Справа № 136/408/25
провадження № 2/136/129/25
10 березня 2025 року м. Липовець
Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Шпортун С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай члена сільськогосподарського підприємства,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із зазначеним позовом до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області (далі - відповідач 1), ОСОБА_2 (далі - відповідач 2), у якому на вирішення суду ставить наступні вимоги:
- поновити строк на подання позовної заяви, оскільки про факти вказані у позові йому стало відомо під час ознайомлення з архівними матеріалами КСП «Промінь» та СВК «Промінь», що знаходяться в Архівному відділі Липовецької РДА 19.02.2025;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на майновий пай члена КСП, видане Брицькою сільською радою на ім'я ОСОБА_2 від 06.08.2013, відповідно до списку осіб, затвердженого 28.10.2001, загальна вартість якого становить 3139 313 грн, а частка ОСОБА_2 становить 216 106 грн. або 6,88 %.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за даним позовом судом встановлено, що він не у повній мірі відповідає вимогам ст.175, 177 ЦПК України, з огляду на таке.
Так, у порушення п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України, у позові не зазначено відомі адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідачів.
На виконання п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України, позивач пред'явивши позов до двох відповідачів не зазначає зміст позовних вимог щодо кожного із них - Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 .
Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З урахуванням цих норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) праві та вплив на правопорушника.
Спосіб захисту порушеного права, відповідно до ст. ст. 15, 16, 20 ЦК України, при зверненні до суду обирається позивачем.
Перелік способів захисту, наведений у ч. 2 ст. 16 ЦК України не є вичерпним, оскільки суд може захистити порушене цивільне право іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд звертає увагу на те, що від змісту вимог та обставин зазначених у позові залежить позиція відповідача, який як і позивач має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаним з тим, які вимоги до нього заявлені та з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, у позові зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Зі змісту позову судом встановлено, що позивач на підставі Свідоцтва про прийняття спадщини від 16.11.2024 р., після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 набув права на майновий пай (серія ВІ Ч №013633), члена КСП «Промінь» села Брицьке Липовецького району Вінницької області виданого Брицькою сільською радою 06.12.2001 р., розміром 2863 грн, що становить 0,091 відсотків від загальної вартості майна КСП «Промінь».
Окрім цього, Брицькою сільською радою 06.08.2013, відповідно до списку осіб, затвердженого 28.10.2001, на ім'я ОСОБА_2 було видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на майновий пай члена КСП, загальна вартість якого становить 3139 313 грн, а частка ОСОБА_2 становить 216 106 грн, або 6,88 %.
Судом встановлено, що вказані Свідоцтва видані Брицькою сільською радою у різні часи на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай затвердженого зборами співвласників від 28.04.2001.
При цьому, як зазначив позивач у позові постановою Вінницького апеляційного суду від 22.01.2025 у справі №136/1480/22 було скасоване рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 23.11.2022 яким за ОСОБА_2 було визнано право власності на виробничу будівлю - літ. «А», згідно технічного паспорта, виготовленого 24.11.2021, загальною площею 204,8 кв.м, яка розташована по АДРЕСА_1 , виділених у 2013 році рішенням комітету Спілки співвласників майна реорганізованого КСП «Промінь» с. Брицьке, на вартість належних йому майнових паїв, що передані були за актом приймання передачі, яке набрало законної сили.
За змістом статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: по-перше, пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; по-друге, наявність підстав для оспорення правочину; по-третє, встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
З аналізу норм Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» 14.02.1992 № 2114-XII (далі Закон № 2114-XII) , можна дійти висновку, що майновий пай - це частка кожного члена колишнього КСП у майновому пайовому фонді КСП, виражена у грошовій формі.
Відповідно до ст. 9 Закону № 2114-XII, до пайового фонду майна учасників КСП включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств та організацій. Уточнення складу й вартості пайового фонду майна учасників КСП, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується КМУ.
На виконання Указу Президента України від 29 січня 2001 р. N 62 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2001 № 177, «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», якою затвердив Методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих; Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення (далі Порядок); Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки.
Відповідно до п. 2 цього Порядку для визначення розмірів майнових паїв членів підприємств необхідно: затвердити Положення про порядок паювання майна; скласти список осіб, які мають право на майновий пай; визначити індивідуальні майнові паї.
Відповідно до п. 4 цього Порядку встановлений вичерпний список осіб, які мають право на майновий пай до якого включаються всі члени підприємства, а також особи, за якими відповідно до законодавства зберігається право на майновий пай.
Вказаним порядком визначено, що до списку осіб, які мають право на майновий пай, включаються всі члени підприємства, а також, особи, за якими відповідно до законодавства зберігається право на майновий пай. Список осіб, які мають право на майновий пай, складається комісією і затверджується співвласниками.
