Справа № 569/1223/25
1-кс/569/1445/25
05 березня 2025 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -
ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним клопотанням у якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 22.01.2025, на автомобіль SKODA OKTAVIA, номерний знак НОМЕР_1 .
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав заяву про проведення розгляду клопотання без його участі та задоволити його з викладених у ньому підстав.
Слідчий в судове засідання не з'явився, подав заяву про проведення розгляду клопотання без його участі, не заперечує щодо скасування арешту на вказаний автомобіль в частині користування ним , оскільки усі необхідні слідчі дії, необхідні слідчі експерименти у рамках кримінального повалення проведені.
З урахуванням заяв учасників, відповідно до ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що Рівненським РУП ГУНП проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025181010000131 від 20.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
19.01.2025 року, о 21 годині 40 хвилин, під час проведення огляду місця події було вилучено: автомобіль SKODA OKTAVIA, номерний знак НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , мотоцикл LONCIAN JL200-68A, номерний знак НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 .
Постановою слідчого від 20.01.2025 вказані транспортні засоби в рамках вказаного кримінального провадження визнані речовими доказами.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль SKODA OKTAVIA, номерний знак НОМЕР_1 - належить ОСОБА_4 , жит. АДРЕСА_1 ).
22 січня 2025 року ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області за результатами розгляду клопотання слідчого, серед інших транспортни засобів накладено арешт на вилучений у гр. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 жит. АДРЕСА_2 , 19.01.2025 в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди: автомобіль SKODA OKTAVIA, номерний знак НОМЕР_1 .
Встановлено заборону власнику, чи будь-якій іншій особі користуватися та розпоряджатися: автомобілем SKODA OKTAVIA, номерний знак НОМЕР_1 , до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.
Відповідно до ухвали суду про накладення арешту на майно слідує, що підставою для цього слугувала необхідність збереження речового доказу з метою повного, всебічного та неупередженого проведення слідчий (розшукових) дій, що в свою чергу може позбавити можливості встановлення істини у кримінальному провадженні, в тому числі проведення експертиз.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або вилучений нею, повинен бути якнайшвидше повернутий власнику, крім випадків передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 КПК України.
Відповідно до ст. 167 КПКУ тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно вимог ст. 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.
Під час судового розгляду встановлено недостатність одного лише посилання слідчого на те, що майно є речовим доказом по даній справі, а тому таке майно підлягає арешту.
Відповідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування або відчуження майна.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі " Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «новоселець кий проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).
Таким чином, особу може бути позбавлено власності лише в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При цьому при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
Як встановлено в ході розгляду клопотання, на даний час усі необхідні слідчі дії, а також експертизи призначені у кримінальному провадженні №12025181010000131 від 20.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, з використанням арештованого транспортного засобу проведені, підозра ОСОБА_3 не оголошувалась, конфіскація та спеціальна конфіскація санкцією ч. 1 ст. 286 КК України не передбачена, завдані ДТП ОСОБА_3 збитки відшкодовані повністю ОСОБА_5 , а тому в накладенні арешту на майно відпала потреба.
Вказаний автомобіль не є майном набутим кримінальним шляхом чи внаслідок вчинення кримінального правопорушення та перебуває у користуванні ОСОБА_3 на законних підставах.
Виявлені механічні пошкодження автомобіля марки SKODA OKTAVIA, номерний знак НОМЕР_1 зафіксовані процесуальними документами, що відповідно не перешкоджає використанню цього автомобіля власником та надання його на будь-яку вимогу органам досудового розслідування або суду.
Скасування арешту на вказаний транспортний засіб та повернення його у користування ОСОБА_3 не перешкоджатиме проведенню слідчих дій та забезпеченню ефективного досудового розслідування, а також ніяким чином не завадить встановленню істини по справі, та не завадить судовому розгляду.
З На підставі вище викладеного, враховуючи норми Конституції України, ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2016 року №5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», дослідивши надані матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до часткового задоволення.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 100, 170, 171,174, 309 КПК України, ст. 321 ЦК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 22.01.2025, на автомобіль марки SKODA OKTAVIA, номерний знак НОМЕР_1 , належний ОСОБА_4 ..
Зобов'язати слідчого Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області в провадженні якого перебуває кримінальне провадження №12025181010000131 від 20.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, повернути безоплатно вказаний транспортний засіб у користування ОСОБА_3 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя -