Справа № 305/787/25
Номер провадження 1-кс/305/90/25
10.03.2025 року м. Рахів
Слідчий суддя Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі: прокурора Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , заступника начальника СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання заступника начальника СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до клопотання матеріали кримінального провадження за № 12025071140000112, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.03.2025 року, відносно: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, з середньою освітою, одруженого, не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
10.03.2025 року до слідчого судді надійшло клопотання заступника начальника СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні №12025071140000112 від 08.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено що, ОСОБА_5 , на початку березня 2025 року, маючи умисел, спрямований на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України поза визначеними пунктами пропуску, розуміючи встановлений порядок перетину державного кордону, порушуючи вимоги законів України «Про державний кордон України», «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, домовився з невстановленими досудовим розслідуванням особами чоловічої статі, про спільне вчинення незаконного переправлення двох громадян України через державний кордон України, шляхом сприяння їхньому переміщенню до ділянки державного кордону України з Румунією поблизу м. Рахів, Рахівського району Закарпатської області, за грошову винагороду у розмірі по 12000 доларів США.
06.03.2025 невстановлена досудовим розслідуванням особа чоловічої статті на ім'я « ОСОБА_7 » з метою сприяння незаконному переправленню громадян України через державний кордон України, використовуючи мобільний додаток «WhatsApp», зателефонував до громадянина ОСОБА_8 , з номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , та повідомила останньому що 07.03.2025 за ним по місцю його перебування приїде автомобіль, та надала вказівку ОСОБА_8 зібрати необхідні речі, перелік яких вказала в ході телефонної розмови.
07.03.2025 близько з ранку (точного часу не встановлено), невстановлена досудовим розслідуванням особа чоловічої статі, з метою сприяння незаконному переправленню громадян України через державний кордон України, зателефонувала з номеру мобільного телефону НОМЕР_2 по месенджеру «Telegram» громадянину ОСОБА_9 , та повідомила йому що близько 13:00 години за ним прибуде транспортний засіб який довезе його до державного кордону України.
07.03.2025 близько 13:00 години, ОСОБА_5 , за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи, з метою виконання раніше узгодженого плану, спрямованого на незаконне переправлення осіб через державний кордон, приїхав за адресою АДРЕСА_2 , на автомобілі марки «RENAULT» моделі «TRAFIC» з державним номерним знаком НОМЕР_3 , обладнаний під карету швидкої медичної допомоги, та зателефонував з номеру мобільного телефону НОМЕР_4 на месенджер «Telegram» до громадянина ОСОБА_9 , та надав йому вказівку виходити з будинку і сідати до вище вказаного автомобіля, після чого поїхали з м. Житомир в напрямку Хмельницької області.
07.03.2025, близько 17:40 години, ОСОБА_5 , на автомобілі марки «RENAULT» моделі «TRAFIC» з державним номерним знаком НОМЕР_3 , обладнаний під карету швидкої медичної допомоги, за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи, з метою виконання раніше узгодженого плану, спрямованого на незаконне переправлення осіб через державний кордон, приїхав до с. Бронівка, Волочинського району Хмельницької області, де зустрів громадянина ОСОБА_8 та надав йому вказівку сідати до автомобіля, де вже перебував громадяни ОСОБА_9 , після чого останні поїхали з с. Бронівка в напрямку Закарпатської області. Однак, перед в'їздом у Закарпатську область, на території Івано-Франківської області, ОСОБА_5 , зупинився на АЗС (більш точної адреси не встановлено) де надав вказівку ОСОБА_8 одягнути спеціальний одяг медичного працівника швидкої допомоги, крім того надав вказівку ОСОБА_9 вдавати хворого та розміститись лежачи на ношах у задньому відсіку вище вказаного автомобіля, та повідомив їм що такі дії необхідно виконати для того щоб безперешкодно проїхати блокпост «Лазещина», шо в с. Лазещина Рахівського району Закарпатської області, та почали рух в напрямку Закарпатської області.
