Єдиний унікальний номер 142/133/25
Номер провадження 2-о/142/18/25
про залишення заяви без руху
10 березня 2025 року смт. Піщанка
Суддя Піщанського районного суду Вінницької області Нестерук В.В., отримавши в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Студенянської сільської ради Вінницької області, що знаходиться в с. Студена Тульчинського району Вінницької області, вул. Соборна, 42, про встановлення опіки, з доданими до неї матеріалами,-
06 березня 2025 року до Піщанського районного суду Вінницької області в порядку окремого провадження надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Студенянської сільської ради Вінницької області, про встановлення опіки, в якій заявник просить суд призначити опікуном ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , його - ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтуванння зазначає, що рішенням Піщанського районного суду від 12 червня 2024 року в цивільній справі № 142/413/23 визнано недієздатною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , внаслідок захворювання на дисдиркулярну енцефалопатію змішаного генезису та катаракту обох очей. Зазначає, що її стан протягом тривалого часу погіршувався, на даний час захворювання призвело до того, що вона не має можливості до самостійного забезпечення життєдіяльності, до самообслуговування, до орієнтації, до спілкування, до контролю за своєю поведінкою, до трудової діяльності. Вона не може висловлювати свої думки, бо не розмовляє, не може одягнутись, самостійно їсти, не розуміє обставин, що відбуваються навколо, не може дати оцінку своїм діям чи діям оточуючих, самостійно підніматись та пересуватись по дому. Заявник вказує, що його тітка не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ним, потребує медичного нагляду та лікування. Весь цей час за тіткою доглядав він, оскільки інших осіб, які могли б здійснювати догляд, не залишилось. Вказує, що має можливість і бажання доглядати свою тітку і бути її опікуном, має добрий стан здоров'я, спиртними напоями або наркотичними засобами не зловживає, на обліку у психоневрологічному або наркологічному диспансері не перебуває. На сьогодні, окрім тітки ОСОБА_2 , на його утриманні нікого немає. В зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, вона може цим самим потрапити у скрутне становище, поставити під загрозу своє життя та здоров'я, заявник просить суд на підставі ст. ст. 39, 60, 63 ЦК України призначити його опікуном ОСОБА_2 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2025 року дану заяву було передано для розгляду судді Нестеруку В.В.
Частина 3 ст.294 ЦПК вказує, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно положень ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Дослідивши вказану заяву та додані до неї матеріали, вважаю, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою статті 5 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Стаття 300 ЦПК України визначає правові підстави призначення особі опікуна одночасно із визнанням її недієздатною, звільнення опікуна від його повноважень, призначення іншого опікуна.
Відповідно до ч. 1 ст. 39, ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
Згідно з ч. 1 ст. 41, ст. 58 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Системне тлумачення норм права, зокрема статті 300 ЦПК України, статті 60 ЦК України, свідчить про відсутність імперативної заборони щодо звернення особи, яка має намір стати опікуном, із заявою про встановлення опіки над недієздатним, а отже, і підстав для повернення такої заяви, про що зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 березня 2024 року у справі № 638/5358/23 (провадження № 61-15326св23).
Однак, виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19, від 30 червня 2022 року в справі № 552/3443/20.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд із прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Основними принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд, які стосуються як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення від 17 січня 2012 року у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06).
Реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів та заяв на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень на будь-якій стадії судового процесу може призвести до порушення права особи на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Відповідно до частини першої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Частиною другою статті 300 ЦПК України визначено, що суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу.
Аналіз вище вказаних норм вказує, що опікун фізичній особі, визнаній рішенням суду недієздатною, призначається виключно судом за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі та якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка. При цьому, до обґрунтованого подання органу опіки та піклування мають долучатися відповідні документи, які б стали підставою для його оформлення та направлення до суду.
Крім того, особа, яка виявила бажання виконувати обов'язки опікуна (піклувальника), подає до органу заяву про клопотання перед судом про призначення її опікуном (піклувальником). Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна (піклувальника), складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна (піклувальника).
Пунктом 3.3 частини 3 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді від 17 червня 1999 року, визначений перелік документів за наявності яких орган опіки та піклування призначає опікуна, а саме: рішення суду про визнання громадянина недієздатним, акт обстеження умов проживання особи, що потребує опіки, опис її майна та майбутнього опікуна, довідки про стан здоров'я особи, яка потребує опіки та її опікуна, довідки про судимість майбутнього опікуна.
Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий перелік документів та порядок призначення над недієздатними особами опіки.
У своїй заяві заявник вказує, що звернувся з відповідним клопотанням до органу опіки і піклування Піщанської селищної ради про доцільність призначення його опіконом, проте будь-яких доказів, які підтверджують дану обставину до свої заяви не додає.
Крім того, заявник вказує, що відповідний висновок може бути наданий суду за відповідною ухвалою.
Разом з тим, при вирішенні питання про призначення опікуна, ухвалення рішення на підставі висновку органу опіки і піклування про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , враховуючи, що обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особо є наявність виключно подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном, буде помилковим.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верхового Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-3936118), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053 21), від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24 (провадження № 61-6720св24).
Відсутність подання органу опіки та піклування про доцільність призначення особи опікуном, унеможливлює вирішення судом вказаного питання, так як саме орган опіки та піклування досліджує обставини щодо можливості особи, виконувати обов'язки піклувальника чи опікуна.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення опіки, суд не діє самостійно, а приймає рішення на підставі подання органу опіки та піклування за його заявою чи заявою особи, призначеної піклувальником або опікуном.
Враховуючи викладене, суд, відповідно до ст.185 ЦПК України, вважає, що заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків для приведення заяви у відповідність до вимог ст. ст. 175, 177 , 300 ЦПК України, а саме долучення до заяви подання органу опіки і піклування про доцільність призначення заявника опікуном ОСОБА_2 або докази звернення заявника ОСОБА_1 до відповідно органу опіки і піклування з відповідним клопотанням про призначення опікуном ОСОБА_2 та внесення до суду відповідного подання.
Якщо заявник у встановлений строк відповідно до ухвали суду не виконає зазначені вимоги, то на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України заява буде вважатися неподаною і буде повернута.
Керуючись ст.ст. 19, 175, 177, 185, 315-318, 258-260 ЦПК України, ст. 125 СК України, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Студенянської сільської ради Вінницької області, про встановлення опіки, залишити без руху.
Запропонувати заявнику усунути недоліки, про які вказано в ухвалі суду, у строк не пізніше 10 днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити заявнику, що у випадку неусунення зазначених в ухвалі недоліків заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.
Копію ухвали направити заявнику та його представнику в строки, передбачені ст. 272 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: