Справа № 569/2402/25
1-кс/569/1756/25
03 березня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Рівненській області майора юстиції ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження № 22024180000000168 від 25.12.2024 за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України, звернувся в суд із вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_5 , у точно невстановлений час, у період з кінця лютого 2025 року по 01.03.2025 встановила контакт з використанням власного мобільного телефону та наявного акаунта у месенджері «Telegram» за № НОМЕР_1 з невстановленою особою, яка є представником спецслужб російської федерації, та яка використовує у месенджері «Telegram» акаунт «Робота в Україні» з нік-неймом ОСОБА_9 з метою виконання протиправних дій на території України за грошову винагороду, у тому числі, здійснення розвідувальних дій та доставки вибухового пристрою на обумовлене місце.
Реалізовуючи вищевказаний злочинний умисел, виконуючи вказівки вищезазначеного представника спецслужб російської федерації, які остання отримувала у ході листування з використанням акаунта у месенджері «Telegram» за № 380934497747 та власного мобільного телефона марки Redmi, ОСОБА_5 01.03.2025, близько 16 год неподалік міні-маркету «Криничка» в районі садового масиву «Криниченька», що у селі Біла Криниця Рівненського району Рівненської області віднайшла пакет червоного кольору з саморобним вибуховим пристроєм, достовірно при цьому знаючи про відсутність у неї передбаченого законом дозволу, у порушення постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 24.01.1995, також «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 та «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою КМУ № 576 від 12.10.1992.
Після чого, ОСОБА_5 за вказівкою невстановленої особи, яка є представником російської федерації здійснила підключення електричних провідків помаранчевого та чорного кольорів, які були виведені з мобільного телефону марки Sigma до запірно-пускового пристрою вогнегасника, з якого виведено два електричних провідки помаранчевого кольору та до якого приєднано шприц 10 ml, в якому знаходилася сипуча гранульована речовина білого кольору з електричними провідками, які зв'язані з корпусом, що слугувало для активації даного пристрою з метою його дистанційного підриву.
Надалі, ОСОБА_5 , виконуючи інструкції невстановленого представника спецслужб російської федерації, які остання отримувала у ході листування з використанням акаунта у месенджері «Telegram» за № 380934497747 та власного мобільного телефона марки Redmi, 01.03.2025 зберігаючи вибуховий пристрій при собі переміщалася до ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак остання була затримана на зупинці громадського транспорту напроти КП «Рівненської обласної клінічної лікарні імені Ю. Семенюка» РОР, за адресою: м. Рівне, вул. Київська, буд. 78г.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинили усі дії необхідні для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено, з причин, які не залежали від волі останньої.
01.03.2025 ОСОБА_5 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 263 КК України, а 02.03.2025 останній повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження в їх сукупності: протоколом огляду місця події від 01.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 02.03.2025; протоколом затримання ОСОБА_5 від 01.03.2025, а також іншими матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Застосування особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не зможе забезпечити своєчасного проведення основних слідчих дій та контролю за місцем перебування підозрюваної, а тому є підстави вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним в п. п. 1 - 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, і не зможуть гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків.
Запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою тому, що реалізувати вказані ризики можливо лише перебуваючи на свободі.
В судовому засіданні прокурор та слідчий повністю підтримали клопотання щодо застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили його задоволити з підстав викладених у ньому.
Підозрювана та її захисник в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні клопотання та обрати запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі, вказавши не необґрунтованість заявлених ризиків.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що СВ УСБУ в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024180000000168 від 25.12.2024 за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України.
За вищевказаних обставин, 02.03.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обовязку, встановленого законом.
Згідно п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.
Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_5 є працездатною, не заміжня, відсутність утриманців та постійного місця роботи, що також свідчить про відсутність у неї міцних соціальних зв'язків, надалі зможе продовжувати займатись злочинною діяльністю, переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, слідчий доводить, про існування заявлених ризиків, оскільки підозрювана ОСОБА_5 , будучи обізнаною про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, та те що значна частина державного кордону України, у зв'язку із російською агресією, не перебуває під контролем Державної прикордонної служби України, остання будучи мешканкою іншої області, перебуваючи на свободі зможе вчинити дії, спрямовані на цілеспрямоване переховування від органу досудового розслідування, прокурора та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєні нею злочинні діяння. Це підтверджується також тим, що остання підтримує контакти із невстановленою особою, яка є представником російської спецслужби, на виконання завдань якого ОСОБА_5 повинна була вчинити терористичний акт у будівлі ІНФОРМАЦІЯ_1 за грошову винагороду.
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється: оскільки ОСОБА_5 , виконувала злочинні накази невстановленої особи, яка є представником спецслужби російської федерації, перебуваючи на волі вона може продовжити злочинну діяльність;
-з урахуванням того, що з метою запобігання виявленню протиправної діяльності правоохоронними органами України, при здійсненні своєї злочинної діяльності ОСОБА_5 використовувала засоби конспірації та спілкувалася за допомогою месенджеру «Telegram», а також те, що на даний час слідством не проведено усі слідчі дії, не встановлені всі спільники, ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для кримінального провадження.
-може впливати на свідків, які відомі у кримінальному провадженні, оскільки остання на даний час знайома з частиною матеріалів досудового розслідування та їй відомо про осіб, які можуть бути допитані як свідки. Крім цього, ОСОБА_5 причетна до діяльності пов'язаної із незаконним обігом вибухових речовин та вибухових пристроїв, які вона отримала від невстановленої особи, яка є представником російської спецслужби, яка може при наданні їй відповідних вибухових пристроїв бути використана останньою для впливу на свідків.
Таким чином, з урахуванням наведеного, є необхідним застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином суд, визначаючи розмір застави бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що підозрюваній ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 340 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 029 520 гривень, оскільки саме така сума співмірна з наявними ризиками та може забезпечити виконання процесуальних обов'язків.
Саме такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваної, та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваної суд не вбачає.
Окрім цього, застосовуючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Керуючись ст. ст. 131-132, 176, 177, 181, 183, 194, 196, 199, 205 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави у розмірі триста сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в межах строку досудового розслідування, тобто до 04.04.2025.
Утримувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.
Одночасно визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі 340 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 029 520 (один мільйон двадцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.
Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрювану такі обов'язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає, без дозволу слідчого або прокурора;
- повідомляти слідчого, або прокурора про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваній, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Визначити строк дії ухвали та строк дії покладених обов'язків, у разі внесення застави встановити до 04.04.2025.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя -