Справа № 758/9074/24
Категорія 38
03 березня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Волошина А. М.,
розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «СОС-кредит», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредо Аверс», про визнання недійсним кредитного договору,-
В липні 2024р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОС-кредит» про визнання недійсним кредитного договору.
Вимоги позовної заяви обґрунтувала тим, що в січні 2024 року до підприємства, де працює позивачка, надійшов запит №66675759 від 19.12.2023. приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича з постановою від 23.11.2021 р. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
У позовній заяві позивачка зазначає, що відносин з будь-якими кредитними організаціями, в тому числі з відповідачем, вона ніколи не мала, кредитів ніколи не брала. Вважає, що до неї застосовуються шахрайські схеми з необґрунтованого стягнення коштів.
Вказує про те, що звернулася за правовою допомогою до адвоката, та її представник отримав кредитну історію заявниці, надану Українським Бюро кредитних історій, згідно з якою з'ясувалося, що за позивачкою обліковується кілька кредитних договорів, зокрема, кредитний договір №18754639 від 15.10.2020 р. на суму 7 000,00 грн.
Зазначає, що з метою належного з'ясування обставин справи, її представник подавав на офіційну електронну адресу відповідача адвокатських запит №62/24 від 04.07.2024., яким просив надати копію кредитного договору № 18754639 від 15.10.2020. на суму 7000 грн.; інформацію про спосіб надання кредиту заявниці, номери рахунків, карткових рахунків, банківські установи, перелік персональних даних заявниці, які були використані під час укладення кредитних договорів, інші відомості і документи, що стосуються відносин ТОВ «СОС КРЕДИТ» з заявницею ОСОБА_1 .
08.07.2024 було отримано відповідь відповідача, якою ТОВ «СОС КРЕДИТ» роз'яснив процедуру ідентифікації та верифікації позичальників, порядок підписання кредитних договорів, надав копію Договору про надання фінансового кредиту №18754639 від 15.10.2020 року, повідомив номер телефону НОМЕР_1 , який використовувався під час укладення такого кредитного договору; повідомив відому частину карткового рахунку НОМЕР_2 , на який перераховувалися кредитні кошти за Договором.
У позовній заяві позивачка зазначила, що жодних кредитних договорів, в тому числі з відповідачем, вона ніколи не укладала; карткових та інших банківських рахунків не має; грошові кошти за оспорюваним кредитним договором були перераховані на банківську картку, яка позивачці не належить; відкритих на ім'я позивачки рахунків в банку, на рахунок якого відповідач перерахував кредитні кошти, позивачка не має. Позивачка вказувала, що її персональні дані були використані без її згоди, відтак, вона вважає, що такі дані мають бути видалені (знищені) з електронних баз даних (інформаційно-телекомунікаційної системи) відповідача.
Посилаючись на вказані обставини, зазначаючи, що кредитний договір вона не укладала та він не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», позивачка звернулася з даним позовом до суду, у якому просила визнати недійсним договір про надання фінансового кредиту №18754639 від 15.10.2020. на суму 7000,00 грн., укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОС КРЕДИТ»; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «СОС КРЕДИТ» видалити (знищити) персональні дані ОСОБА_1 з електронних баз даних (інформаційно-телекомунікаційної системи) Товариства з обмеженою відповідальністю «СОС КРЕДИТ»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОС КРЕДИТ» на користь ОСОБА_1 судовий збір 968,96 грн., та витрати на правову допомогу 20000,00 грн.
Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 12 серпня 2024р. було відкрито провадження у даній справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 8 листопада 2024р. до участі у даній справі було залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо-Аверс". Ухвалюючи таку ухвалу, суд виходить з того, що згідно наданої інформації відповідача, 30 грудня 2020р. право вимоги до ОСОБА_1 за договором фінансового кредиту №18754639 від 15 жовтня 2020р. було відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансовій компанії "Кредо-Аверс" на підставі договору надання послуги з факторингу №30/126/2020, а відтак рішення у справі про визнання недійсним кредитного договору може стосуватися прав та обов'язків третьої особи (а.с.101).
