Справа № 141/63/25
Провадження № 2-а/141/6/25
04 березня 2025 року с-ще Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу № 141/63/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 137 від 14.01.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,
28.01.2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 137 від 14.01.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що постановою № 137 від 14.01.2025 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17000,00 грн, оскільки він 19.10.2024 не прибув до сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 та не повідомив сьомий відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 про причини неприбуття за повісткою. Також у оспорювавній постанові зазначено, що електронна повістка була сформована і підписана начальником сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 08.10.2024 та надіслана рекомендованим листом 0600294525936 на поштову адресу АДРЕСА_1 , однак поштове відправлення було повернуто, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Разом з тим, позивач зазначає, що з інформації про відстеження поштового відправлення убачається, що 11.10.2024 поштове відправлення прийнято у м. Київ Україна, а 05.11.2024 вручено йому як одержувачу.
Таким чином, про виклик до відповідного відділу РТЦК за повісткою позивач дізнався лише 05.11.2024, після необхідної дати прибуття до відпровідного відділу РТЦК.
Відтак, інформація, викладена у оспорюваній простанові про те, що поштове відправлення було повернуто, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, не відповідає дійсності.
Саме тому позивач вважає, що у зв'язку з робіжностями, зазначеними у оспорюваній постанові, із фактичними обставинами справи, оспорювана постанова підлягає скасуванню.
Окрім того, позивач зазначив, що в порушення п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, у якому визначено, що день явки за викликом військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, повістку про виклик його до відділу РТЦК 19.10.2024 було направлено лише 11.10.2024.
За вказаних обставин, позивач вважає, що виключається відповідальність за неявку на дату, зазначену у повістці, оскільки різниця між датою надсилання повістки та необхідною датою явки за повісткою є меншою десятиденного терміну, визначеного п. 34 Порядку, відтак і відсутній склад адміністративного правопорушення.
Також позивач зазначив, що 05.11.2024 отримав повістку на оновлення своїх персональних даних, однак згідно відомостей військово-облікового документа, а саме витягу із застосунку «Резерв+», він оновив свої персональні дані 13.07.2024, а тому вважає зазначену повістку протиправною.
Таким чином, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № 137 від 14.01.2025 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Ухвалою суду від 13.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 141/63/25, призначено справу до розгляду на 24.02.2025, витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріали адміністративної справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за наслідками розгляду якої начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було винесено постанову № 137 від 14.01.2025 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , а також установлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подачі до суду відзиву на позовну заяву.
24.02.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення у справі від 24.02.2025, в обґрунтування яких зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 заперечує щодо задоволення позову ОСОБА_1 .
Разом з тим, ухвалу суду від 13.02.2025 у даній справі було отримано ІНФОРМАЦІЯ_4 через електронний кабінет 13.02.2025, та, в подальшому, до сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 з дислокацією в селищі Оратів було направлено запит про витребування справи з адміністративного провадження.
Відтак, за вказаних обставин, вимоги ухвали суду від 13.02.2025 щодо вчасного надання відзиву та надання матеріалів адміністративної справи відповідачем не виконано, а тому представник відповідача просить суд продовжити строк для надання відзиву на позовну заяву та відкласти розгляд справи № 141/63/25 на іншу дату.
Одночасно із додатковими поясненнями представником відповідача надано матеріали адміністративної справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за наслідками розгляду якої начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було винесено постанову № 137 від 14.01.2025 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 24.02.2025 клопотання представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 від 24.02.2025 про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву та відкладення розгляду справи № 141/63/25 задоволено, продовжено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а також строк для подачі до суду матеріалів адміністративної справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за наслідками розгляду якої начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було винесено постанову № 137 від 14.01.2025 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , до 03.03.2025 включно. Відповідно, розгляд справи № 141/63/25 було відкладено на 04.03.2025.
04.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення у справі від 03.03.2025, зі змісту яких убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 заперечує щодо задоволення позову ОСОБА_1 , при цьому не заперечує щодо розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідачем не було направлено на адресу суду жодних заяв або заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, а також відзиву на позов, суд вирішує справу за наявними матеріалами
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали справи № 141/63/25, повно і всебічно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить наступних висновків.
