Справа № 167/134/25
Номер провадження 1-кп/167/50/25
10 березня 2025 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
потепілої - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025030590000026 від 10 січня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рожище Волинської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого різноробочим в малому приватному підприємстві «Оксеол» м. Рожище, не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України)
встановив:
07 січня 2025 року приблизно о 08 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою свого проживання, а саме: в АДРЕСА_1 , діючи з корисливих мотивів, знайшов та привласнив банківську картку ( з безконтактною технологією проведення платежів), емітентом якої є Акціонерне товариство «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , належну ОСОБА_5 , яка в силу вимог ст. 1 Закону України «Про інформацію», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про платіжні послуги» та примітки до ст. 358 Кримінального кодексу України, є офіційним документом, яку ОСОБА_7 випадково залишила за вказаною адресою. Усвідомлюючи, що вказана банківська картка належить ОСОБА_5 та знаючи до неї пін-код ОСОБА_6 залишив її при собі з метою подальшого викрадення з банківського рахунку грошових коштів.
Він же, 07 січня 2025 року, в період часу із 10 год 55 хв по 16 год 37 хв, перебуваючи в м. Рожище, та володіючи інформацією про персональний ідентифікаційний номер платіжної картки (пін-код), встановлений на останню для ідентифікації держателя спеціального платіжного засобу під час здійснення операцій з її використанням, діючи в умовах воєнного стану, введеного відповідно до Закону України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зі змінами, який у подальшому неодноразово продовжувався, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, керуючись єдиним умислом, маючи у користуванні раніше знайдену банківську картку, емітентом якої є Акціонерне товариство «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , належну ОСОБА_5 , таємно викрав з банківського рахунку ОСОБА_5 грошові кошти на загальну суму 4500 гривень, обготівкувавши їх в банкоматі «ПриватБанк», що в м. Рожище по вул. Незалежності, 25, та в банкоматі «Ощадбанк», що в м. Рожище по вул. Незалежності, 2, розпорядившись ними на власний розсуд, спричинивши таким чином матеріальної шкоди ОСОБА_5 на загальну суму 4500 гривень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав та суду показав, що в своєму будинку знайшов банківську картку та знаючи пін-код до цієї картки, скористався даною банківською карткою та зняв з неї 4500 гривень. У вчиненому щиро розкаявся та просив суд суворо не карати.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений ОСОБА_6 викрав у неї платіжну картку «Ощадбанк», з якої зняв 4500 грн. На даний час всі збитки їй відшкодовані, ніяких претензій до обвинуваченого немає.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, беручи до уваги, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи, учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши положення ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та розглядає справу у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Оскільки обвинувачений визнає свою вину повністю, погоджується з кваліфікацією вчинених ним діянь, не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, які надані на підтвердження його винуватості, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 , доведена повністю і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України.
Таким чином, суд вважає доведеним факт привласнення ОСОБА_6 офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України та факт таємного викрадення ОСОБА_6 чужого майна (крадіжки), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
При обранні міри покарання, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК відповідно до положень Загальної частини Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до положень ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 є кримінальним проступком, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 є тяжким злочином.
Характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_6 , суд враховуєте, що він раніше не судимий, на утриманні має троє малолітніх дітей, за місцем проживання претензій до обвинуваченого не було.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданих збитків.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , відсутні.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч. 2 ст. 50 КК України, вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі.
Разом з тим, ураховуючи особу винного, конкретні обставини справи, приймаючи до уваги наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання із випробуванням на підставі ст. 75 КК України, встановивши при цьому іспитовий строк, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувались.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
На підставі викладеного, керуючись ст. 366-368, 371, 374, 376 КПК України, суд
ухвалив :
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, призначивши йому покарання:
- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Покласти на ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Рожищенський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
СУДДЯ: ОСОБА_1