Справа № 199/1401/25
(2-о/199/135/25)
Іменем України
10.03.2025
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретаря судового засідання Запара О.В.,
у відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , де заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
Заявник звернувся до суду з даною заявою, в якій просить суд встановити факт належності йому правовстановлюючого документу: трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення якої 20.10.1980 р., в обґрунтування посилаючись на те, що він перебував у трудових правовідносинах з Комбинатом «Днепротяжстрой» Минтяжстроя УССР (мова оригіналу трудової книжки російська), яким 20.10.1980 р. було оформлено на ім'я ОСОБА_1 трудову книжку НОМЕР_1 , до якої на першій сторінці були внесені відомості про заявника з допущенням виправлення в його імені «Александр». Дана обставина в подальшому стала підставою для відмови у зарахуванні страхового стажу, зазначеного у трудовій книжці заявника, при розгляді відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України заяви про призначення заявнику пенсії. За викладених обставин, посилаючись на необхідність встановлення заявленого юридичного факту з метою подальшої реалізації заявником свого конституційного права на соціальний захист, яке включає право громадян на забезпечення їх у старості, у вигляді отримання пенсії, останній звернувся до суду з даною заявою окремого провадження, яку просив задовольнити в повному обсязі.
В окремо поданих суду заявах представники заявника та заінтересованої особи просили суд про розгляд справи у їх відсутності.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 -80 ЦПК України, у червні 2023 р. заявник звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
22.06.2023 р. рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за №045750023289 заявнику було про відмовлено у призначенні пенсії за віком.
У своєму рішенні ГУ ПФУ в Тернопільській області зазначило, що за доданими документами до страхового стажу не враховано трудову книжку НОМЕР_1 , дата заповнення 20.10.1980, оскільки на першій сторінці трудової книжки в імені міститься виправлення.
Оскільки у вищезазначеному документі існують виправлення в частині зазначення імені заявника, а саме: в трудовій книжці НОМЕР_1 , дата заповнення 20.10.1980, міститься виправлення в імені заявника російською мовою « ОСОБА_2 », то таке виправлення позбавляє заявника можливості довести відповідний страховий стаж, необхідний для належного розрахунку пенсії та її призначенні поки не встановить в передбаченому законом порядку факт того, що трудова книжка, належать саме ОСОБА_1 .
У свою чергу, факт належності заявнику трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 20.10.1980, підтверджується такими документами: копією паспорту громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_2 , виданого Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 04.06.1998 року; копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , у якому вказано ім'я заявника на російській мові «ОСОБА_2 »; копією диплому серія НОМЕР_4 , виданого 23.07.1980 року Середнім міським професійно-технічним училищем №19 м. Дніпропетровська, де записано, що диплом виданий ОСОБА_1 , а на російській мові «ОСОБА_2 », який здобув професію повар; копією військового квитка серія НОМЕР_5 , де вказано ім'я заявника на російській мові «ОСОБА_2 »; копією свідоцтва про укладання шлюбу серія НОМЕР_6 , де значиться ім'я заявника на російській мові «ОСОБА_2 ».
Судом також встановлено, що до трудової книжки НОМЕР_1 було внесено запис №1, мовою оригіналу: «До поступления в ОРС комбината «Днепротяжстрой» учеба в ГПТУ №19 г. Днепропетровська. Документ, на основании чего внесена запись - Диплом НОМЕР_4 от 23.07.1980г.», а також запис №4 мовою оригіналу: «Служба в рядах ОСОБА_3 . Документ, на основании чего внесена запись - воен. билет НОМЕР_5 ».
З вказаних записів вбачається, що дані заявника, зокрема, його імені на російській мові «ОСОБА_2 », що внесені з виправленням дотрудової книжки НОМЕР_1 , повністю збігаються та є відповідними до даних, які вказані у дипломі серія НОМЕР_4 , виданому 23.07.1980 року Середнім міським професійно-технічним училищем №19 м. Дніпропетровська, та військовому квитку серії НОМЕР_5 .
Дослідивши докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви повністю, виходячи з наступного.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по-батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті (пункт 6).
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по-батькові якої, що зазначені в документі - не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.
