Справа № 521/16841/24
Провадження № 2/521/1311/25
05 березня 2025 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Ганошенка С.А.
при секретарі судових засідань Довгань Ж.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному порядку в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-
Позивач звернувся до суду 16.10.2024 року із зазначеним позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договорами позики у розмірі 3 309 613, 80 грн., що еквівалент 82 740,345 дол.США.
Позивач обґрунтував позовні вимоги з урахуванням останнього уточненого позову поданого 05.03.2025 року, наступним чином, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 сторонами були укладені договори позики: -07 серпня 2023 року-сума 365 686,00 грн., що складає еквівалент 10000,00 дол. США, повернути до 07 вересня 2023 року; -04 травня 2023 року - сума 873 389,54 грн., що складає еквівалент 23900,00 дол. США, повернути до 04 травня 2024 року; -03 листопада 2021 року - сума 231 355,52 грн., що складає еквівалент 8800,00 дол. США, повернути до 03 листопада 2022 року; -04 грудня 2020 року-сума 283 038,00 грн., що складає еквівалент 10000,00 дол. США, повернути до 02 червня 2021 року; -05 листопада 2020 року-213 805,50 грн., що складає еквівалент 7500,00 дол. США, повернути до 30 листопада 2021 року; -22 липня 2019 року-252 990,38 грн., що складає еквівалент 9800,00 дол. США, повернути до 22 листопада 2019 року.
Дані договору були посвідчені приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Писаренко Є.С. Загальна сума у боргу на тій час складала: у розмірі 2220264,94 грн., що складає еквівалент 70000 США. Дані договору були посвідчені приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Писаренко Є.С.
Сума боргу Основна сума заборгованості за договором: Сума боргу з 07/09/2023 до 04/03/2025 365 686,00 грн.
Всього: 365 686,00 грн.
Інфляційні витрати: Останній період (07/09/2023 - 04/03/2025)
Інфляційне збільшення: 365 686,00 x 1.16183347 - 365 686,00 = 59 180,24 грн.
Загальна заборгованість: Період прострочення грошового зобов'язання 545 днів 365 686,00 (сума боргу) + 59 180,24 (інфляційне збільшення) = 424 866,24 грн.
04 травня 2023 року - сума 873 389,54 грн., що складає еквівалент 23 900,00 дол. США, повернути до 04 травня 2024 року;
Сума боргу Основна сума заборгованості за договором: Сума боргу з 04/05/2024 до 04/03/2025 873 389,54 грн.
Всього: 873 389,54 грн.
Інфляційні витрати: Останній період (04/05/2024 - 04/03/2025)
Інфляційне збільшення: 873 389,54 x 1.11751492 - 873 389,54 = 102 636,30 грн.
Загальна заборгованість: Період прострочення грошового зобов'язання 305 днів 873 389,54 (сума боргу) + 102 636,30 (інфляційне збільшення) = 976 025,84 грн.
03 листопада 2021 року-сума 231 355,52 грн., що складає еквівалент 8 800,00 дол. США, повернути до 03 листопада 2022 року;
Сума боргу Основна сума заборгованості за договором: Сума боргу з 03/11/2022 до 04/03/2025 231 355,52 грн.
Всього: 231 355,52 грн.
Інфляційні витрати: Останній період (03/11/2022 - 04/03/2025)
Інфляційне збільшення: 231 355,52 x 1.20758159 - 231 355,52 = 48 025,15 грн.
Загальна заборгованість: Період прострочення грошового зобов'язання 853 дня 231 355,52 (сума боргу) + 48 025,15 (інфляційне збільшення) = 279 380,67 грн.
04 грудня 2020 року-сума 283 038,00 грн., що складає еквівалент 10 000,00 дол. США, повернути до 02 червня 2021 року;
Сума боргу Основна сума заборгованості за договором: Сума боргу з 02/06/2021 до 04/03/2025 283 038,00 грн.
Всього: 283 038,00 грн.