Однак свій злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України з Румунією ОСОБА_5 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи не довели до кінця, оскільки, 08.03.2025 близько 00:35 години, працівниками Державної прикордонної та працівниками СКП Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області в с. Лазещина, Рахівського району, на блок пості за 25 кілометрів від 413 прикордонного знаку, було виявлено ОСОБА_9 , та ОСОБА_8 яких у подальшому затримано та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За таких обставин, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме сприяння організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
08.03.2025 о 04.10 годині ОСОБА_5 затримано в порядку ст..208 КПК України.
08.03.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Повідомлення про підозру ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця події від 08.03.2025; постановою про долучення речових доказів до матеріалів кримінального провадження; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , та ОСОБА_8 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімком за участі свідка ОСОБА_9 , та ОСОБА_8 ; іншими матеріалами кримінального провадження.
Під час досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які обґрунтовують підозру ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, необхідністю застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо ризику переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду слід відмітити, що усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 з метою уникнення покарання і затягування справи, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Наявність певного ризику, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та всiма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciey y. Moldova (Бекчиев проти Молдови), Panchenkov Russia (Панченко проти Росп)), а в даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований та підтверджуються наявними матеріалами. Дійсним є такий ризик у розрізі того, що підозрюваний будучи обізнаним з санкцією статті, яка їй інкримінується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду в подальшому, може виїхати із свого місця постійного проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, даний ризик належно вмотивований тим що не всі докази у кримінальному провадженні на даній стадії досудового розслідування відшукані, тому є достатні підстави вважати що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з метою не доказування його вини в подальшому.
Також, наявний ризик щодо можливості підозрюваного незаконно впливати свідків у кримінальному провадженні з метою уникнення відповідальності, оскільки не всі свідки на час розгляду даного клопотання, ще не допитані. Оцінюючи наявність цього ризику (вплив на свiдкiв) у кримінальному провадженні, слід виходити з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та розуміти, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинення злочину у якому останній обґрунтовано підозрюється, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Тим самим, наявності ризику впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризик того, що ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується тим, що він може ухилятися від виконання процесуальних обов'язків, визначених ч.7 ст.42 КПК України, а саме ухилятися від явки на виклик до слідчого.
Ризик того, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що останній ніде не працює, підозрюється у тяжкому корисливому злочині.
Крім цього, слідчий просить суд при розгляді клопотання також врахувати діючий на даний час та на час вчинення кримінального правопорушення воєнний стан на території України, введений та продовжений Указом Президента України у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
На думку сторони обвинувачення, всі зазначені у ч. 1 ст. 194 КПК України обставини є доведеними, а тому є достатні підстави для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти настанню вищенаведених ризиків.
Тому слідчий за погодженням прокурора у клопотанні просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, з середньою освітою, одруженого, не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
В судовому засіданні слідчий та прокурор подане клопотання підтримали, просили його задовольнити, вважаючи, що підозра є обґрунтованою, наявні ризики, що дають підставу для застосування саме вказаного запобіжного заходу.
Захисник у судовому засіданні заперечував щодо саме вказаного виду забезпечення кримінального провадження, просив застосувати більш м'який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт, однак у разі якщо суд прийде до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив визначити, як альтернативний запобіжний захід, заставу у розмірі встановленому КПК України.
Підозрюваний у судовому засідання підтримав заперечення надані його захисником.
Інших клопотань від сторони захисту та підозрюваного до суду не надходило.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали надані з клопотанням, слідчий суддя приходить до наступного висновку:
Зі змісту ст. 177 КПК України слідує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання зокрема спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті - зазначено в частині 2 ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог, передбачених в ст. 178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 цього кодексу, повинен оцінити в сукупності й всі обставини перелічені цією статтею.
Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу.
Судом встановлено, що Рахівським РВП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12025071140000112, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
08.03.2025 року о 02 годині 50 хвилин ОСОБА_5 , згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 08.03.2025 року, було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
08.03.2025 року заступником начальника СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором ОСОБА_3 , в порядку ст.ст. 276 - 278 КПК України, складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_5 , яке йому вручене о 17 годині 15 хвилин 08.03.2025 року, де зазначено, що ОСОБА_5 відмовився від підпису, вказане засвідчено захисником - адвокатом ОСОБА_6 ..
