Справа № 642/7262/24
Провадження № 2-а/642/5/25
07 березня 2025 р. м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Балабая С.С.,
за участю секретаря судового засідання Хазикової В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому просить: визнати незаконною та скасувати постанову інспектора 1 взводу 3 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Терентьєва Романа Валерійовича серії ЕНА № 3440039 від 09.11.2024р., якою притягнуто ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн.; справу розглядати за його участі; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану неправомірними діями інспектора 1 взводу 3 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Терентьєва Романа Валерійовича в сумі 5000 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 18.11.2024 провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін..
Позивач обгрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що постановою інспектора 1 взводу 3 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Терентьєва Романа Валерійовича серії ЕНА №3440039 від 09.11.2024р. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн. Вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню виходячи, на думку представника позивача, з наступного. В постанові вказано, що 09.11.2024р. о 07 год. 03 хв. по вул. Холодногірській 177 у м. Харкові ОСОБА_1 здійснив зупинку на перехресті, чим порушив п. 15.9 е ПДР - зупинка ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів. Однак, з вказаного формулювання неможливо встановити яке саме порушення було допущено, чи то зупинка на перехресті, чи то зупинка ближче ніж за 30 метрів до посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів. Таким чином, неможливо встановити за яке саме порушення було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Крім того, ОСОБА_1 не вчиняв ні першого, ні другого правопорушення. Постанову було складено безпідставно. Інспектор поліції не вимірював відстань від автомобіля до найближчого майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів. Також необхідно відмітити, що за вказаною в постанові адресою взагалі відсутні такі майданчики. Викладені в постанові обставини не підтверджуються належними доказами, тому постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
27.12.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшли пояснення, які за процесуальною формою суд оцінює як відзив на позовну заяву. Мотивований тим, що Постанова серії ЕНА № 3440039 від 09.11.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не B автоматичному режимі є законною та обґрунтованою.Так, 09.11.2024 о 06 год. 44 хв. екіпажу патрульної поліції під час патрулювання Холодногірського району міста Харкова на службовий планшет зі служби «102» надійшло повідомлення (ЄО № 15068) «Порушення правил дорожнього руху» про те, що 09.11.2023 о 06 год. 43 хв. за адресою: м. Харків, вулиця Холодногірська, зупинка «Новий Побут» (на колі 27 тролейбуса), на самій зупинці стоїть транспортний засіб TOYOTА з реєстраційним номером НОМЕР_1 . Прибувши на місце, зазначене в повідомленні, а саме за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська, 177, інспектор взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_2 09.11.2024 о 07 год. 03 хв. виявив транспортний засіб TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій якого здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 м від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, що є порушенням пункту 15.9.е ПІДР та об?єктивно вказувало на ознаки вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП. Підійшовши до водія, яким виявився позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , представився, пояснив підстави застосування поліцейських превентивних заходів та повідомив про початок розгляду адміністративної справи. Позивачу в повному обсязі були роз?ясненні його права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтями 268, 287, 289, 307 та 308 КУПАП, що підтверджується особистим підписом позивача в пункті 8 оскаржуваної постанови. Жодних клопотань під час розгляду справи позивач не заявляв. За результатом розгляду справи, згідно з вимогами статей 251, 252, 268, 278, 279, КУпАП, поліцейський, оцінивши всі докази, встановив, що позивач 09.11.2024 о 07 год. 03 хв. за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська, 177, керуючи транспортним засобом TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 м від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, що є порушенням пункту 15.9.е ПДР та вказує на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП. Тому інспектором було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА№ 3440039 за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень 00 копійок. При винесені постанови, інспектор керувався положеннями ПДР, Законом України «Про дорожній рух», КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853. В постанові та рапорті до нього чітко описане правопорушення, яке було скоєне водієм, а тому інспектор діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права. Твердження позивача, наведені у позовній заяві, спростовуються відеозаписом з реєстратора 548ф дашкам та карткою повідомлення (ЄО N? 15068) з Інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», де зафіксована інформація, що є істотною для доказування вини позивача. Отже, аргументи, на думку представника відповідача, зазначені позивачем у позовній заяві, за своєю суттю спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності та не спростовують його вини. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Також зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження заподіяної моральної шкоди, зокрема не доведено, що він зазнав душевних страждань (переживань, хвилювань), а також не зазначено з яких саме міркувань він виходив при визначенні розміру моральної шкоди. Крім того, позивачем не надано доказів, які б підтверджували яким саме чином, дії інспектора відобразилися на стані його здоров?я та відносинах з оточуючими людьми. Жодних медичних довідок, які б підтвердили вплив вказаної позивачем події на стан його психологічного та/або фізичного здоров?я не додано, фактів звернення до медичних закладів не зазначено, доказів щодо режиму життя позивача та його зміни після винесення зазначеної постанови не надано. Відсутні докази погіршення відносин з оточуючими людьми. Також не зазначено з яких саме міркувань позивач виходив при визначенні розміру моральної шкоди. Тому розрахунок моральної шкоди у розмірі 5000 гривень 00 копійок не є обґрунтованим та доведеним. Відповідач наголошує на тому, що заявлена позивачем сума моральної шкоди не відповідає принципу розумності, виваженості, справедливості та співмірності, якими має керуватися суд при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди. Оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення, що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020, справа № 752/17832/14-ц, яка є обов?язковою для врахування судом відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК У країни.