Інфляційні витрати: Останній період (02/06/2021 - 04/03/2025)
Інфляційне збільшення: 283 038,00 x 1.56266149 - 283 038,00 = 159 254,58 грн.
Загальна заборгованість: Період прострочення грошового зобов'язання 1372 дня 283 038,00 (сума боргу) + 159 254,58 (інфляційне збільшення) = 442 292,58 грн.
05 листопада 2020 року-213 805,50 грн., що складає еквівалент 7500,00 дол. США, повернути до 30 листопада 2021 року;
Сума боргу: 213 805,50 грн.
Сума боргу Основна сума заборгованості за договором: Сума боргу з 30/11/2021 до 04/03/2025 213 805,50 грн.
Всього: 213 805,50 грн.
Інфляційні витрати: Останній період (30/11/2021 - 04/03/2025)
Інфляційне збільшення: 213 805,50 x 1.51670235 - 213 805,50 = 110 473,80 грн.
Загальна заборгованість: Період прострочення грошового зобов'язання 1191 день 213 805,50 (сума боргу) + 110 473,80 (інфляційне збільшення) = 324 279,30 грн.
Сума боргу Основна сума заборгованості за договором: Сума боргу з 22/11/2019 до 04/03/2025 252 990,38 грн.
Всього: 252 990,38 грн.
Інфляційні витрати: Останній період (22/11/2019 - 04/03/2025)
Інфляційне збільшення: 252 990,38 x 1.73797574 - 252 990,38 = 186 700,76 грн.
Загальна заборгованість: Період прострочення грошового зобов'язання 1930 днів 252 990,38 (сума боргу) + 186 700,76 (інфляційне збільшення) = 439 691,14 грн.
Загальна сума у боргу у розмірі: 424 866,24 грн.+ 976 025,84 грн.+ 279 380,67 грн.+ 442 292,58 грн+324 279,30 грн+439 691,14 грн. = 2 886 535.77 грн.
У зв'язку з чим звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути 2 886 535,77 грн. та судовий збір у розмірі 15 140,00 грн.
Ухвалою суду від 28.10.2024 року відкрито провадження в загальному позовному порядку.
09.12.2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, позивачем замовчується факт того, що ОСОБА_1 фактично було про інвестовано іншу суму грошових коштів, аніж ті суми, які вказані в договорах позики, адже такі договори позики фактично слугували лише гарантією в поверненні інвестиції позивача та виплати йому прибутку від такого інвестування. Вважають, що калькуляція не лише не відповідає закону, але й виконана з численними помилками, що як результат призвело до завищення таких штрафних санкцій вдвічі. По договору позики від 22.07.2019 року кількість днів за які позивачем нараховані штрафні санкції більша на 2742 дні. По договору позики від 05.11.2020 року кількість днів за які позивачем нараховані штрафні санкції більша на 2003 дні. По договору позики від 04.12.2020 року кількість днів за які позивачем нараховані штрафні санкції більша на 2184 дні. По договору позики від 03.11.2021 року кількість днів за які позивачем нараховані штрафні санкції більша на 1414 дні. По договору позики від 04.05.2023 року кількість днів за які позивачем нараховані штрафні санкції більша на 256 дні. По договору позики від 07.08.2023 року кількість днів за які позивачем нараховані штрафні санкції більша на 400 дні (а.с.50-80).
Ухвалою суду від 22.01.2025 року підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду.
14.02.2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Каплун О.Б. надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить стягнути заборгованість по договорами позики суму боргу у розмірі 3 084 604,51 грн. (а.с.99-109).
05.03.2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Каплун О.Б. надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить стягнути заборгованість по договорами позики суму боргу у розмірі 2 886 535,77 грн. (а.с.113-124).
У судове засідання 05.03.2025 року з'явились представник позивача - адвокат Каплун О.Б. та представник відповідача - адвокат Яценко Ю.В.
Представник позивача - адвокат Каплун О.Б. просив задовольнити уточнені вимоги з підстав викладених в позові, просив провести розгляд справи без фіксування судового процесу, про що надав заяву.
Представник відповідача - адвокат Яценко Ю.В., позовні вимоги не визнали, просили відмовити в повному обсязі, просила провести розгляд справи без фіксування судового процесу, про що надала заяву.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 2 ст. 1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 сторонами були укладені договори позики:
- 07 серпня 2023 року - сума 365 686,00 грн., що складає еквівалент 10000,00 дол. США, повернути до 07 вересня 2023 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Писаренко Є.С. та зареєстрований в реєстрі за №1133 (а.с.29-30);
- 04 травня 2023 року - сума 873 389,54 грн., що складає еквівалент 23900,00 дол. США, повернути до 04 травня 2024 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Писаренко Є.С. та зареєстрований в реєстрі за №3469 (а.с.27-28);
- 03 листопада 2021 року - сума 231 355,52 грн., що складає еквівалент 8800,00 дол. США, повернути до 03 листопада 2022 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Писаренко Є.С. та зареєстрований в реєстрі за №3865 (а.с.25-26);
- 04 грудня 2020 року - сума 283 038,00 грн., що складає еквівалент 10000,00 дол. США, повернути до 02 червня 2021 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Писаренко Є.С. та зареєстрований в реєстрі за №3865 (а.с.23-24).;
- 05 листопада 2020 року - сума 213 805,50 грн., що складає еквівалент 7500,00 дол. США, повернути до 30 листопада 2021 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Писаренко Є.С. та зареєстрований в реєстрі за №2556 (а.с.21-22);
- 22 липня 2019 року - сума 252 990,38 грн., що складає еквівалент 9800,00 дол. США, повернути до 22 листопада 2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Писаренко Є.С. та зареєстрований в реєстрі за №1957 (а.с.19-20).
Дані договору були посвідчені приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Писаренко Є.С. Загальна сума у боргу на тій час складала: у розмірі 2 220 264,94 грн., що складає еквівалент 70 000 США. Дані договору були посвідчені приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Писаренко Є.С.
Позивач свої зобов'язання за договорами позики виконав та передав відповідачу у борг грошові кошти у загальному розмірі 2 220 264,94 грн., що складає еквівалент 70 000 США.
Згідно з частинами першою та третьою ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підтвердження невиконання відповідачкою взятих на себе зобов'язань по поверненню суми позики представник позивача надав суду належним чином завірені копії договору позики від 07 серпня 2023 року, 04 травня 2023 року, 03 листопада 2021 року, 04 грудня 2020 року, 05 листопада 2020 року, 22 липня 2019 року.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 25 квітня 2012 року у справі № 6-24ц12, наявність оригіналу розписки в кредитора свідчить про існування невиконаного зобов'язання.
Строк повернення відповідачем коштів за договором позики від 07.08.2023 року до 07.09.2023 року, за договором позики від 04.05.2023 року до 04.05.2024 року, за договором позики від 03.11.2021 року до 03.11.2022 року, за договором позики від 04.12.2020 року до 02.06.2021 року, за договором позики від 05.11.2020 року до 30.11.2021 року, 22.07.2019 року до 22.11.2019 року.
Встановлено, що відповідачем не було здійснено часткового погашення боргу, що сторона відповідача підтвердила у судовому засіданні.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що договори позики від 07 серпня 2023 року, 04 травня 2023 року, 03 листопада 2021 року, 04 грудня 2020 року, 05 листопада 2020 року, 22 липня 2019 року між сторонами укладались, стороною відповідача не заперечувався даний факт, проте відповідач не виконав свої зобов'язання за вказаними договорами позики , а тому зобов'язаний повернути позивачу борг в сумі 2 220 264,94 грн., що складає еквівалент 70 000 США.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі 761/12665/14-ц зазначила, що за змістом статей 192 та 524 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Грошове зобов'язання може бути виражене у гривні або сторони в договорі можуть визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Суд встановлює, чи визначено зобов'язання в іноземній валюті, чи у гривні з визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті. У разі визначення зобов'язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов'язання і в резолютивній частині рішення має зазначити розмір і вид іноземної валюти, що підлягає стягненню.
