях з приводу пошкодження майна, неможливості нормального користування ним, порушенням звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди в розмірі 7000,00 грн., що відповідає ступеню перенесених страждань, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки судовий збір в розмірі 2422,40 грн..
При цьому, за ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено. що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Так, позивачка в позовній заяві просила стягнути з відповідача оплату за надані оціночні послуги згідно договором від 06.02.2024 року у розмірі 3000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, що 06.02.2024 року позивачкою було укладено Договір № 32/24 на проведення робіт із незалежної оцінки із ФОП ОСОБА_10 (надалі також як «Договір оцінки»). Предметом зазначеного Договору оцінки є проведення незалежної експертної оцінки матеріального збитку залиття Квартири № 10 . Загальна вартість проведення робіт за Договором оцінки складає 3 000,00 грн., які були сплачені згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 14 від 09.02.2024 року та квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 75 від 16.02.2024 року.
Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
До матеріалів позовної заяви долучено Звіт №38/24 про оцінку збитків, нанесених власниці квартири АДРЕСА_1 складений 14.02.2024 складений ФОП « ОСОБА_10 », долучено Акт прийму-передачі виконаних робіт згідно договору 32/34 від 06.02.2024 на суму 3 000,00 грн., а також долучено квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 14 від 09.02.2024 року та квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 75 від 16.02.2024 року.
Таким чином, враховуючи задоволення позову з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати позивачки на проведенням оцінки збитків у розмірі 3000,00 грн.
Крім того, позивачка просила стягнути з відповідача понесення судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу надано до суду копії наступних документів: договору №18 про надання правничої допомоги 06 квітня 2024, акту виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 05.06.2024, оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру №18 від 05.06.2024 на суму 8000,00 грн.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Таким чином, оскільки відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1192 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 137, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354, ЦПК України, суд,-
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 24 113,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 7000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2422,40 грн., витрати позивачки на проведенням оцінки збитків у розмірі 3000,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_10 .
Повий текст рішення складено 20.01.2024.
Суддя: