Справа №523/3435/25
Провадження №1-кс/523/811/25
05 березня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, громадянина України, неодруженого, зі слів раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючого на посаді стрільця ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , у званні «солдат», у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,-
04.03.2025 року до Суворовського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_5 по кримінальному провадженню № 62025150020000113 від 07.01.2025 року «Про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 », в якому зазначено, що ОСОБА_4 наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України полковником ОСОБА_6 призначено на посаду стрільця ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 у званні «солдат».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну гвардію України» основними функціями Національної гвардії України є, зокрема, забезпечення захисту та охорони життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів громадян.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Національну гвардію України» діяльність Національної гвардії України ґрунтується на принципах, зокрема, верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, законності, відповідальності.
Згідно з п.п. 1 та 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України відповідно до покладених на неї законом завдань та функцій зобов'язана, зокрема, забезпечувати захист та охорону життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань; вживати заходів, спрямованих на запобігання, виявлення кримінальних (адміністративних) правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про Національну гвардію України» за вчинення протиправних дій та бездіяльність військовослужбовці Національної гвардії України несуть дисциплінарну, матеріальну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про Національну гвардію України» та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Відповідно до ст. ст. 3, 21, 68 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Таким чином, ОСОБА_4 займаючи посадустрільця ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 у званні «солдат» є працівником правоохоронного органу, та вчинений ним злочин, відповідно до ст. 216 КПК України, підслідний слідчим Державного бюро розслідувань.
Відповідно до ч. 4 Вступу до Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Відповідно до ч. 4 Преамбули Дисциплінарного статуту Збройних сил України, Дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Згідно із ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бездоганно і неухильно додержуватись порядку правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, поважати честь і гідність кожної людини.
Відповідно до п. 11 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року, порядок придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, бойових припасів до неї, інших предметів і матеріалів, на які поширюється дозвільна система, у Збройних Силах, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, Держспецзв'язку, а також у митній службі визначається законами, актами Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі Міноборони, МВС, інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Адміністрації Держспецзв'язку, і Держмитслужби.
Необхідність отримання дозволів, порядок зберігання, носіння, обліку та використання зброї та боєприпасів передбачено п.п. 2, 7, 8, 9, 10, 11, 12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ) не можуть перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України; право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів здійснюється на підставі передбачених законом дозволів.
Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів та функціональних обов'язків, ОСОБА_4 , всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, будучи працівником правоохоронного органу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив злочинне діяння, яке дискредитує його, як працівника правоохоронного органу, що набуло негативного суспільного резонансу на території Одеської області, за наступних обставин.
Установлено, що в грудні 2024 року у ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці виник злочинний намір на зберігання, збут бойових припасів, вибухових пристроїв та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу з метою особистого незаконного збагачення.
З цією метою, ОСОБА_4 , діючи умисно, а саме з метою подальшого протиправного особистого збагачення шляхом збуту бойових припасів, вибухових пристроїв та вибухових речовин за грошові кошти, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, реалізуючи свій злочинний умисел в сфері незаконного поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами, у невстановлений на теперішній момент час, але не пізніше кінця грудня 2024 року у невстановленому місці із зон активних бойових дій на території України знайшов, чим придбав вибухові пристрої, а саме 1 цілісний предмет, який складається із запалу УЗРГМ, який прикріплений до металевої банки циліндричної форми з надписом «Gas Butane», сипучої речовини (ймовірно вибухової речовини) темно-коричневого кольору, 1 граната іноземного виробництва M67, 1 граната Ф-1 (корпус гранати Ф-1 та запал до нього типу УЗРГМ) та бойові припаси - 2 набої калібру 12.7 червоного кольору та почав носити і зберігати при собі у тому числі за місцем свого фактичного мешкання у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 з метою подальшого збуту.
Так, в кінці грудня 2024 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, солдат Національної гвардії України ОСОБА_4 , під час приватної розмови та зустрічі виказав своєму раніше знайомому ОСОБА_7 про необхідність збути за грошові кошти бойові припаси, вибухові пристрої та вибухові речовини без передбаченого законом дозволу.
Розуміючи незаконність дій ОСОБА_7 , які полягали у намірі та бажанні незаконного збуту бойових припасів, вибухових пристроїв та вибухових речовин ОСОБА_7 звернувся до правоохоронних органів, щодо можливих протиправних дій ОСОБА_4 .