20 листопада 2024р. від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів у справі. Клопотання було обґрунтоване тим, що представник позивачки звертався з адвокатським запитом до відповідача, на який отримав листа від 08.07.2024 про те, що 15.10.2020 від імені ОСОБА_1 було укладено 2 кредитні договори на суму 5000 грн. та 7000 грн. відповідно. Перший кредитний договір було відразу закрито, а за другим кредитним договором №18754639 було здійснено переказ кредитних коштів у розмірі 7000 грн. Представник позивача просив витребувати інформацію про особу, якій було відкрито картковий рахунок НОМЕР_2 (всі відомості про особу, якій було відкрито картковий рахунок, надані при оформленні, в т.ч. зареєстрований фінансовий номер телефону, адреса реєстрації, паспортні дані та інші відомості надані при реєстрації) та чи рахувалася (рахується) картка втраченою; інформацію про те, чи обліковуються (обліковувались) рахунки (у тому числі карткові) в установах АТ «Універсал Банк» на ім'я ОСОБА_1 .
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 15 січня 2025 р. клопотання представника позивача було задоволено частково та витребувано у Акціонерного товариства «Універал Банк» відомості про особу, якій було відкрито картковий рахунок НОМЕР_2 , фінансовий номер до карти НОМЕР_2 , а також інформацію про те, чи обліковуються (обліковувались) рахунки в установах АТ «Універсал Банк» на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) у період з 1 січня по 31 грудня 2020 року.
11 лютого 2025р. на виконання ухвали суду від 15 січня 2025р. від Акціонерного товариства «Універал Банк» отримано відповідь.
У судове засідання 3 березня 2025р. позивачка та її представник не з'явилися. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивачки та її представника (а.с.80).
Представники відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СОС кредит" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредо Аверс" у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що відповідач ТОВ "СОС Кредит" листом №08/07/2024 від 08.07.2024 повідомив такі обставини та надав відповідні документи, а саме (а.с.24-27):
15 жовтня 2020 року між Товариством "СОС Кредит" та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №18754618 на суму 5 000,00 грн. строком на 10 календарних днів. Такий кредитний договір цього ж дня 15 жовтня 2020 року був закритий.
Після закриття цього договору, 15 жовтня 2020 року між Товариством "СОС Кредит" та гр. ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №18754639 на суму 7000,00 грн. та строком в 15 календарних днів.
Відповідач повідомив таку процедуру укладення договору: Укладення кредитних договорів з клієнтами відбувається через електронну систему, а саме сайт - soscredit.ua, на якому розміщується вся необхідна інформація, яку вимагає чинне законодавство України. До моменту укладення договору клієнт має змогу ознайомитись з усіма істотними умовами договору. Для надання Товариством з обмеженою відповідальністю «СОС КРЕДИТ» коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, клієнт повинен зареєструватись в системі Товариства. Для отримання можливості подати Заявку, клієнт має пройти процедуру реєстрації у системі. Процедура реєстрації клієнта , а також входу до системи (особистого кабінету Клієнту) Товариства, передбачає введення клієнтом відомостей про себе , а саме: електронна адреса, пароль, одноразовий ідентифікатор клієнта. Другим кроком при першій реєстрації Клієнта в системі (сайті) Товариства є створення Особистого Кабінету клієнта. Зареєстрований клієнт формує і подає Заявку до Товариства через свій Особистий Кабінет шляхом заповнення необхідних полів Заявки, що наведені в полях для подачі Заявки на Кредит. Потім Товариство перевіряє всі надані дані Клієнтом для видачі Кредиту, та формує паспорт кредиту, надає клієнту для ознайомлення Паспорт кредиту, в якому наведені всі обов'язкові пункти. Після ознайомлення клієнтом з Паспортом кредиту, товариство робить пропозицію клієнту для оформлення Кредитного договору, шляхом направлення Клієнту оферти. До такої оферти також долучається Договір, сформований для клієнта. У разі згоди клієнта з усіма істотними пунктами оферти та Договору, прийняття такої оферти, клієнт підписує Договір за допомогою одноразового ідентифікатора, який направляться йому на телефон, зазначений при реєстрації в системі. Для підписання Клієнт вводить даний альфонумеричний код у спеціальне поле, та нажимає на кнопку для підписання договору своїм альфонумеричним кодом (одноразовим ідентифікатором). В особистий кабінет клієнта надходить підписаний договір. Після підписання договору, Товариство здійснює перерахування грошових коштів на карту, рахунок, що було вказано при реєстрації в системі.
