Справа №638/21879/24
Провадження № 1-кп/638/1168/25
10 березня 2025 року м.Харків
Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
в судовому засіданні, в процесі розгляду кримінального провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221130001484 від 25 вересня 2024 року, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України, -
В провадженні Дзержинського районного суду міста Харкова знаходиться кримінальне провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221130001484 від 25 вересня 2024 року, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою з визначеним розміром застави. В обґрунтування клопотання прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, враховуючи той факт, що ОСОБА_7 вчинив умисний особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, що може спонукати обвинуваченого переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Також обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні та, враховуючи ту обставину, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має стабільного джерела доходу, тому з метою отримання заробітку шляхом зайняття злочинною (протиправною) діяльністю може вчинити нове кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
З огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_7 , слід прийти до висновку, що інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку обвинуваченого ОСОБА_7 , а з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання вказаним ризикам необхідно продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави для забезпечення виконання обов'язків, визначених кримінальним процесуальним кодексом України, у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 грн.
Представник потерпілого підтримав клопотання прокурора.
Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, просили суд зменшити розмір застави, посилаючись на стан здоров?я ОСОБА_7 .
Обвинувачений ОСОБА_7 просив суд зменшити розмір застави.
Суд, розглянувши клопотання прокурора, вислухавши думку прокурора, представника потерпілого, захисників та обвинуваченого, встановив наступне.
Відповідно до вимог ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 27 вересня 2024 року ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 25 листопада 2024 року, з визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908400 грн. Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 листопада 2024 продовжено запобіжний захід до 18 січня 2025 року.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 січня 2025 продовжено запобіжний захід до 15 березня 2025 року. Зменено ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави встановленої ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 27 вересня 2024 року, до розміру 150 прожиткових мінімумів для працездатний осіб, що складає 454 200,00 грн.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Так, ризик переховування обумовлений серед іншого і можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання, оскільки злочин, у якому обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_7 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. Зазначені обставини самі по собі можуть спонукати обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, за яке може бути призначено покарання до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Однак, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, суд вважає доведеним ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України а саме те, що обвинувачений ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою зміни їх показів та/або відмови давати покази у суді, вплинути у незаконний спосіб на інших осіб, які можуть мати відношення до даного кримінального провадження.
Разом з цим, суд зауважує, що стороною обвинувачення у ході судового засідання не доведений ризик - вчинення іншого кримінального правопорушення, враховуючи ту обставину, що обвинувачений раніше не притягався до кримінальної відповідальності.
Посилання сторони захисту про стан здоров?я обвинуваченого ОСОБА_7 в даному конкретному випадку недостатньо свідчить про належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних прав та обов'язків, в разі обрання щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, та суду не надано доказів того, що обвинувачений ОСОБА_7 має захворювання та не може отримати належного лікування в умовах слідчого ізолятора.
Що стосується зменшення розміру застави, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 182 КПК України визначений розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд враховує те, що на час розгляду клопотання про зменшення розміру застави проводиться судовий розгляд; продовжують існувати ризик незаконно впливати на потерпілого та свідків та ризик переховування від правосуддя, хоча вони істотно зменшились з плином часу у зв'язку із завершенням досудового розслідування. Проте, все ж таки їх наявність, дії до яких обвинувачений може вдатись, висунення обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину та тяжкість покарання, що загрожує, у своїй сукупності вказують на відсутність на даний час підстав для зменшення розміну застави.
Таким чином, з огляду на наявні матеріали, суд вважає, що застосований ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 січня 2025 року до обвинуваченого ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід (застава) у розмірі до 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454200.00 грн. є достатньою та необхідною мірою, яка гарантує виконання ним обов'язків, та не вступає в суперечність з гарантією, передбаченою п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про відмову у задоволенні клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 331 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 08 травня 2025 року включно, залишивши застосований альтернативний запобіжний захід у вигляді застави з покладеними обов'язками, визначеними ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 січня 2025 року у справі № 638/21879/24, у розмір застави до 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454200,00 грн.
Строк дії ухвали встановити до 08 травня 2025 року включно.
В задоволенні клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в термін 5 днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1