Як убачається із військово-облікового документу - витягу із застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на обліку у сьомому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 (Оратів), має відстрочку до 31.12.2024, тип відстрочки - бронювання. Дата уточнення даних: 13.07.2024.
Згідно витягу з наказу Міністерства Оборони України про бронювання військовозобов'язаного, ОСОБА_1 , 1995 року народження, надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на три місяці до 31.12.2024.
Відповідно до протоколу № 2 від 02.01.2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, складеного головним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , порушив вимоги абзацу 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзац 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, а саме 19.10.2024 ОСОБА_1 у строк, вказаний у повістці № 456465, не прибув до сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 та не повідомив сьомий відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 про причини не прибуття за повісткою. Електронна повістка була сформована і підписана начальником сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 08.10.2024 та рекомендованим листом 06 002 9452 5936 надіслана на поштову адресу НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 . Відповідно до довідки АТ «Укрпошта» поштове відправлення повернулося по причині, що адресат відсутній за вказаною адресою. Не прибуття за повісткою у встановлений в ній строк є порушенням мобілізаційного законодавства.
У протоколі № 2 від 02.01.2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП зазначено, що за порушення вимог мобілізаційного законодавства передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 210-1 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період, громадянин ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Також у протоколі № 2 від 02.01.2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14 год 00 хв 14 січня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , каб. 4, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 .
Поряд з цим, із вказаного протоколу убачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений із його змістом та надав письмові пояснення, зокрема, пояснив, що не визнає своєї вини у вчиненому правопорушенні, у зв'язку з тим, що не отримував повістки, про її існування йому не було відомо. У додатку «Резерв+» дізнався, що є порушником правил військового обліку та одразу ж особисто прибув до сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як убачається з постанови № 137 від 14.01.2025 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, начальник ІНФОРМАЦІЯ_7 полковник ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , установив, що згідно відомостей зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення № 2 від 02.01.2025 гр. ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзац 2 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, а саме 19.10.2024 ОСОБА_1 у строк, вказаний у повістці № 456465, не прибув до сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 та не повідомив сьомий відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 про причини неприбуття за повісткою. Електронна повістка була сформована і підписана начальником сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 08.10.2024 та рекомендованим листом 06 002 9452 5936 надіслана на поштову адресу АДРЕСА_1 . Відповідно довідки АТ «Укрпошта», поштове відправлення повернулося по причині, що адресат відсутній за вказаною адресою. Не прибуття за повісткою у встановлений в ній строк є порушенням мобілізаційного законодавства.
За порушення мобілізаційного законодавства передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 210-1 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період, громадянин ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Постановою № 137 від 14.01.2025 про накладення адміністративного стягнення гр. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу у сумі 17000,00 (сімнадцять тисяч гривень).
Вважаючи постанову № 137 від 14.01.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП протиправною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 згідно поданого позову просить її скасувати.
Визначаючись щодо заявлених вимог та установлених обставин, суд керується наступним.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року, ухваленого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).
Згідно ст. 19 Конституції Україниправовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією Українита законами України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Так, порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Так, диспозиція ч. 1 ст. 210-1 КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, який полягає у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідно до ч. 3 вказаної статті настає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Суд зазначає, що особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.
Отже, станом на 14.01.2025 (дата розгляду справи про адміністративне правопорушення) діяв особливий період.
Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Так, 19.05.2024 в Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ частина 10 статті 1 викладена в новій редакції та визначає, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови № 137 від 14.01.2025, позивач порушив абзац 3 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", згідно якого громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Також згідно другого абзацу ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», порушення якого ставиться у вину позивачу, громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Окрім того, пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, порушення якого ставиться у вину позивачу, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Поряд з цим, з 19.05.2024 з набранням чинності Закону №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статтю 210-1 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, тобто було посилено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію
Таким чином, з 19 травня 2024 року введено норму, яка передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в умовах особливого періоду.
Як установлено судом та убачається з матеріалів справи № 141/63/25, позивач ОСОБА_1 всупереч положень, визначених абзацом 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацом 2 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, 19.10.2024 у строк, вказаний у повістці № 456465, не прибув до сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 та не повідомив сьомий відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 про причини не прибуття за повісткою. Електронна повістка була сформована і підписана начальником сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 08.10.2024 та рекомендованим листом 06 002 9452 5936 надіслана на поштову подесу 22611, АДРЕСА_2 . Відповідно довідки АТ «Укрпошта», поштове відправлення повернулося по причині, що адресат відсутній за вказаною адресою. Не прибуття за повісткою у встановлений в ній строк є порушенням мобілізаційного законодавства.
Так, згідно абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до п. 1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року (далі по тексту - Порядок), цей Порядок визначає, у тому числі, процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи, процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та ін.
Пунктом 303 Порядку визначено, що у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.
Згідно абзаців 1-4 п. 34 Порядку повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Згідно пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Як установлено судом, з роздруківки трекінгу поштового відправлення за номером 06 002 9452 5936 (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) убачається, що зазначене поштове відправлення було лише 11.10.2024 прийнято у поштовому відділенні м. Київ, 29.10.2024 було повернуто відправнику, оскільки одержувач був відсутній за вказаною адресою. Однак, в подальшому, 30.10.2024 виїхало з відділення м. Погребище та 05.11.2024 вручено одержувачу (с-ще Оратів).
Також, як установлено судом та убачається з матеріалів справи № 141/63/25, всупереч абзацу 3 пункту 34 Порядку підписану 08.10.2024 начальником сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 електронну повістку № 456465 про виклик ОСОБА_1 до сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 на 19.10.2024, було направлено позивачу засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення за адресою АДРЕСА_2 лише 11.10.2024, тобто менш ніж у десятиденний термін до дня явки, оскільки с. Кожанка не є адміністративним центром області.
Тобто, за таких обставин поштової пересилки електронної повістки № 456465 від 08.10.2024 позивач в жодному разі фізично не міг прибути 19.10.2024 до сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Поряд з цим, згідно фактичних обставин справи №141/63/25, метою виклику ОСОБА_1 , яку зазначено у повістці № 456465 від 08.10.2024, є уточнення даних.
Натомість, згідно витягу із застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уточнив свої дані ще 13.07.2024.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Поряд з цим, у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах КАС ВС від 08.11.2018 по справі № 201/12431/16-а, від 23.10.2018 р. по справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 по справі № 524/5536/17.
Статтями 245-246 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Разом з тим, всупереч вимогам ст. 77 КАС України, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності винесення постанови № 137 від 14.01.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Також суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 по справі № 607/7987/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Такої ж думки дотримується КАС ВС у своїй постанові від 26.04.2018 по справі №338/1/17.
Положенням ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Враховуючи установлені судом фактичні обставини справи №141/63/25, а також приймаючи до уваги неподання відповідачем відзиву на позов та зміст додаткових пояснень від 03.03.2025, згідно яких ІНФОРМАЦІЯ_4 не заперечує щодо розгляду справи за наявними матеріалами, суд вважає викладені у позові доводи позивача щодо протиправності та підстав скасування постанови № 137 від 14.01.2025 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП обгрунтованими та такими, що заслуговують на увагу суду.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП, п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, крім іншого, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, за наслідками повного та всебічного дослідження наявних у справі №141/63/25 доказів, а також установлення факту порушення відповідачем абзацу 3 пункту 34 Порядку №560 від 16 травня 2024 року в частині термінів направлення електронної повістки про виклик позивача до відповідного відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд доходить висновку про необхідність скасування постанови № 137 від 14.01.2025 про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а відтак адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням положень ч. 1 ст.139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 9, 38, 210, 251, 256, 268, 280, 283-284, 287, 288, 293, 294 КУпАП, ст. ст. 2, 4, 8, 9, 11, 71-79,194,241-244, 246, 250, 255, 268, 269, 271, 272, 286, 292, 295 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову № 137 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену 14.01.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17 000,00 гривень.
3. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок) судового збору.
5. Копію рішення суду направити сторонам у справі.
Рішення суду оформлено та виготовлено 10.03.2025.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_4 ).
Суддя С.В. Климчук