Надалі, ОСОБА_4 діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 09.01.2025, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 та перебуваючи у автомобілі Mazda 3 чорного кольору з д.н.з. НОМЕР_2 приблизно о 14 год. 40 хв., без передбаченого законом дозволу, збув мешканцю м. Одеса ОСОБА_7 1 цілісний предмет, який складається із запалу УЗРГМ, який прикріплений до металевої банки циліндричної форми з надписом «Gas Butane», сипучої речовини (ймовірно вибухової речовини) темно-коричневого кольору, 1 граната іноземного виробництва M67, 1 граната Ф-1 (корпус гранати Ф-1 та запал до нього типу УЗРГМ) та бойові припаси - 2 набої калібру 12.7 червоного кольору за що попередньо отримав від останнього грошові кошти у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень.
Таким чином, ОСОБА_4 діючи умисно, протиправно, без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 «Про затвердження Положення про дозвільну систему» та наказу МВС України № 622 від 21.08.1998 «Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», носив, придбав, зберігав та збув бойові припаси, вибухові пристрої та вибухові речовини без передбаченого законом дозволу.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а також на існування ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, які дають йому достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду,знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, слідчий зазначає, що необхідно виконати ряд слідчих дій, для повного всебічного, та об'єктивного розслідування справи.
Строк тримання під вартою закінчується 08.03.2025, але по кримінальному провадженню необхідно виконати наступні слідчі дії:
-Отримати та долучити до матеріалів кримінального провадження висновок судової вибухотехнічної експертизи;
-Отримати та долучити до матеріалів кримінального провадження висновок судової технічної експертизи документів;
-Отримати та долучити до матеріалів кримінального провадження висновок судової експертизи зброї;
-Долучити до матеріалів кримінального провадження розсекречені матеріали за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
-Отримати розсекречені ухвали суду про проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
-Вирішити питання наявність/відсутність підстав для повідомлення підозрюваного про зміну раніше повідомленої підозри;
-Виконати вимоги, передбачені ст. ст. 290, 291 КПК України, а саме відкрити матеріали досудового розслідування, скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування, скерувати обвинувальний акт до суду.
Завершенню досудового розвідування у 2 місячний термін неможливо у зв'язку зі складністю кримінального провадження, необхідністю проведення значного обсягу слідчих дій, та велика кількість потерпілих у кримінальному провадженні.
Копії клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, вручені підозрюваному завчасно.
Прокурор в судовому засіданні просив клопотання задовольнити та продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 .
Підозрюваний не заперечував проти задоволення клопотання.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 62025150020000113 від 07.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
10.01.2025 року старшим слідчим в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_8 за погодженням із прокурором групи прокурорів - начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 вручено копію повідомлення про підозру і пам'ятку з процесуальними правами та обов'язками підозрюваного.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду Одеської області 10.01.2025 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 08.03.2025, включно.
Двомісячний строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні закінчується 10.03.2025.
На теперішній час, керівником Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону продовжено строк досудового розслідування до 3-х місяців тобто 09.04.2025 року.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення на даному етапі досудового розслідування підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
-рапортом про виявлення ознак кримінального правопорушення від 06.01.2025;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 07.01.2025;
-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину
від 09.01.2025;
-протоколом обшуку автомобіля Mazda 3 чорного кольоруз д.н.з. НОМЕР_2 від 09.01.2025;
-довідкою про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 09.01.2025 № 8;
-довідкою про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 09.01.2025 № 9;
-довідкою про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 09.01.2025 № 10;
-довідкою про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 09.01.2025 № 11;
-довідкою про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 09.01.2025 № 12;
-довідкою про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 09.01.2025 № 13;
-актом знищення (знешкодження) вибухових матеріалів або таких, що їх нагадують від 09.01.2025 № 10;
-актом перевірки об'єкта на наявність вибухових матеріалів від 09.01.2025 № 13;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 09.01.2025;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 09.01.2025;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 09.01.2025;
-матеріалами відповіді на запити у кримінальному провадженні від 09.01.2025; іншими зібраними матеріалами під час досудового розслідування кримінального провадження.
Згідно ст.199 УКПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою. Частина третя ст.199 КПК України передбачає, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, в судовому засіданні прокурором та слідчим доведено наявність достатніх підстав вважати, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:
- ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до семи років.Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення
від 26.06.2001 заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.Маючи значний досвід роботи у Національній гвардії України, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.В ході досудового розслідування також установлено, що ОСОБА_4 вів спілкування застосовуючи відповідні заходи конспірації - використовував для спілкування мобільні додатки.На даний час, ОСОБА_4 також достатньо обізнаний зі змістом отриманих результатів проведених слідчих (розшукових) дій стосовно нього, іншими доказами у кримінальному провадженні, що створює додатковий ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим, застосування більш м'якого запобіжного заходу не є виправданим.Крім того, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України з 24.02.2022 Україною згідно відкритих даних не контролюється орієнтовно
15-20% власної території, що створює додаткові можливості для залишення території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.Наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного.Водночас, ризик переховування від суду та слідства зростає в умовах воєнного стану та війни.
- ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що характер інкримінованих підозрюваному злочинів має корисливу спрямованість та вчинені з використанням службового становища. Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, зобов'яже ОСОБА_4 перебувати на робочому місці військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, де в останнього буде можливість знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають доказове значення для досудового розслідування під час безпосереднього виконанням ним своїх службових обов'язків.Підозрюваний ОСОБА_4 володіє інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставин, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, а тому може безперешкодно знищити, сховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Зокрема, з метою конспірації підозрюваний для спілкування використовував мобільні додатки, а тому останній може вжити заходи щодо видалення такого листування, перейменування контактів телефонної книги.
-ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, обґрунтовується тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акта до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.Тобто ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками, й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.Враховуючи викладені обставини вчинення кримінального правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 може здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, які ще не допитані органом досудового розслідування, з метою зміни чи відмови від наданих ними показань, тобто є наявним ризик незаконного впливу підозрюваним на таких осіб. За рахунок займаної посади та реалізації своїх повноважень, ОСОБА_4 має постійні стійкі зв'язки з іншими структурними підрозділами органів державної влади, дає змогу впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Таким чином, не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, ознайомившись зі змістом їх показань, протоколи допиту яких є у додатках до клопотання про застосування запобіжного заходу, ОСОБА_4 матиме можливість з метою уникнення кримінальної відповідальності сам або за допомогою третіх осіб впливати на свідків - ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інших осіб, які на даний час встановлюються.
- ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовується тим, що як вже зазначалося вище, ОСОБА_4 має досвід служби в системі органів Національної гвардії України, а тому останній обізнаний з тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень, та може вжити заходів щодо перешкоджання кримінальному провадженню (штучне затягування досудового розслідування; розголошення відомостей результатів досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини підозрюваних тощо). Крім того, наразі у кримінальному провадженні заплановано призначення судових експертиз (щодо справжності грошових коштів; наявності слідів спеціальних засобів на коштах) проведення яких буде доручено експертам ОНДІСЕ МЮ України та Одеського НДЕКЦ МВС, а тому існує ризик перешкоджанню кримінальному провадженню шляхом впливу на експертів, враховуючи стійкі зв'язки підозрюваного (в силу досвіду роботи в системі Національної гвардії України) з іншими структурними підрозділами органів державної влади.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Продовжуючи такий запобіжний захід, як тримання під вартою, до підозрюваного, слідчий суддя враховує, що у розпорядженні сторони обвинувачення по даному кримінальному провадженню є достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину та доказів обґрунтованої підозри у його скоєнні злочину, а саме ОСОБА_4 із кваліфікацією вказаного кримінального правопорушення за ч.1 ст.263 КК України, а також враховує вік підозрюваного, те, що він не одружений, має постійне місце проживання, раніше не судимий.
З огляду на вищевикладене, не зважаючи обставини які враховуються при обранні запобіжного заходу, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного є достатньо обґрунтованим та підлягає задоволенню.
З огляду на вищенаведене, для застосування більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваному на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не знаходить підстав, адже жоден більш м'який запобіжний захід не здатен забезпечити уникнення ризиків вказаних в ухвалі.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З питання встановлення застави то її розмір повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 та тому ступеню довіри щодо належної процесуальної поведінки підозрюваного, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.З урахуванням наведеного, статті яка зазначена у клопотанні, спливу строку розслідування провадження, суд вважає за необхідне визначити розмір застави у відповідності до вимог п. 2 ч.5 ст.182 КПК України, тобто у розмірі 80 ( вісімдесят ) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 ,00 грн., який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193-194, 197, 199, 369-372, ст.376КПК України, слідчий суддя,-
1.Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_5 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
2.Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 09.04.2025 року включно.
3. Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України у розмірі - 80 ( вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 ,00 гривень.
4.Підозрюваний (обвинувачений) або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний, обвинувачений звільняються з-під варти після внесення застави.
Визначену заставу, необхідно внести у грошовій одиниці України на такі реквізити - отримувач коштів «Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області», код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, рахунок отримувача UA418201720355249001000005435, банк отримувача «ДКСУ м.Київ», код банку отримувача 820172.
5.У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки строком до 09.04.2025 року, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками ( ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інших осіб, які на даний час встановлюються);
-здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-прибувати до слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 із встановленою періодичністю - кожного четверга.
6.Роз'яснити підозрюваному (обвинуваченому), що відповідно до ч.ч. 8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
7. Виконання ухвали покласти на прокурора та ДУ «Одеський слідчий ізолятор», прокурора та слідчого в частинах, що стосуються їх повноважень.
8.Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
9.На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
10.Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору, та направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Слідчий суддя : ОСОБА_1