Згідно роз'яснень п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», - визначено можливість встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Відповідно до роз'яснення п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Згідно листа ВСУ 01.01.2012 року «Про судову практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Наведена правова позиція суду узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року по справі №320/948/18, Верховного Суду у постановах від 19 червня 2019 року по справі №752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року по справі №750/9847/18, від 18 листопада 2020 року по справі №554/3600/19, від 25 листопада 2020 року по справі №636/4087/19, від 03 лютого 2021 року по справі №644/9753/19, від 16 червня 2021 року по справі №643/6447/19, від 15 вересня 2021 року по справі №733/324/21, п.12 постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року №5, листом Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення».
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі сумніву в належності трудової книжки особі внаслідок помилки, коли прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по-батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, ураховуючи положення пункту 26 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» факт належності цього документа відповідній особі може бути встановлено лише у судовому порядку. Внесення виправлень на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом від 29.07.93 № 58, у таких випадках не передбачено.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів. Згідно з п. 2.2. Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
З огляду на приписи пункту 2.11, 2.12 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Заявник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто ним, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу заявника за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
При розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2018 року по справі №545/1472/17.
У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року по справі №938/792/21 суд касаційної інстанції дійшов правового висновку, що законом чітко передбачено порядок заповнення трудової книжки, внесення до неї відповідних записів та змін, а саме всі необхідні дії щодо трудової книжки вчиняє роботодавець, тому лише у тому разі, коли роботодавець не виконав свого обов'язку щодо ведення трудової книжки працівника належним чином, або відмовив у зміні записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження, то у такому випадку у суду виникнуть підстави для захисту порушеного права в судовому порядку.
При розгляді даної справи судом враховані обставини того, що заявником були вчинені дії з намагання самостійно усунути наявні виправлення у трудовій книжці у позасудовому порядку, які не принесли заявнику результату, що підтверджується копіями наступних звернень заявника та його представника адвоката С.О. Меладзе, і відповідями на них: заява вих. №24/01 від 24.01.2025 року, направлена керівнику АДВОКАТСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ «ОГОРОДНИК, ОСТАПЕНКО І МЕЛАДЗЕ»; адвокатський запит вих. №25/01 від 25.01.2025 року, поданий до Державного архіву Дніпропетровської області; адвокатський запит вих. №25/01/02 від 25.01.2025 року, поданий до Управління архівної справи Дніпропетровської міської ради; адвокатський запит вих. №27/01/03 від 27.01.2025 року, поданий до Головного управління статистики у Дніпропетровській області; відповідь Державного архіву Дніпропетровської області від 28.01.2025 року №М-205/0/217-25; відповідь Управління архівної справи Дніпропетровської міської ради від 29.01.2025 року №4/5-113; відповідь Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 30.01.2025 року №02.4-21/301-25.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що наявне виправлення у трудовій книжці в імені заявника є обставиною, що перешкоджає заявнику із реалізацією його права на пенсію, оскільки метою встановлення факту, що має юридичне значення, є забезпечення можливості реалізації заявником гарантованого Конституцією України права на працю, відпочинок, вільне володіння своїм майном та розпоряджатися ним на власний розсуд, пенсійне забезпечення, а також те, що іншого порядку та можливості встановити факт належності заявнику трудової книжки у нього немає.
З огляду на вищенаведене, а також зважаючи на те, що всі дані в свідоцтві про народження, паспорті, дипломі, у військовому квитку, свідоцтві про шлюб, та інших документах заявника повністю співпадають зі встановленими судом даними, зазначеними у трудовій книжці, спору про право фактично не має, вищезазначені документи на назване право в передбаченому законом порядку не оспорені, для суду наявні підстави для задоволення заяви та встановлення юридичного факту про те, що трудова книжка серії НОМЕР_1 , дата заповнення 20.10.1980, в повному обсязі складена стосовно заявника і належить саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ).
Саме по собі здійснення виправлення в імені заявника в документах не може бути підставою для відмови в задоволенні цієї заяви, оскільки належність трудової книжки заявнику доводиться наданими суду доказами.
Щодо розподілу судових витрат.
При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються (ч. 7 ст. 294 ЦПК України).
Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст. 13, ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, п. 2 ч. 1 ст. 258, ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264 - 265, ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 293, ч. 3 та ч. 7 ст. 294, п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , де заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити повністю.
Встановити факт, що має юридичне значення: факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 20.10.1980 (заповненої на ім'я « ОСОБА_2 » (мова оригіналу російська).
Судові витрати не відшкодовуються.
Дата складення повного судового рішення 10.03.2025 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Спаї