Гривневий еквівалент іноземної валюти, що підлягає стягненню, визначається за офіційним курсом НБУ на момент виконання грошового зобов'язання, яким є дата зарахування коштів на рахунок стягувача або видачі йому готівки.
У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.
Оскільки за умовами договори позики від 07 серпня 2023 року, 04 травня 2023 року, 03 листопада 2021 року, 04 грудня 2020 року, 05 листопада 2020 року, 22 липня 2019 року грошові зобов'язання визначені в національній валюті, тобто в гривнях, то у суду не має повноважень щодо стягнення суми боргу з визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавнем (позикодавцем), позичальник звільнюється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавня (позикодавця) неустойки (штрафу,пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно $ 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Вказане положення внесено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022 року та набрало чинності 17.03.2022 року.
Починаючи з 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому приймаючи зміни до вказаного Указу Президента України продовжено строк дії воєнного стану в Україні. Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року по день ухвалення рішення суду в цій справі, на території України введено воєнний стан.
В подальшому, відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації. На даний час строк дії воєнного стану в України продовжено.
Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення нарахувань у відповідності до положень ст.625 ЦК України, за період, у який на території України введено воєнний стан, приймаючи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками та інфляційних втратах (відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України) з 24.02.2022 року, відсутні.
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що сума 3% річних та інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача, слід обраховувати за період до 23.02.2022 року.
Тому, 3% річних за Договором позики від 03 листопада 2021 року, Договором позики від 04 травня 2023 року та Договору 07 серпня 2023 року суд не стягує з наведених вище підстав.
В силу наведеного, у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати 3% річних за користування грошовими коштами.
Договір позики від 22 липня 2019 року:
Сума боргу
Основна сума заборгованості за договором:Сума боргу
з 23/11/2019 до 23/02/2022252 990,38 грн.
Всього:252 990,38 грн.
Інфляційні витрати:
Останній період (23/11/2019 - 23/02/2022)Індекс інфляції
грудень 201999,80
січень2020100,20
лютий 202099,70
березень 2020100,80
квітень 2020100,80
травень 2020100,30
червень2020100,20
липень 202099,40
серпень 202099,80
вересень 2020100,50
жовтень 2020101,00
листопад 2020101,30
грудень 2020100,90
січень 2021101,30
лютий 2021101,00
березень 2021101,70
квітень 2021100,70
травень 2021101,30
червень2021100,20
липень 2021100,10
серпень 202199,80
вересень 2021101,20
жовтень 2021100,90
листопад 2021100,80
грудень 2021100,60
січень 2022101,30
лютий 2022101,60
Розрахунок здійснюється за формулою
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
......
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період
IIc (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.18643646
Інфляційне збільшення:
252 990,38 x 1.18643646 - 252 990,38 = 47 166,63 грн.
3% річних
Розрахунок здійснюється за формулою:
Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 23/11/2019 до 31/12/2019 252 990,38 x 3 % x 39 : 365 : 10039810,96 грн.
з 01/01/2020 до 31/12/2020 252 990,38 x 3 % x 366 : 366 : 1003667 589,71 грн.
з 01/01/2021 до 23/02/2022 252 990,38 x 3 % x 419 : 365 : 1004198 712,57 грн.
Всього сума 3% річних: 17 113,24 грн.
Договір позики від 05 листопада 2020 року:
Сума боргу
Основна сума заборгованості за договором:Сума боргу
з 01/12/2021 до 23/02/2022213 805,50 грн.
Всього:213 805,50 грн.
Інфляційні витрати:
Останній період (01/12/2021 - 23/02/2022)Індекс інфляції
грудень 2021100,60
січень 2022101,30
лютий 2022101,60
Розрахунок здійснюється за формулою
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
......
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період
IIc (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.03538325
Інфляційне збільшення:
213 805,50 x 1.03538325 - 213 805,50 = 7 565,13 грн.
3% річних
Розрахунок здійснюється за формулою:
Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 01/12/2021 до 23/02/2022 213 805,50 x 3 % x 85 : 365 : 100851 493,71 грн.
Всього сума 3% річних: 1 493,71 грн.
Договір позики від 04 грудня 2020 року:
Сума боргу
Основна сума заборгованості за договором:Сума боргу
з 03/06/2021 до 23/02/2022283 038,00 грн.
Всього:283 038,00 грн.
Інфляційні витрати:
Останній період (03/06/2021 - 23/02/2022)Індекс інфляції
червень 2021100,20
липень 2021100,10
серпень 202199,80
вересень 2021101,20
жовтень 2021100,90
листопад 2021100,80
грудень 2021100,60
січень 2022101,30
лютий 2022101,60
Розрахунок здійснюється за формулою
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
......
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період
IIc (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.06675745
Інфляційне збільшення:
283 038,00 x 1.06675745 - 283 038,00 = 18 894,90 грн.
3% річних
Розрахунок здійснюється за формулою:
Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 03/06/2021 до 23/02/2022 283 038,00 x 3 % x 266 : 365 : 1002666 188,06 грн.
Всього сума 3% річних: 6 188,06 грн.
Отже загальна сума 3% річних: 17 113,24 грн. + 1 493,71 грн. + 6 188,06 грн. складає 24 795,01 грн., інфляційне збільшення: 47 1663,63 грн. + 7 565,13 грн. +18 894,90 грн. складає 73 626,66 грн., що загалом складає 98 421,67 грн., яка підлягає стягнення з відповідача.
Будь-яке зобов'язання, що зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням, незалежно від правових підстав його виникнення і в випадку його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України.
За змістом цієї норми закону (ст. 625 ЦК України) нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічна правова позиція наведена у рішенні Верховного Суду України по справі № 6-113цс14 від 1 жовтня 2014 року.
Великою Палатою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 зроблено висновок щодо можливості застосування положень ст. 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов'язань незалежно від підстав виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачене договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 577/5360/15-ц зроблено висновок, що за змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Також суд враховує правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 760/6938/16-ц відповідно до якої формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 цього Кодексу.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.
З урахуванням вищевикладеного, позивач має право на стягнення з відповідача суми трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення.
Сума інфляції розраховується за формулою: сума боргу х процент інфляції - сума боргу. Сума трьох процентів річних розраховується за формулою: (сума боргу х 3 % х кількість прострочених днів) / 365 (кількість днів у році).
Крім того, відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором, Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Згідно п. 11 Договору позики від 05 травня 2021 року у разі прострочення виконання зобов'язання (несвоєчасне повернення позики або її чергової частини за графіком) позичальником за даним договором, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю неустойку у розмірі 1% від загальної суми заборгованості, за кожний календарний день існування простроченої заборгованості, тому позивач відповідно до вимог договору має право на нарахування відсотків за вказаним договором позики.
Судом встановлено, що загальна сума заборгованості відповідача за договорами позики від 07 серпня 2023 року, 04 травня 2023 року, 03 листопада 2021 року, 04 грудня 2020 року, 05 листопада 2020 року, 22 липня 2019 року, яка складається з основного боргу у розмірі 2 220 264,94 грн., трьох відсотків річних у розмірі 24 795,01 грн., інфляційне збільшення: у розмірі 98 421,67 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 2 318 686,61 грн.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь понесених ним по сплаті судового збору, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовій збір в розмірі 12 161,61 грн., які слід стягнути з відповідача.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 526, 610, 625,1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 264, 268, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договорами позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму боргу в розмірі основного боргу, трьох відсотків річних, інфляційних втрат у розмірі 2 318 686,61 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 12 161,61 гривень.
В іншій частині відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 10.03.2025 року.
СУДДЯ Сергій ГАНОШЕНКО