про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
10 березня 2025 р. Справа № 120/2793/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Яремчук Костянтин Олександрович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка вказала, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України на посаді санітарного інструктора мінометної батареї батальйону оперативного призначення та до 22 жовтня 2024 року перебувала у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
23 жовтня 2024 року позивачка вибула у соціальну відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами.
Проте під час вибуття у відпустку їй не виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення, допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами у розмірі 100% грошового забезпечення за 134 календарних дні.
Окрім того, позивачка вказує на те, що 22 жовтня 2024 року (після виходу на службу з соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) вона дізналася, що з 10 лютого 2022 року знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України відповідно до наказу від 10 лютого 2022 року № 34, який видано на підставі іншого наказу командира військової частини від 10 лютого 2022 року № 5 о/с.
ОСОБА_1 вважає протиправним пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 10 лютого 2022 року № 34, яким її виведено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з 10 лютого 2022 року відповідно до наказу командира військової частини від 10 лютого 2022 року № 5 о/с, а тому вважає, що такий наказ слід скасувати та поновити її на посаді санітарного інструктора мінометної батареї батальйону оперативного призначення.
Також позивачка вказує на протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати допомоги на оздоровлення за 2024 рік, а також допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами у розмірі 100% грошового забезпечення за 134 календарних дні, а тому вважає, що відповідача слід зобов'язати нарахувати та виплатити їй такі виплати.
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.
Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв'язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Так, частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Вказана норма кореспондує із частиною 1 статті 123 КАС України, у якій йдеться про те, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Водночас особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак за загальним правилом, строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що в розумінні КАС України військова служба є публічною службою.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Отже, військова служба як державна служба особливого характеру є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.
Як свідчить зміст позовної заяви, предметом оскарження, окрім іншого, у ній визначено пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 10 лютого 2022 року № 34, яким її виведено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з 10 лютого 2022 року відповідно до наказу командира військової частини від 10 лютого 2022 року № 5 о/с.
При цьому, як зазначає позивачка у позовній заяві, про наказ командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 5 о/с від 10 лютого 2022 року, на підставі якого було видано наказ від 10 лютого 2022 року № 34, їй стало відомо 22 жовтня 2024 року після виходу на військову службу з соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Наведене свідчить про те, що позивачкою пропущено місячний строк звернення до суду в частині оскарження пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 10 лютого 2022 року № 34, оскільки позивачці стало відомо про такий наказ 22 жовтня 2024 року, а до суду із позовом щодо скасування пункту 3 такого наказу вона звернулася 04 березня 2025 року.
Щодо позовних вимог в частині ненарахування та невиплати допомоги на оздоровлення за 2024 рік, а також допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами в розмірі 100% грошового забезпечення за 134 календарних днів, то слід вказати наступне.
Положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували особливості звернення до суду осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі у справах про виплату їм грошового забезпечення (чи його складових) у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі відносини врегульовано Кодексом законів про працю України, відповідно до частин 1 та 2 статті 233 якого у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
При цьому Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 1-18/2013 надав офіційне тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України і роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення вказаної норми слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Тобто у разі невиплати складових грошового забезпечення або компенсації втрати частини доходів заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати строк звернення до адміністративного суду не застосовується.
Разом із тим Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинність 19 липня 2022 року, до Кодексу законів про працю України внесено зміни.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які стосуються стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).
Таким чином, починаючи з 19 липня 2022 року, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Тобто, після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України встановлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Як свідчить зміст позовної заяви, у ній, окрім іншого, йдеться про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати допомоги на оздоровлення за 2024 рік, а також допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами у розмірі 100% грошового забезпечення за 134 календарних дні.
Тобто спір стосується ненарахування та невиплати відповідачем згадуваних вище сум грошового забезпечення, про що позивачці стало відомо з 23 жовтня 2024 року (день виходу у відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами).
Отже, в цьому випадку тримісячний строк звернення до адміністративного суду має обраховуватися з 24 жовтня 2024 року, а кінцевим строком звернення до суду в даному випадку є 24 січня 2025 року.
До такого висновку суд дійшов з огляду на те, що позивачка саме 23 жовтня 2024 року (день виходу у відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами) дізналася про те, що їй не виплачено згадувані вище суми грошового забезпечення, а тому слід дійти висновку, що нею пропущено тримісячний строк звернення до адміністративного суду і в цій частині позовних вимог.
При цьому разом із позовною заявою ОСОБА_1 не подала заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску, як того вимагає частина 6 статті 161 КАС України.
Частиною 1 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачці строк для усунення недоліків, що містить позовна заява, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді залишити без руху.
Запропонувати позивачці у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
Копію ухвали направити позивачці.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Відповідно до частини 3 статті 293 КАС України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович