Справа № 202/2215/25
Провадження № 2-н/202/155/2025
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
10 березня 2025 року м. Дніпро
Суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Марченко Н.Ю., ознайомившись із заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «СЛОБОЖАНСЬКА СЛОБОДА» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з внесків на утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, інфляційних втрат та трьох процентів річних, -
04 березня 2025 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «СЛОБОЖАНСЬКА СЛОБОДА» в особі свого представника Смірнова А.А. звернулося через систему «Електронний суд» з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з внесків на утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території в розмірі 13326,07 грн., інфляційних втрат у сумі 1669,34 грн. та трьох процентів річних у розмірі 470,31 грн., а всього 19852,45 грн., а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 302,80 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2050 грн.
У прийнятті заяви про видачу судового наказу слід відмовити з наступних підстав:
Відповідно до статті 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Правила загальної підсудності застосовуються до всіх справ позовного провадження, за винятком тих, для яких ЦПК України встановлює інший вид підсудності.
Статтею 30 ЦПК України для окремих видів позовів встановлено виключну підсудність.
Так, відповідно до частини 1 статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
За положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.
У постанові від 16.02.2021 року по справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосувати під час вчинення позову інші норми, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені в статтях 27-29 ГПК України. Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Отже, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, а саме з приводу будь-яких вимог, пов'язаних із правом особи на нерухоме майно чи об'єктом яких є нерухоме майно.
Як убачається зі змісту заяви, заявник просить стягнути заборгованість з внесків на утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Тобто правовідносини між сторонами виникли з приводу утримання нерухомого майна, яке розташоване за межами Індустріального району міста Дніпра.
Відтак заява про видачу судового наказу не підсудна Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 165 ЦПК України суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Враховуючи вищенаведене, у видачі судового наказу необхідно відмовити.
Керуючись ст. 165 ЦПК України, суд
Відмовити Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «СЛОБОЖАНСЬКА СЛОБОДА» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з внесків на утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду у п'ятнадцятиденний строк з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Наталія Марченко