Справа № 203/4857/24
Провадження № 2/0203/207/2025
04.03.2025 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Єдаменко С.В.,
при секретарі - Пархоменко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «КОМІНБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
встановив:
18 вересня 2024 року АТ «КОМІНБАНК», відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя № 2584/0/15-24 від 29.08.2024 року, яким змінено територіальну підсудність судових справ Селидівського міського суду Донецької області шляхом їх передачі до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з 02.09.2024 року, звернулось до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначено, що 04 серпня 2021 року між АТ «КОМІНБАНК» (стара назва - АТ «Комерційний Індустріальний Банк») та ОСОБА_1 (надалі відповідач 1) було укладено кредитний договір № 110/21. На виконання вказаного кредитного договору позивач надав відповідачу 1 кредит у розмірі 300 000 грн., а відповідач 1 прийняв та зобов'язався належним чином використати та повернути позивачу суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідний процент за користування кредитом, сплатити комісії (плати) та виконати інші зобов'язання, передбачені кредитним договором. Для забезпечення виконання відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором 04 серпня 2021 року між позивачем та ОСОБА_2 (надалі відповідач 2) було укладено договір поруки № 110/21-П. За умовами вказаного договору поруки відповідач 2 поручився перед позивачем солідарно відповідати за виконання відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором. Відповідач 1 порушив зобов'язання щодо сплати кредиту, у зв'язку з чим в останнього виникла прострочена заборгованість. Позивачем рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу відповідачів було надіслано повідомлення-вимоги щодо погашення заборгованості. Однак вказані вимоги відповідачами були проігноровані, заборгованість не сплачена. Загальний розмір заборгованості відповідача 1 за кредитом складає 401 060 грн. 38 коп., з яких: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту - 122 025 грн.; сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 152 606,42 грн.; сума строкової заборгованості по відсоткам - 2 971,42 грн.; сума простроченої заборгованості по відсоткам - 123 457,54 грн., яку позивач в судовому порядку просить суд стягнути на свою користь солідарно з відповідачів, а також стягнути судові витрати по справі. (а.с.1-10)
Разом з позовною заявою від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову. (а.с.122-127)
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2024 року у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову було відмовлено. (а.с.142-143)
Після надходження з Єдиного державного демографічного реєстру відповідей щодо зареєстрованого місця проживання відповідачів - фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а.с.а.с.140, 141), ухвалою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено її до судового розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін. (а.с.146)
Від представника позивача надійшла заява про повернення судового збору. (а.с.155-156)
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 вересня 2024 року заяву представника позивача про повернення судового збору було задоволено. (а.с.172-173)
В підготовче засідання 07 листопада 2024 року сторони по справі не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 28 листопада 2024 року. (а.с.188)
В підготовче засідання 28 листопада 2024 року сторони по справі не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 16 грудня 2024 року. (а.с.199)
В підготовче засідання 16 грудня 2024 року сторони по справі не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 15 січня 2025 року. (а.с.209)
В підготовче засідання 15 січня 2025 року сторони по справі не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Від представника позивача надійшла заява про проведення засідання за його відсутності та в якій він просив призначити справу до судового розгляду. Оскільки всі дії з підготовки справи до судового розгляду були виконані ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2025 року було закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні на 05 лютого 2025 року. (а.с.а.с.220, 221)
В судове засідання 05 лютого 2025 року сторони по справі не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 04 березня 2025 року. (а.с.230)
04 березня 2025 року було проведено розгляд справи по суті.
Позивач у судове засідання не з'явився, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та в якій він проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував. (а.с.236-238)
Відповідачі в судові засідання не з'явились, відзив на позов до суду не находив. Відповідачі повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи шляхом оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України у відповідності до ст.ст.128, 129 ЦПК України (а.с.а.с.150, 151, 192, 193, 203, 213, 214, 225, 226, 234, 235), а також шляхом направлення СМС повідомлень-повісток. (а.с.а.с.148, 149, 190 ,191, 201, 202, 211, 212, 223, 224, 232, 233) Клопотань про розгляд справи за їх відсутності відповідачі не надали, про причини неявки не повідомили.
З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст.ст.280, 287, 288 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку. Враховуючи, що сторони у судове засідання не з'явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що 04 серпня 2021 року між АТ «КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК» (нова назва - АТ «КОМІНБАНК») та ОСОБА_1 (надалі відповідач 1) було укладено кредитний договір № 110/21. (а.с.64-77)
Відповідно до п.1 кредитного договору, позивач зобов'язався надати відповідачу 1 кредит у розмірі та валюті, визначеними у кредитному договорі, а відповідач 1 прийняв та зобов'язався належним чином використати та повернути позивачу суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідний процент за користування кредитом, сплатити комісії (плати) та виконати інші зобов'язання, передбачені кредитним договором.
Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено розмір кредиту в сумі 300 000 грн., кредит надається строком до 01 серпня 2026 року.
Відповідач 1 відповідно до кредитного договору зобов'язався сплачувати банку проценти за користування кредитом. Для розрахунків процентів банк використовує фіксовану процентну ставку, яка становить 18% річних (п.2.5.1 кредитного договору).
