печерський районний суд міста києва
Справа № 757/7273/25-к
14 лютого 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12023162250000507 від 10.07.2023, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Ніжин, Чернігівської обл., раніше несудимого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 190 КК України, -
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 , підозрюваний ОСОБА_4
Старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління протидії кримінальним правопорушенням у сфері кібербезпеки, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
У клопотанні слідчий зазначає, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 190 КК України.
Задля дієвості цього провадження у органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, у вигляді запобіжного заходу, посилаючись на мету і підстави застосування такого запобіжного заходу слідчий просить застосувати ОСОБА_4 тримання під вартою строком на 60 днів, із визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала подане клопотання, просила задовольнити з підстав викладених у ньому.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що стороною обвинувачення не надано жодних підтверджуючих документів та не зазначено жодних обставин за яких необхідно застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою. Посилаючись на характеризуюючі дані про особу підозрюваного, його стан здоров'я, та сталі соціальні зв'язки, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку захисника.
Вислухавши пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали клопотання та дослідивши в нарадчій кімнаті документи кримінального провадження, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023162250000507, у якому 13.02.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 190 КК України.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що викладенні у клопотанні обставини, дають підстави підозрювати особу ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 190 КК України, а долучені до клопотання документи кримінального провадження підтверджують ці обставини, зокрема: протоколи, складені за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; протоколи обшуків за місцем перебування підозрюваного ОСОБА_7 в ДУ «Сумський слідчий ізолятор» (код ЄРДПОУ 08565090), за місцем мешкання інших учасників організованої групи, яку очолював ОСОБА_7 , за місцем мешкання родичів ОСОБА_7 ; протоколи оглядів, вилученої в ході проведення обшуків техніки, а також банківських документів, отриманих в ході досудового розслідування; висновки судових портретознавчих експертиз; допити потерпілих від дій організованої групи, яку очолював ОСОБА_7 , осіб.
На даному етапі сукупність відомостей, що містяться в матеріалах кримінального провадження є достатніми на даній стадії для висновку про обґрунтованість підозри, а застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя вважає виправданим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 190 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про їх наявність з огляду на суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , та на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, особу підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків та конкретні обставини кримінального провадження.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що у клопотанні не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним слідчим у клопотанні ризикам.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Отже, встановивши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення, слідчий суддя перевіряючи наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, виходить із наступного.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваної, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Вказуючи на наявність ризиків слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні посилались на можливість вчинення ОСОБА_4 дій щодо переховування від органу досудового розслідування та суду; знищення, приховування речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; можливість незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також можливості вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, які слідчий суддя вважає частково доведеними в силу наступного.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого у клопотанні та прокурора в судовому засіданні про те, що ОСОБА_4 на час ухвалення рішення підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, належать до категорії особливо тяжких.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження в частині розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.07.2023.
За період з дня внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та станом на час розгляду клопотання, ОСОБА_4 будучи обізнаним про обставини кримінального провадження № 12023162250000507, викликався на допит, та допитувався органом досудового розслідування, в якості свідка, з'являвся на виклик слідчого для вручення повідомлення про підозру, одночасно в порядку ст. 208 КПК України не затримувався, з'явився у призначений час до Печерського районного суду м. Києва на розгляд клопотання про застосування відносно нього найсуворішого запобіжного заходу.
Зазначені обставини вказують на належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Крім того, слідчим суддею в контексті встановлення наявності зазначеного ризику враховується, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, має молодий вік, навчається у Національній академії Служби безпеки України на денній формі навчання за освітньою програмою Кіберзахист інформаційних ресурсів за спеціальністю Національна безпека (кіберзахист, забезпечення державної безпеки в інформаційній сфері), зареєстрований фізичною особою-підприємцем, має постійне місце реєстрації та проживання.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, хоч і маючи стримуючі фактори у вигляді міцних соціальних зв'язків та маючи достатні матеріальні ресурси, з певним ступенем вірогідності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Викладене переконує слідчого суддю в частковій обґрунтованості доводів слідчого у клопотанні та прокурора в судовому засіданні щодо наявності цього ризику.
Щодо ризику знищення, приховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то доводи сторони обвинувачення про наявність цього ризику обумовлені стадією кримінального провадження, зокрема, досудове розслідування наразі триває і процес збирання доказів не завершений.
Крім того, клопотання не містить переконливих доводів щодо можливості безпосередньої або опосередкованої можливості ОСОБА_4 знищення, приховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Також, зважаючи на те, що досудове розслідування кримінального провадження триває, у справі не допитані свідки, показання яких можуть вплинути на хід досудового розслідування злочинів, слідчий суддя також вважає, що ризик в частині можливого незаконного впливу підозрюваного на свідків є достатньо реальним.
При цьому, наявність зазначених ризиків оцінюється слідчим суддею з урахуванням існування стримуючих його настання факторів, як наявність міцних соціальних зв'язків, що переконує у частковій їх обґрунтованості.
Ризик перешкодити кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується органом досудового розслідування доволі абстрактно, оскільки є необґрунтованим і не доведеним слідчим та прокурором з посиланням на якісь конкретні факти чи докази, як і твердження слідчого про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про часткову доведеність слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному чи обвинуваченому у разі визнання його вини не може бути підставою для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01.06.2006 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
В судовому засіданні прокурор не змогла обґрунтувати, чому інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування та спростувати доводи сторони захисту з цих обставин.
Як вже зазначалось, підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, має молодий вік, навчається у Національній академії Служби безпеки України на денній формі навчання за освітньою програмою Кіберзахист інформаційних ресурсів за спеціальністю Національна безпека (кіберзахист, забезпечення державної безпеки в інформаційній сфері), зареєстрований фізичною особою-підприємцем, має постійне місце реєстрації та проживання.
З огляду на те, що прокурором не доведено обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, про неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, що є підставою в порядку ч. 4 ст. 194 КПК України для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначено у клопотанні, а також покладання на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 цієї статті.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п. п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Реалізуючи зазначену правову позицію Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», з урахуванням наявності частково доведених ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначених даних щодо особи підозрюваного, слідчий суддя вважає можливим застосувати до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце постійного проживання, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобігання названих вище ризиків.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 184, 193, 205, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого - залишити без задоволення, застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком до 13.04.2025, заборонивши останньому цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням надання останньому невідкладної медичної допомоги та прослідування до укриття цивільного захисту.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду, а також, строком до 13.04.2025 року виконувати наступні обов'язки:
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, письмовий перелік яких зобов'язати прокурора надати ОСОБА_4 під підпис;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали визначити до 13.04.2025.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_8