Справа № 569/23532/24
26 лютого 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Гордійчук І.О.
секретар судового засідання Баланович М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовано позов тим, що 18.05.2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 18.05.2023 року стягнуто з відповідача на користь позивача на утримання сина ОСОБА_5 аліменти. Однак відповідач аліменти не сплачує, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 38499,99 грн. Також Рішенням суду від 24.11.2023 року стягнуто з відповідача на користь позивач аліменти на її утримання до досягнення сином трьох років. Однак відповідач аліменти не сплачує, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 19713,82 грн. Відповідач свідомо ухиляється від сплати аліментів. Позивачу відомо, що відповідач проживає з іншою жінкою, утримує її дітей, а свого рідного сина відмовляється утримувати та виховувати. Вихованням сина займається лише позивач. Відповідач не піклується про сина, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами та станом здоров'я. Покладених законом батьківських обов'язків відповідач не виконує.
Ухвалою суду від 06.12.2024 відкрито загальне позовне провадження по справі.
Ухвалою суду від 28.01.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено до розгляду по суті.
У судове засідання позивач не з'явилася, від представника позивача до суду надійшла заява від 26.02.2025 про проведення розгляду справи за відсутності позивача та її представника. Позов підтримала в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлявся належним чином. Про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив не подав, пояснень чи заперечень на позов не подав, таким чином суд проводить розгляд справи на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів.
26.02.2025 від представника органу опіки та піклування до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування Рівненського міськвиконкому. Висновок органу опіки та піклування від 23.01.2025 №08-01-150/25 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_5 , 25.08.2021 підтримала у повному обсязі. Рішеня просила прийняти в інтересах дитини.
Згідно з ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, враховуючи заяви сторін та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26.08.2011 по справі №2-4435/11 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розірвано, призначено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до свідоцтва про зміну імені, ОСОБА_6 , змінила прізвище на ОСОБА_1 . (а.с.8)
Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим 03.09.2021 Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).
З довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів виданої 02.10.2024 №248783 Відділом ДВС у місті Рівному західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, та розрахунку заборгованості по аліментам по ВП НОМЕР_5, з виконання виконавчого листа виданого Рівненським міським судом Рівненської області 11.07.2023, на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 30.09.2024 наявна заборгованість у ОСОБА_2 зі сплати аліментів, на суму 38499,99 грн.
З довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів виданої 02.10.2024 №248785 Відділом ДВС у місті Рівному західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, по ВП НОМЕР_4, з виконання виконавчого листа виданого Рівненським міським судом Рівненської області 06.02.2024, на користь ОСОБА_1 на її утримання в розмірі 1/8 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно,, з дня подачі позовної заяви до суду 01.09.2023 і до досягнення сином ОСОБА_5 трьохрічного віку, станом на 30.09.2024 наявна заборгованість у ОСОБА_2 зі сплати аліментів, на суму 19713,82 грн.
Згідно з актами №15 від 20.10.2021, №9 від 29.07.2024, затвердженими головою ОСББ «Надія-Макарова 38», ОСОБА_1 на даний час не проживає з громадянином ОСОБА_2 , і спільного господарства не ведуть.
Згідноз інформації КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Ювілейний», ОСОБА_8 на прийом у медичний заклад приходив з мамою ОСОБА_1 .
Згідно висновку №08-01-150/25 від 23.01.2025 орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України Суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Як роз'яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (Постанова Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 631/2406/15-ц).
Матеріалами справи знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач участі у вихованні дитини не бере, дитиною не цікавиться, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не виявляє до неї батьківської турботи, має заборгованість по сплаті аліментів.
З огляду на вищевикладені обставини, які підтверджуються належними та допустимими доказами, суд дійшов до переконливого висновку, що своєю поведінкою відповідач порушує вимоги ст. 150 СК України та не виконує обов'язки, які покладаються на батьків по вихованню та утриманню дитини, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
У відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст.141,142,206,256,264,265, 280,354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, м.Рівне вул.Поштова 2, код ЄДРПОУ 25675397.
Повний текст судового рішення складено 27.02.2025.
Суддя І.О.Гордійчук