У випадку порушення строків погашення кредиту (в т.ч. його частини), на період, в якому існує факт наявності простроченої заборгованості по кредитному договору діє відсоткова ставка підвищена на 10% річних на прострочені платежі, починаючи з першого дня прострочки і на весь період прострочення (п.2.6 кредитного договору).
Відповідно до п.2.4 кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені цим договором, у тому числі у строки, визначені в графіку погашення кредиту, процентів та інших платежів, детальному розписі загальної вартості кредиту і реальної річної процентної ставки, визначеному в додатку № 1 до цього договору.
Для забезпечення виконання відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором 04 серпня 2021 року між АТ «КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК» (нова назва - АТ «КОМІНБАНК») та ОСОБА_2 (надалі відповідач 2) було укладено договір поруки № 110/21-П. (а.с.80-83)
За умовами п.1.1 договору поруки № 110/21-П, відповідач 2 поручився перед позивачем солідарно відповідати за виконання відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором № 110/21 від 04 серпня 2021 року.
Як зазначає позивач відповідач 1 порушив зобов'язання щодо сплати кредиту, у зв'язку з чим в останнього виникла прострочена заборгованість.
09 липня 2024 року позивачем рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача 1 було надіслано повідомлення-вимогу № 09.2.1/4266 щодо погашення заборгованості. (а.с.84-85)
Вказана вимога не була отримана відповідачем 1 та була повернута позивачу у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання. (а.с.86)
09 липня 2024 року позивачем рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача 2 було надіслано повідомлення-вимогу № 09.2.1/4267 щодо погашення заборгованості. (а.с.87-88)
Вказана вимога не була отримана відповідачем 2 та була повернута позивачу у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання. (а.с.89)
На момент розгляду справи заборгованість перед банком відповідачами не погашена.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Водночас вимогами ч.1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У відповідності до ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст.549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Станом на 23 серпня 2024 року заборгованість відповідача 1 за кредитом складає 401 060,38 грн., з яких: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту - 122 025 грн.; сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 152 606,42 грн.; сума строкової заборгованості по відсоткам - 2 971,42 грн.; сума простроченої заборгованості по відсоткам - 123 457,54 грн. Вищезазначена заборгованість підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 110/21 від 04.08.2021 р. та виписками по особовим рахункам. (а.с.а.с.12-15, 16-68)
Також, як було зазначено вище, 04 серпня 2021 року між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір поруки.
Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Статтею 554 ЦК України встановлено у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 ст.546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
У відповідності до п.4 ч.2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Поняття і види доказів викладені у ст.76 ЦПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст.81 ЦПК України).
Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 2 ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.80 ЦПК України).
Відповідно до ст.41 Закону України «Про Національний банк України», національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.68 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до пункту 42 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018, первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Також, вказаним Положенням, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції.
Пунктом 57 Положення визначено, що, інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).
Приписами п.60 Положення, що особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. При цьому, п.62 Положення регламентовано, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц та від 17 грудня 2021 року у справі № 278/2177/15-ц.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у Постановах від 11 грудня 2019 року у справі № 539/3885/15-ц, від 09 грудня 2020 року у справі № 754/6172/16-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 552/6476/16-ц, від 14 червня 2021 року у справі № 760/15275/19-ц.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 110/21 від 04 серпня 2021 року в розмірі 401 060 грн. 38 коп. підлягають задоволенню, оскільки відповідач 1 свої зобов'язання за укладеним договором належним чином не виконав, наявна за вищевказаним договором кредитна заборгованість відповідачем 1 до теперішнього часу у добровільному порядку не погашена, а тому така заборгованість, враховуючи договір поруки, підлягає солідарному стягненню з обох відповідачів на користь позивача у судовому порядку.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, слід стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі 6 015 грн. 91 коп., тобто по 3 007 грн. 95 коп. з кожного відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.509, 525-527, 530, 536, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.10, 12, 76-81, 141, 209, 247, 258, 263-265, 268, 274, 279-287 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов Акціонерного товариства «КОМІНБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації як ВПО: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса реєстрації як ВПО: АДРЕСА_4 ) на користь Акціонерного товариства «КОМІНБАНК» (код ЄДРПОУ - 21580639; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 6) заборгованість за кредитним договором № 110/21 від 04 серпня 2021 року в розмірі 401 060 (чотириста одна тисяча шістдесят) гривень 38 копійок, з яких: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту - 122 025 грн.; сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 152 606,42 грн.; сума строкової заборгованості по відсоткам - 2 971,42 грн.; сума простроченої заборгованості по відсоткам - 123 457,54 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації як ВПО: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса реєстрації як ВПО: АДРЕСА_4 ) на користь Акціонерного товариства «КОМІНБАНК» (код ЄДРПОУ - 21580639; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 6) судовий збір в розмірі 6 015 грн. 91 коп., а саме по 3 007 (три тисячі сім) гривень 95 копійок з кожного окремо.
Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.ст.273, 289 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня підписання його повного тексту. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст заочного рішення підписано 07.03.2025 р.
Суддя С.В. Єдаменко