Ідентифікація та верифікація позичальника може бути здійснена шляхом електронної автентифікації позичальника за допомогою його даних в банку, де він обслуговується (BANKID). Однак, у конкретному випадку, інструмент покладання для отримання інформації через Систему BankID Національного банку України з ОСОБА_1 не використовувався.
Листом №08/07/2024 від 08.07.2024 відповідач також повідомив, що від імені Товариства до Клієнта не надсилались вимоги щодо наявності заборгованості. Для оформлення кредиту ОСОБА_1 використовувався номер телефону НОМЕР_1 .
Номер платіжної картки, на яку відправлялися кошти, вказаний в реквізитах Договору про надання фінансового кредиту: НОМЕР_2 . Повний номер платіжної картки, на яку надсилалися кредитні кошти, Товариство не може надати, так як не володіє даною інформацією.
30 грудня 2020 року право грошової вимоги по Договору №18754639 від 15.10.2020 було відступлене ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДО-АВЕРС» (код за ЄДРПОУ 40487629) на підставі Договору надання послуги з факторингу №30/126/2020 від 30.12.2020 року (а.с. 24-27).
На підставі наданих відповідачем копій документів встановлено, що через сайт відповідача було згенеровано Заяву-приєднання до Договору (оферти) про надання фінансового кредиту №18754639 від 15.10.2020, якою особа « ОСОБА_1 » підтвердила, що ознайомилася з Договором, Правилами надання кредитних коштів, Паспортом кредиту, надала згоду на обробку персональних даних. Така заява була підписана одноразовим паролем q7e6j8d9 (а.с.28-29).
Особою « ОСОБА_1 » за допомогою одноразового ідентифікатора q7e6j8d9 підписано Договір про надання фінансового кредиту №18754639 від 15.10.2020, за умовами якого товариство зобов'язалось надати кредит клієнту у розмірі 7000 грн. з оплатою по змінюваній процентні ставці, що вираховуються в графіку, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (п.3.1 договору). Клієнт зобов'язується повністю повернути кредит до 30 жовтня 2020р. шляхом зарахування відповідної суми на поточний рахунок товариства (пункт 4.2. договору).
Видача (надання) товариством кредиту клієнту за цим Договором провадиться протягом одного операційного дня з моменту укладення цього договору, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у платіжному фреймі, та яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки (пункт 4.1 договору).
У розділі 14 Договору зазначені такі реквізити платіжної картки: НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , НОМЕР_3 . Договір підписаний одноразовим паролем q7e6j8d9, який направлявся на номер телефону НОМЕР_1 (а.с.30-39).
Позивачка ОСОБА_1 заперечує факт укладення нею кредитного договору 15 жовтня 2020р. на суму 7000 грн. Вважає, що для укладення кредитного договору незаконно було використано її персональні дані. Кредитні кошти вона не отримувала, такі кредитні кошти зараховувалися на банківську картку, емітентом якої є АТ «Універсал Банк», в якому позивачка ніколи не мала банківських рахунків та банківських карток цього банку вона не отримувала. Про існування такого кредитного договору вона дізналася, коли на адресу її роботодавця надійшов запит приватного виконавця Парфьонова Георгія Володимировича про стягнення частини заробітної плати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» (а.с.15-16), що стало підставою для звернення до Українського Бюро кредитних історій, від якого отримано інформацію, що за позивачкою обліковується декілька кредитних договорів, зокрема, кредитний договір №18754639 від 15.10.2020 р. на суму 7 000,00 грн. (а.с.18-20).