У зв?язку з вищевказаним, вважають, що позовна заява ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення не підлягає задоволенню, оскільки постанова серії ЕНА № 3440039 від 09.11.2024 винесена відповідно до норм чинного законодавства.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином.
Через канцелярію суду позивач подав заяву, в якій просив провести судове засідання за його відсутності без фіксації технічними засобами.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що представник позивача просив здійснювати розгляд справи у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Спірні правовідносини носять публічно-правовий характер та виникли між сторонами у зв'язку з незгодою позивача з рішенням суб'єкта владних повноважень щодо порушення позивачем Правил дорожнього руху та накладення, у зв'язку з цим, на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.
Судом встановлено, що 09.11.2024 інспектором 1-го взводу 3-ої роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Харківський області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Терентьєвим Романом Валерійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3440039 про застосування відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У постанові серія ЕНА № 3440039 від 09.11.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі зазначено, що 09.11.2024 о 07:03:53 в м. Харків, вул. Холодногірська, 177, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом TOYOTA RAV4, державний номер НОМЕР_2 , здійснив зупинку на перехресті, чим порушив п.15.9. «е» ПДР - порушення зупинок ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, на підставі цього на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
В судовому засіданні досліджені долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву рапорт інспектора 1-го взводу 3-ої роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Харківський області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Терентьєва Р.В., роздруківку з журналу єдиного обліку прийняття та реєстрації заяв про кримінальні правопорушення та інші події Управління патрульної поліції в Харківській області ЄО № 15068 від 09.11.2024 07:24:29, відеозапис з реєстратора 548ф дашкам (фіксація правопорушення), відповідно до яких зафіксований факт зупинки 09.11.2024 транспортного засобу TOYOTA RAV4, державний номер НОМЕР_2 на зупинці «Новий побут» по вул. Холодногірській в м. Харкові на колі 27 тролейбуса.
Отже, судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що уповноваженою особою 09.11.2024 ухвалено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 КУпАП, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст.283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити, серед іншого: опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Згідно з диспозицією частини 1 статті 122 КУпАП адміністративним правопорушенням є зокрема порушення правил зупинки та стоянки.
Таким чином, диспозиція ч. 1 ст. 122 КУпАП є бланкетною, оскільки не містить в собі переліку конкретної діяльності/бездіяльності, за вчинення/невчинення яких настає адміністративна відповідальність, а лише відсилає до змісту норм, що визначають порядок погодження певних видів діяльності іншими актами законодавства.
Суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові в описі обставин зазначено, що позивач здійснив зупинку на перехресті, чим порушив п. 15.9. «е» ПДР України - порушення зупинок ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів. При цьому зупинка на перехрестях заборонена згідно з п. 15.9 «ґ» ПДР.
Отже, згідно до змісту протоколу ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за здійснення зупинки на перехресті, в той час, як матеріали, надані відповідачем разом з відзивом на позовну заяву свідчать про порушення правил зупинки, передбачених п. 15.9. «е» ПДР України, а саме порушення зупинок ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів.
З огляду на вказане, із оскаржуваної постанови неможливо достовірно встановити, якими саме діями позивача вимоги якого саме нормативного акту порушено. Зі змісту оскаржуваної постанови не можливо зробити висновок, які саме дії вчинив позивач, якими порушив правила зупинок та стоянок.
Таким чином, в оскаржуваній постанові ЕНА № 3440039 від 09.11.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не наведено чіткого опису обставин, установлених під час розгляду справи, які стали підставою для прийняття цієї постанови, а також наведено суперечливі відомості стосовно обставин та визначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
З огляду на вказане, суд не може самостійно визначати яке саме правопорушення вчинено позивачем.
Зазначений висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях у справах "Малофєєва проти Росії" та "Карелін проти Росії" зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки, особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Більш того, зазначені суперечності в оскаржуваній постанові позбавляють суд можливості зробити належні висновки щодо наявності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду. Конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів. Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який притягнув особу до адміністративної відповідальності, про вчинення нею адміністративного правопорушення.
Таким чином, відповідачем було допущено порушення прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, внаслідок чого позивач був позбавлений права на ефективний захист, об'єктивне та повне з'ясування усіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення, надання відповідних доказів.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Згідно з положеннями частини 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормою частини 2 статті 251 КУпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно статті 62 Конституції України, положення якої закріплює принцип невинуватості, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Крім того, суд враховує положення частини 3 статті 62 Конституції України, яка визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський Суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня2011року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня1978року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25).
Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. Фактичні обставини встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та відповідно обґрунтованості та законності прийняття оскаржуваної постанови відповідачем.
Приймаючи до уваги викладене вище суд приходить до висновку, що будь-які докази, на основі яких можна було б дійти висновку, що відповідач вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення і в її діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП - відсутні.
За змістом частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В той же час, в порушення вказаних вимог, відповідачем не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини справи, що мали значення для її правильного вирішення, та що в свою чергу призвело до прийняття необґрунтованого та незаконного рішення.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови. Крім того, провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне. Статтею 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичні особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Відповідно до ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 року N 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що позивач не надав достатніх доказів в обґрунтування і підтвердження розміру моральної шкоди, наявність причинного зв'язку між діями відповідача та наслідками для позивача, а тому в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 5000 грн. необхідно відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 19, 77, 139, 241-247 Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху України, -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №3440039 від 09.11.2024, інспектора 1 взводу 3 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Терентьєва Романа Валерійовича про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - скасувати.
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП - закрити.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.
Суддя С.С. Балабай