10.03.2025
Справа № 642/1210/25
Провадження 1-кп/642/329/25
10 березня 2025 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024221220001774 від 15.12.2024 року стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньою освітою, розлученого, офіційно не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, -
14 грудня 2024, за вказівкою начальника УСБУ в Харківській області, на території м. Харкова проводились антитерористичні (контр диверсійні) заходи із залученням сил та засобів УСБУ в Харківській області, МВС України та інших складових сил безпеки та оборони України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» до правоохоронних органів відносяться органи прокуратури, Національної поліції, Служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Відповідно до ЗУ «Про Службу безпеки України» визначено, що Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
Наказом начальника УСБУ в Харківській області № 54-ОС/дск від 20.06.2022 відповідно до положення про проходження військової служби військовослужбовця Служби безпеки України, ОСОБА_6 призначено на посаду старшого оперуповноваженого.
Відповідно до Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» та Закону України про «Про Службу безпеки України» УСБУ в Харківській області уповноважені проводити контрдиверсійні заходи з метою захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці, крім того відповідно до бойового розпорядження оперативно-стратегічного управління військ «ІНФОРМАЦІЯ_10» № 313/1908/1068т від 05.04.2024 (гриф обмеження доступу - «Таємно» на території м. Харкова та Харківської області на постійній основі проводяться антитерористичні (контрдиверсійні) заходи (далі-АТКЗ).
Так, 14 грудня 2024 одним з місць проведення контррозвідувальних пошукових перевірочних (фільтраційних) заходів, у тому числі в транспортному потоці, була визначена локація розташована в Холодногірському районі, на перехресті Лозовенківського проспекта та вул. Кільцевий Шлях у м. Харкові. Для несення служби за вказівкою на зазначеному місці, у відповідності до своїх функціональних обов'язків, з 08:00 год., були скеровані співробітники УСБУ в Харківській області: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Разом з працівниками УСБУ в Харківській області на проведення відповідних заходів за вищевказаною адресою було залучено співробітників УПП ДПП в Харківській області, які забезпечували публічну безпеку і порядок та співробітники ІНФОРМАЦІЯ_2 , які здійснювали мобілізаційні заходи.
Так, цього ж дня, близько 11:40 год., співробітник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 зупинив легковий автомобіль «Honda», марки «DJAZZ», який рухався по Лозовенківському проспекту, під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою перевірки документі та облікових даних військовозобов'язаного. В цей час до них підійшов працівник УСБУ в Харківські області ОСОБА_6 . У подальшому ОСОБА_6 представився співробітником СБУ та пред'явив своє службове посвідчення ОСОБА_5 , та виказав законну вимогу його надати документ, що посвідчує особу. ОСОБА_5 у свою чергу надав ОСОБА_6 свій паспорт громадянина України, та працівник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_10 перевірив останнього через Єдиний електронний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «ОБЕРІГ», за результатом чого з'ясувалось, що у ОСОБА_5 не оновлені облікові дані військовозобов'язаного, про що йому було сповіщено та запрошено до ІНФОРМАЦІЯ_11 для оновлення облікових даних. У відповідь на це ОСОБА_5 повідомив що йому необхідно зателефонувати знайомим та зачинив водійське вікно свого автомобілю. В цей час ОСОБА_6 став перед автомобілем, в якому знаходився ОСОБА_5 , для контролю обстановки, безпеки складу міжвідомчої мобільної групи та слідкував за маніпуляціями водія. ОСОБА_5 , закінчивши телефонну розмову відчинив вікно свого автомобіля, та співробітник ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно виказав вимогу останньому проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_11 з метою оновити облікові дані, однак ОСОБА_5 , почав агресивно себе поводити, після чого усвідомлюючи, що перед ним знаходяться саме працівники правоохоронного органу, які виконують свої службові обов'язки, перебуваючи транспортному засобі «Honda» марки «DJAZZ», розташованому на перехресті в напрямку вул. Беркоса (за координатами 50.0468052, 36.1590522), реалізуючи свій злочинний умисел направлений на опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, діючи з раптово виниклим злочинним умислом, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, діючи умисно, протиправно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки, і бажаючи їх настання, не маючи наміру виконувати законні вимоги правника СБУ, близько о 11:55 год запустив двигун свого автомобіля та здійснив маневрування в праву сторону, розпочав рух та тим самим здійснив наїзд передньою частиною бамперу та лівою фарою в області колінних суглобів працівника УСБУ в Харківській області ОСОБА_6 , який виконував службові обов'язки, в результаті чого вчинив активний супротив працівнику правоохоронного органу під час виконання ним своїх службових обов'язків.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив всі дії, які вважав за необхідним для досягнення своєї злочинної мети та з місця скоєння кримінального правопорушення втік на своєму автомобілі.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 342 КК України, тобто опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків.
28 лютого 2025 року між прокурором Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника - адвоката ОСОБА_4 , за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_6 , укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.
Згідно даної угоди обвинувачений ОСОБА_5 та прокурор дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 342 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, і ОСОБА_5 беззастережно визнає свою вину у вчинені зазначеного злочину. Також сторони дійшли згоди щодо покарання, яке буде застосовано до обвинуваченого, а саме: за ч. 2 ст. 342 КК України - у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн.
Крім цього, даною угодою встановлені відомості щодо розуміння сторонами змісту угоди, наслідків її укладання та затвердження зазначеної угоди.
Прокурор в судовому засіданні просив затвердити укладену з обвинуваченим ОСОБА_5 угоду про визнання винуватості, оскільки зазначена угода відповідає вимогам КПК України і не порушує прав та законних інтересів учасників судового розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, погодився з його кваліфікацією, щиро покаявся та підтвердив обставини, викладені в угоді про визнання винуватості, повідомивши, що характер обвинувачення та його суть зрозумілі. Зазначив, що вибачився перед потерпілим ОСОБА_6 . Також пояснив суду, що угоду між ним та прокурором він укладав добровільно, за участі його захисника, права надані йому законом у зв'язку з укладенням угоди про визнання винуватості розуміє, узгоджена міра покарання, яка буде застосована до нього у разі затвердження угоди, є цілком зрозумілою, виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання він взмозі реально, оскільки працює неофіційно та має дохід в розмірі 35 000 грн, наслідки укладання і затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі. Просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 підтримала думку прокурора та обвинуваченого і також просила затвердити укладену між ними угоду про визнання винуватості.
Потерпілий ОСОБА_6 , в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, при цьому проти затвердження угоди про визнання винуватості не заперечував, про що подав свою письмову згоду.
Суд, заслухавши думку учасників процесу та перевіривши угоду про визнання винуватості, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод: 1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим;
2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Згідно ч. 5 цієї статті Кодексу укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Згідно ч. 3 ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Під час судового розгляду встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості відповідають вимогам статей 469,470, 471, 472 та 473 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
До угоди про визнання винуватості долучено письмову згоду потерпілого ОСОБА_6 , на її укладення між прокурором та обвинуваченим.
ОСОБА_5 обвинувачується та беззастережно визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, така правова кваліфікація дій кримінального правопорушення правильна, яке згідно зі ст.12 КК України є нетяжким злочином, внаслідок якого шкода завдана не лише суспільним інтересам, але й правам окремої особи.
При дослідженні особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не судимий, розлучений, офіційно не працює, але має дохід, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має малолітню доньку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батька ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , пенсіонера за віком та мати ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 особу з інвалідністю другої групи безстроково.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 суд визнає його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Міра покарання, узгоджена обвинуваченим та прокурором, визначена у межах санкції ч. 2 ст. 342 КК України у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн., є такою, що відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, а тому не суперечить інтересам суспільства.
Таким чином, під час судового розгляду, перевіривши дотримання прокурором та обвинуваченим зазначених вимог КПК щодо змісту угоди про визнання винуватості, ОСОБА_5 беззастережно визнав вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, обвинувачений погодився з призначенням узгодженого сторонами покарання, правильно розуміє суть угоди та її наслідків, не встановивши передбачених ч. 7 ст. 474 КПК обставин, які були б підставою відмови у затвердженні угоди, суд відповідно до ч.1 ст. 475 КПК України дійшов до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості від 28 лютого 2025 року, укладеної між прокурором та обвинуваченим за наявної письмової згоди потерпілого.
Цивільний позов не заявлений, речові докази відсутні.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 не застосовувався.
Керуючись ст. ст. 370, 373, 374, ч. 4 ст. 394, 469, 472, 474, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 28 лютого 2025 року, укладену між прокурором Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Вирок може бути оскаржений виключно з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - з моменту вручення йому копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1