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а відповідно до ст.18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Відповідно до практики ЄСПЛ, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу», повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в даному випадку.
Про обґрунтованість підозри свідчать докази зібрані під час досудового розслідування, копії яких додані до матеріалів клопотання, а самепротоколом огляду місця події від 08.03.2025; постановою про долучення речових доказів до матеріалів кримінального провадження; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , та ОСОБА_8 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімком за участі свідка ОСОБА_9 , та ОСОБА_8 ; іншими матеріалами кримінального провадження, в їх сукупності.
Під час розгляду питання про обґрунтованість підозри слідчим суддею враховується практика Європейського суду з прав людини викладена у справі Мюррей проти Сполученого Королівства, відповідно до якого факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу, на які також в клопотанні посилався слідчий.
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України - термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
Як вбачається з самого клопотання та наданих стороною обвинувачення матеріалів, що його обґрунтовують, зазначені обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в самому клопотанні прокурора. Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя лише визначає, що причетність підозрюваного до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановлено.
Розглядаючи питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Про існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме: можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування таабо суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення свідчать: ОСОБА_5 не працює, раніше не судимий, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що в свою чергу може унеможливити виконання завдань кримінального провадження, якими є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів і карається позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Але на думку слідчого судді навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням обрання вказаного слідчим запобіжного заходу, а тому при вирішенні клопотання, крім наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного, той факт, що ОСОБА_5 раніше не судимий, не працюючий, не маючий утриманців.
Таким чином, клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 підлягає задоволенню, оскільки обставини та докази цьому, які б свідчили про неможливість утримання підозрюваного під вартою не встановлені та не надані.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною п.2 ч.5 статті 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст.177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України, суд враховує, характер кримінального правопорушення, у якому підозрюється останній, а саме кількість та ступінь ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також дані про особу обвинуваченого. Так, ОСОБА_5 має постійне місце проживання, є одруженим, немає визначеного місця роботи, не має утриманців. При цьому, злочин в якому підозрюється ОСОБА_5 ,, вчинений в умовах воєнного стану, пов'язаний з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, в тому числі осіб, які мають намір ухилитися від військового обов'язку, обвинувачується у вчиненні злочину з корисливих мотивів, отже міг отримувати значні грошові кошти за вчинення дій, які сторона обвинувачення обґрунтовано кваліфікував як кримінальне правопорушення. На підставі наведеного, суд дійшов до висновку, що застава у визначених в п.2 ч.5 ст.182 КПК України межах зможе забезпечити виконання ОСОБА_5 , покладених на нього обов'язків, отже така, на думку суду повинна бути призначена у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок), в достатній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Керуючись вимогами ст. ст.131, 132, 176, 177, 178, 181, 182, 183,184, 194, 197, 198, 376 КПК України та ст. 29 Конституції України, слідчий суддя, -
Клопотання заступника начальника СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні №12025071140000112 від 08.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, з середньою освітою, одруженого, не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб , обчислювати з моменту фактичного затримання, а саме: з 02 години 50 хвилин 08.03.2025 року по 02 годину 50 хвилин 06.05.2025 року включно.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зокрема на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.
У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомити про це слідчого, прокурора та суд.
З моменту звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з внесенням застави, він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 06 травня 2025 року включно.
В разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
1. прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
2. не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3. повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5. утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню.
Визначити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Рахівський відділ Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області.
Ухвала підлягає негайному виконанню Рахівським РВП ГУНП в Закарпатській області, а в разі внесення застави в частині покладених обов'язків виконання ухвали доручити також Рахівському РВП ГУНП в Закарпатській області.
Копію ухвали негайно надати підозрюваному ОСОБА_5 та прокурору ОСОБА_3 ..
Інші учасники справи мають право отримати копії ухвали в Рахівському районному суді Закарпатської області.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає до негайного виконання та подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено та проголошено 10.03.2025 року о 13 годині 00 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1