За рішенням зборів співвласників до списку осіб, що мають право на майновий пай, можуть бути внесені й інші категорії осіб, наприклад, такі, що відпрацювали у господарстві довгий час і вибули з поважних причин, а також особи, які мають право на пайовий фонд майна, але з різних причин не були включені до списку. Внесення осіб до зазначеного списку здійснюється на підставі заяви.
У п.13, 14 Порядку зазначено, що майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. Свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. До зазначеного списку додаються такі документи: акт розрахунку уточненого пайового фонду; уточнена структура пайового фонду; уточнений перелік майна пайового фонду. Усі подані документи формуються в окрему справу по кожному підприємству. Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради. Оформлені свідоцтва реєструються у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Видача свідоцтва громадянину проводиться безоплатно, а відмова в його видачі може бути оскаржена до суду. У разі втрати чи пошкодження Свідоцтва громадянину видається дублікат, про що робиться відповідний запис на бланку Свідоцтва. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі цивільно-правової угоди (міни, дарування та інших), а також спадкування видається нове Свідоцтво, для отримання якого до відповідної ради подаються: посвідчена в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину; попереднє Свідоцтво. Після отримання зазначених документів відповідна рада вносить зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє Свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку Свідоцтв про право власності на майновий пай члена КСП. При цьому всі подані документи формуються в окрему справу щодо кожного підприємства.
З аналізу вказаного нормативного акту слідує, що Список осіб, які мають право на майновий пай, складається комісією і затверджується співвласниками, а орган місцевого самоврядування лише повноважний видавати свідоцтво про право власності на майновий пай члена підприємства, який формує окрему справу по кожному підприємству з переліком документів на підставі яких приймається рішення про видачу конкретній особі такого свідоцтва.
Таким чином, право власності на майновий пай посвідчується відповідним свідоцтвом, вирішення питання про видачу якого, перебуває в компетенції сільської, селищної або міської ради.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Судувід 06 грудня 2018 року справа N 683/3148/17-ц (провадження N 61-44922св18), від 02 серпня 2019 року справа N 683/1964/17 (провадження N 61-1561св19), від 10 жовтня 2019 року справа N 683/3145/17 (провадження N 61-48514св18, від 30 жовтня 2020 року у справі N 683/3147/17 (провадження N 61-2225св19).
Свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.
Свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб'єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності (постанова ВС КГС від 03 квітня 2018 року у справі N 917/927/17).
Право на майновий пай, що виникає у члена КСП, засвідчується відповідним документом - майновим сертифікатом і не пов'язується з конкретним майном до його виділення в натурі.
Тобто, до виділення майна в натурі, усі члени КСП є лише співвласниками майнових паїв, а не співвласниками майна.
Отож за пред'явленими позивачем вимогами предметом доказування є саме недійсність (незаконність) виданого органом місцевого самоврядування свідоцтва, тоді як питання щодо виділення/невиділення в натурі майнових паїв, першочергове право на їх придбання не вирішується.
Разом із цим зі змісту позову не зрозуміло та не конкретизовано позивач оскаржує свідоцтво як документ, який фіксує факт наявності права, чи ОСОБА_2 набув на праві спільної часткової власності будь-яке конкретне майно як індивідуально визначений об'єкт та чим це підтверджується.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
У ст. 84 ЦПК України вказано, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.
Як встановлено судом позивач у позові не зазначає та не надає до суду доказів на підставі яких було видане органом місцевого самоврядування оскаржуване свідоцтво, тоді як надання рішень загальних зборів КСП «Промінь», тощо, на відсутність яких зазначає позивач у архівній установі, не передбачено законодавцем для надання органу місцевого самоврядування при видачі свідоцтва про право власності на майновий пай. Разом з цим, позивач не клопоче про витребування будь-яких інших доказів.
Згідно ч. ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Судом встановлено, що до позову позивачем додано у фотокопіях докази тоді як не зазначено у кого знаходяться оригінали письмових доказів, при цьому деякі фотокопії є нечитабельними (Акт про виділення до знищення та Доповнення до історичної довідки), що ускладнює відтворення їх змісту, а також додані до позову фотокопії не у повній мірі відповідають порядку їх засвідчення, оскільки вони не містять дати засвідчення.
Перелічені недоліки позовної заяви унеможливлюють вирішення питання про відкриття провадження по справі та подальший розгляд справи і ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.98 року та "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, враховуючи викладене, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Спосіб усунення недоліків позовної заяви полягає в поданні позовної заяви у вигляді окремого документу з виправленими недоліками, зазначеними в наявній ухвалі суду з наданням її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів.
Керуючись ст. ст. 175,177,185 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай члена сільськогосподарського підприємства, - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що якщо позивач не усунить недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатись неподаною і повернеться позивачеві.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Світлана ЩПОРТУН