Справа № 750/3138/25
Провадження № 2/750/1368/25
07 березня 2025 року м. Чернігів
Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Супрун О.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Чернігівобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» про захист прав споживачів,
05.03.2025 ОСОБА_1 через адвоката Сірого І.О. звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до відповідачів, в якому просить:
- визнати незаконним нарахування електричної енергії обсягом
53 095,00 кВт/год, проведене АТ «Чернігівобленерго» в листопаді 2024 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 та зобов'язати АТ «Чернігівобленерго» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 нарахування електричної енергії обсягом 53 095,00 кВт/год, здійснене в листопаді 2024 року;
- визнати незаконним нарахування ТОВ «Енера Чернігів» заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 за спожиту електричну енергію в сумі
228 100,00 грн за листопад 2024 року та зобов'язати ТОВ «Енера Чернігів» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 нарахування за спожиту електричну енергію в сумі 228 100,00 грн, здійснене в листопаді 2024 року.
У цей же день ОСОБА_1 через адвоката Сірого І.О. звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова із заявою, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ «Чернігівобленерго» в особі будь-яких його органів, представників, працівників та/або контрагентів вчиняти (у тому числі, але не виключно за зверненням будь-яких третіх осіб) будь-які дії та/або бездіяльність, що можуть мати наслідком припинення та/або обмеження електропостачання та/або розподілу електричної енергії для потреб житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Статтями 27, 28, 30 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) урегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем проживання (місцезнаходженням) відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності.
За загальним правилом територіальної підсудності, яке закріплене у статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом; позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Виняток із вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).
За приписами частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до пунктів 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК, в чинній редакції - статті 30 ЦПК України), є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (в чинній редакції статті 30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі
№ 911/2390/18 зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Отже, позови що виникають з приводу нерухомого майна - це позови, пов'язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому всі позови в спорах, які є наслідком правовідносин, пов'язаних з обігом нерухомого майна, повинні бути пред'явлені до суду за місцем знаходження цього майна.
Спір про право, який виник з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо обслуговування житлового будинку (квартири), є спором з приводу нерухомого майна.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 10.04.2019 у справі № 638/1988/17 про те, що позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження майна, за правилами виключної підсудності.
Як встановлено з матеріалів справи, позовні вимоги пред'явлені до
АТ «Чернігівобленерго» та ТОВ «Енера Чернігів» щодо захисту прав ОСОБА_1 як споживача послуг з постачання електричної енергії для потреб житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема щодо визнання незаконним нарахування електричної енергії обсягом 53 095,00 кВт/год, проведеного
АТ «Чернігівобленерго» у листопаді 2024 року по особовому рахунку
№ НОМЕР_1 , та виключення його з обліку по вказаному особовому рахунку; визнання незаконним нарахування ТОВ «Енера Чернігів» заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 за спожиту електричну енергію в сумі
228 100,00 грн за листопад 2024 року та виключення її з обліку по вказаному особовому рахунку.
Тобто, зміст позовних вимог ОСОБА_1 свідчить про те, що позивач звернувся з позовом щодо захисту його прав як споживача послуг з постачання електричної енергії для потреб житлового будинку, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 .
У даному випадку підлягають застосуванню правила виключної підсудності за частиною першою статті 30 ЦПК України, за приписами якої позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Пунктом першим частини першої статті 31 ЦПК України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Разом з тим, згідно з пунктом 3-1 Розділу XІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX. На сьогодні продовжено строк дії воєнного стану.
Отже, на цей час місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020
№ 807-IX.
Відповідно до раніше визначеного адміністративно-територіального устрою
село Орлівка знаходиться в межах колишнього Куликівського району Чернігівської області, а тому, з урахуванням пункту 3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», знаходиться в межах територіальної юрисдикції Куликівського районного суду Чернігівської області.
За правилом частини дев'ятої статті 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 27, 31, 187, 261, 353, 354 ЦПК України,
Передати справу № 750/3138/25 (провадження № 2/750/1368/25) за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Чернігівобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» про захист прав споживачів, на розгляд Куликівському районному суду Чернігівської області за територіальною підсудністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя