печерський районний суд міста києва
Справа № 757/7738/25-к
07 березня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 62025000000000044 від 13.01.2025, -
Старший слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 за погодженням із прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту із забороною розпорядження на автомобіль MAZDA 626, 1996 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що зазначений об'єкт рухомого майна у зв'язку із наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, відповідає ознакам, визначеним у ст. 59 КК України, а тому з метою забезпечення подальшої конфіскації як додаткового виду покарання, яка відповідає п. 3 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу на підставі ч. 5 цієї статті підлягають арешту.
Крім того, звертаючись до слідчого судді із клопотанням про арешт вище переліченого майна, що належить підозрюваному ОСОБА_5 , слідчий вказав про існування обставин, передбачених ч. 2 ст. 172 КПК України.
Зокрема, обставинами, передбаченими ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий визначив необхідність розгляду ініційованого ним клопотання без повідомлення власника майна, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, тобто запобігання спроби його відчуження.
До початку розгляду клопотання слідчий подав заяву, у якій просив здійснювати розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримав та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України слідчий суддя з метою запобігання спробі відчуження вказаного у клопотанні майна, зважаючи на доводи слідчого, а також враховуючи те, що це майно не було тимчасово вилученим, визнав доцільним здійснювати його розгляд без виклику власника майна.
Вивчивши клопотання та дослідивши долучені до нього матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000044, у якому 26.12.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
У даному кримінальному провадженні досліджуються обставини заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), вчиненого в особливо великих розмірах.
На даний час слідчий вказує, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження виникла необхідність у вжитті заходу забезпечення цього провадження, такого як арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
26.12.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Санкція ч. 5 ст. 190 КК України передбачає такий вид додаткового покарання, як конфіскація майна.
Згідно із ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Таким чином, в наданих матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які вказують на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, і що вказаний об'єкт рухомого майна відповідають ознакам, визначеним у ст. 59 КК України та з метою забезпечення подальшої конфіскації майна як додаткового виду покарання, наявна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт із забороною розпорядження на автомобіль MAZDA 626, 1996 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_6