Посилаючись на те, що позивачка не укладала оспорюваний кредитний договір №18754639 від 15.10.2020 р. на суму 7 000,00 грн. з ТОВ «СОС КРЕДИТ», позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд повинен встановити, з яких правовідносин виник спір, які правові норми підлягають застосуванню, та чи обрано позивачкою належний та ефективний спосіб захисту її прав.
Так, відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
У конкретній справі на підставі листа відповідача №08/07/2024 від 08.07.2024, у якому розкрито процедуру укладання договору, суд констатує про те, що від імені ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом його підписання на сайті кредитора одноразовим паролем q7e6j8d9. За умовами кредитного договору кредит у розмірі 7000 гривень повинен був надаватися шляхом зарахування коштів на платіжну картку: НОМЕР_2 .
Листом від 2 липня 2024р. №1673 Акціонерне товариство «Універсал банк» надав інформацію про те, що платіжна картка з НОМЕР_4 є електронним платіжним засобом, емітованим Акціонерним товариством «Універсал банк» (а.с.48-49).
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 15 січня 2025р. було витребувано у Акціонерного товариства «Універал Банк» відомості про особу, якій було відкрито картковий рахунок НОМЕР_2 , фінансовий номер до карти НОМЕР_2 , а також інформацію про те, чи обліковуються (обліковувались) рахунки в установах АТ «Універсал Банк» на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) у період з 1 січня по 31 грудня 2020 року.
На виконання вимог ухвали Подільського районного суду міста Києва від 15 січня 2025р. Акціонерне товариство «Універсал банк» надало відповідь про те, що за наданими даними НОМЕР_2 неможливо знайти власника картки. Для ідентифікації власника картки необхідні відомості про прізвище ім'я та по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або повний номер картки.
Одночасно банк повідомив, що банківських рахунків, відкритих на ім'я громадянки « ОСОБА_1 », реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 в Акціонерному товаристві «Універсал банк» (в тому числі через мобільний застосунок Монобанк) у період з 1 січня по 31 грудня 2020р. не обліковувалось (а.с 155).
На підставі наявних матеріалах справи доказів суд констатує, що від імені ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, однак кредитні кошти було перераховано відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «СОС кредит» на банківську картку, яка ОСОБА_1 не належить.
Такий кредитний договір позивачка просить визнати недійсним з тих підстав, що вона такий кредитний договір на сайті кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «СОС кредит» одноразовим паролем не підписувала, грошових коштів на свою банківську картку не отримувала.
Вирішуючи питання про те, чи може бути визнано недійсним кредитний договір, який позивачка не підписувала, суд керується практикою Великої Палати Верховного Суду щодо неможливості визнавати недійсним договір, який не укладено.
Так, згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є, перш за все, вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частина третя статті 203 ЦК України визначає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
Коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) дійшла висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.
У випадку оспорення самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає, порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Оскільки позивачка ОСОБА_1 кредитний договір не підписувала, та кредитні кошти не отримувала, такий кредитний договір не може бути визнано недійсним за її позовом, а суд лише може констатувати той факт, що кредитний договір 15.10.2020 ОСОБА_1 не укладався.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Зважаючи на те, що позивачкою заявлено вимогу про визнання недійсним кредитного договору, який нею не укладався, тобто заявлено вимогу про застосування такого способу захисту прав, який не відповідає характеру порушення, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту її порушеного права.
Поряд з вимогою про визнання недійсним договору про надання фінансового кредиту від 15 жовтня 2020р., позивачка просила зобов'язати відповідача видалити (знищити) її персональні дані. Оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що станом на день постановлення судового рішення у відповідача зберігаються персональні дані позивачки, а сам по собі цей факт порушує права позивачки, підстав для задоволення позову в цій частині немає.
За таких обставин, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «СОС-кредит», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредо Аверс», про визнання недійсним кредитного договору зобов'язання вчинити дії слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203-205, 216, 627, 638, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «СОС-кредит», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредо Аверс», про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В.Войтенко