Справа № 210/715/25
Провадження № 2/210/637/25
іменем України
10 березня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, -
07 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання їх спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % розміру встановленого державою прожиткового мінімуму для працездатних осіб щомісячно, починаючи стягнення з моменту подання позову до суду і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше, ніж до досягненню нею двадцяти трьох років.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що вона перебувала у цивільному шлюбі з відповідачем по справі, від якого вони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Їх спільна з відповідачем донька проживає разом з позивачем. До досягнення повноліття відповідач сплачував аліменти на утримання дитини відповідно до рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.11.2009 року, проте, після досягнення повноліття виплати зупинились. Донька дійсно досягла повноліття, проте продовжує навчання на денній формі в Державному університеті економіки і технологій, групи МВС-24 навчального наукового інституту економіки та бізнес-освіти за кошти фізичних осіб. Термін навчання за ОС «Бакалавра» 4 роки. У зв'язку з продовженням навчання доньки, остання і надалі потребує подальшої допомоги батька, оскільки не може працювати через навчання і відповідно самостійного доходу не має, а самостійно утримувати повнолітню доньку позивач не має можливості, тому посилаючись на вимоги ст.ст. 182, 199, 200 СК України, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 17 лютого 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В ухвалі про відкриття провадження від 17 лютого 2025 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Ухвала не отримана відповідачем, відзиву на позовну заяву від ОСОБА_2 до суду не надійшло. Відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи положення ч.4 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами,утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу,та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людиниу справі "ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії" (AlimentariaSandersS.A.v.Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Згідно вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Розглянувши докази, подані позивачем в обґрунтування позовних вимог, встановивши правовідносини, які виникли між сторонами та яка правова норма підлягає застосуванню до них, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 яке видано Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області від 13 лютого 2007 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 , про що відділом 13 лютого 2007 року було зроблено відповідний актовий запис № 86, батьками ОСОБА_3 зазначено: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .
Згідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.
Частиною першою статті 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Однак, відповідно до доводів Позивача, які зазначені в позовній заяві, Відповідач не приймає участі в її утриманні, зважаючи на те, що вонапродовжує навчання та не досягла 23-х річного віку.
Згідно до частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.
З Довідки №07/27-379 від 14.01.2025 року виданої за підписом в.о. ректора Державного університету економіки і технологій ОСОБА_4 та диспетчера ЦСК ОСОБА_5 , ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання 1 курсу, групи МВС-24 навчального наукового інституту економіки та бізнес-освіти за кошти фізичних осіб. Термін навчання за ОС «Бакалавра» - 4 роки. Строк навчання на 1 курсі у 2 семестрі з 01.02.2025 р. по 30.06.2025 р.
Статтею 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».
Також, суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (ст. 191 СК України).
Днем звернення позивача до суду є 07 лютого 2025 року, оскільки саме цим днем датована позовна заява та подана до суду .
За таких обставин, враховуючи можливість відповідача надавати допомогу, потребу дитини в допомозі у зв'язку з навчанням, з урахуванням наявних в справі доказів, суд вважає необхідним задовольнити позов частково і стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 , аліменти на його утримання, у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до закінчення навчання але не більше ніж до досягнення 23 років, починаючи з 01 грудня 2022 року.
На підставі ст.ст. 180,188, 191, 199 Сімейного Кодексу України та керуючись ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитину, яка продовжує навчання- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , аліменти на утримання їх спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % розміру встановленого державою прожиткового мінімуму для працездатних осіб щомісячно, починаючи стягнення з 07 лютого 2025 року і до закінчення донькою навчання, але не більше, ніж до досягненню нею двадцяти трьох років.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави, судовий збір в розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя: Н. Ю. Вікторович