Справа № 462/873/25
Іменем України
07 березня 2025 року м. Львів
Суддя Залізничного районного суду м. Львова Гедз Б.М., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце праці: ТК «Міра і К», водій, зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 391222 від 22 січня 2025 року, ОСОБА_1 26.12.2024 о 08.55 год., будучи водієм маршрутного автобуса №11 державний номерний знак НОМЕР_1 , у м. Львові на вул. Городоцькій, 249 на автостанції «Мотозавод» вчинив дрібне викрадення чужого майна, а саме грошей у сумі 25 грн, шляхом привласнення, не видавши пасажиру квиток на проїзд, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 51 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 повторно не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, зокрема судом вживались заходи для належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності як шляхом надсилання судової повістки про виклик до суду за адресою, вказаною у протоколі про адміністртативне правопорушення, так і шляхом надсилання повідомлень про виклик до суду за допомогою додатку «Viber», однак ОСОБА_1 будучи достовірно обізнаною про перебування справи на розгляді у Залізничному районному суді м. Львова, що підтверджується також і особистим підписом ОСОБА_1 у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення, за період перебування на розгляді суду матеріалів справи не скористався правами, наданими йому чинним законодавством, передбаченими статтею 268 КУпАП, в судове засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки суд не повідомлено, не надав у суді пояснень щодо протоколу про адміністративне правопорушення, обставин справи й доказів на їх підтвердження, у разі неможливості особисто брати участь в судових засіданнях не забезпечив присутність свого захисника,відтак суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних документів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В силу ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, структура кожного окремого складу адміністративного правопорушення містить: об'єкт правопорушення, об'єктивну сторону, суб'єкт правопорушення і суб'єктивну сторону складу правопорушення. Зазначені ознаки визначають у сукупності склад адміністративного правопорушення.
Частина 1 статті 51 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за дрібне привласнення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Об'єктивна сторона дрібного привласнення чужого майна полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром у подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. У результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище.
З огляду на фактичні обставини справи пасажира маршрутного автобуса № 11 ОСОБА_2 добровільно оплатив за надані йому послуги пасажирського автомобільного транспорту водієві вказаного автобуса ОСОБА_1 грошові кошти, однак останній не видав йому квиток.
Тобто, неправомірність діяння водія ОСОБА_1 полягає у невидачі пасажирці автобуса проїзного квитка.
Проте, відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, передбачена ст.155-1 КУпАП, що утворює окремий склад адміністративного правопорушення.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
При цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Як зазначає Європейський суд з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
З огляду на вищевикладене, суд позбавлений можливості встановити об'єктивну сторону правопорушення.
Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з п. 1ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, а згідно зі ст. 62 Конституції Україниусі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.51 КУпАП.
Керуючись ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 51 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підставі п.1 ст. 247 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
Суддя (підпис) Б.М. Гедз
З оригіналом згідно.
Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи № 462/873/25.
Суддя Б.М. Гедз