Справа № 2-1074/11
Номер провадження 4-с/504/15/25
05.02.2025с-ще Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Литвинюк А.В.
за участю секретаря Батяла М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Доброслав цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 на бездіяльність Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчих листів, виданих на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.12.2012 року по справі №2-1074/11,
встановив:
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дяченко С.В., звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчих листів, виданих на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.12.2012 року, посилаючись на те, що державним виконавцем Луценко І.І. не було проведено виконавчих дій у відповідності до норм ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження».
В обґрунтування заявленої скарги ОСОБА_1 посилається на такі обставини.
03.08.2016 року Комінтернівським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист № 2-1074/11 на виконання рішення по стягненню з Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» на користь скаржника суми у розмірі 16452,88 грн. Вказаний виконавчий лист був поданий скаржником до Лиманського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). По даному виконавчому листу 11.03.2020 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» на користь скаржника суми у розмірі 16 452,88 грн. Також на виконання зазначеного виконавчого листа було відкрито у той же день друге виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення з Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» на користь скаржника суми у розмірі 120,00 грн. Номер зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3.
Скаржник вказує, що стягнення грошових коштів з Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» не проводилось. Також скаржник вказує, що він декілька разів особисто звертався до державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) і там йому повідомляли, що вживають всі необхідні дії для виконання виконавчих проваджень, проте виконавчі провадження на той час, як виявилось пізніше - вже були закриті.
Згодом, з реєстру виконавчих проваджень, скаржник дізнався, що постановами про повернення виконавчого документа стягувачу виконавчі документи проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 22.06.2020 року «повернуті Стягувачу» з приміткою, що в ході проведення виконавчих дій коштів та майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено, відмічено також, що за кодом 34396927 зареєстровано філію КС «Спілка пенсіонерів України», котра зареєстрована за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 20, офіс 3. Вказані виконавчі документи проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, як і постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, скаржнику не надсилались. Ніяким чином його про це не повідомили, виконавчі листи не повернули.
Тому, ОСОБА_1 просить суд визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (раніше - Лиманського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Луценко І.І. по виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 та зобов'язати відкрити виконавчі провадження та вчинити всі передбачені законодавством необхідні дії для подальшого їх виконання та стягнення коштів, а також поновити пропущений стягувачем строк пред'явлення виконавчих листів по справі № 2-1074/11, виданих Комінтернівським районним судом Одеської області на виконання рішення від 07.12.2012 року про стягнення з Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» (ЄДРПОУ 34396927) на користь ОСОБА_1 невиплаченого внеску та відсотків у розмірі 16 452,88 грн та суми судових витрат у розмірі 120 грн.
В судове засідання скаржник та його представник не з'явилися. Про дату, час та місце його проведення були належним чином повідомлені, причини своєї неявки суду не повідомили.
На вказану скаргу представником Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Анісімовою А.В. 22.07.2024 року за допомогою кабінету ЄСІТС у підсистемі «Електронний суд» було подано відзив, в якому вона просить відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі з наступних підстав. Згідно правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5, виконавчі провадження передані до архіву зберігаються протягом 3 років, після чого підлягають знищенню, тому виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 знищені згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 03.07.2023 року.
Також, представник Доброславського ВДВС в Одеському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) звертає увагу суду, що інформація по виконавчим провадженням в АСВП містить не повну інформацію про всі виконавчі дії проведені при виконанні виконавчих документів, у зв'язку з чим, надати повну інформацію по вищевказаним виконавчим провадженням відділ не має можливості. Згідно даних АСВП, з відповідей від МВС за КС «Спілка пенсіонерів України» не зареєстровано транспортних засобів, також згідно відповіді від ДФС України відсутня інформація про номери рахунків відкритих у банківських установах, тому твердження скаржника, що державним виконавцем не проводилися виконавчі дії, щодо звернення стягнення на кошти боржника, що містяться на його рахунках безпідставні, так як у КС «Спілка пенсіонерів України» на момент виконання виконавчих документів були відсутні рахунки. Згідно даних АСВП 22.06.2020 року керуючись п. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанови про повернення виконавчого документу стягувачові у зв?язку з тим, що коштів чи майна належних боржнику не виявлено по виконавчим провадженням. Постанову про повернення виконавчого документу та оригінал виконавчого документу по № НОМЕР_1 направлено на адресу скаржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за вих. № 12037 (згідно списку рекомендованих поштових відправлень № 6750005803544 від 26.06.2020 року). Постанову про повернення виконавчого документу та оригінал виконавчого документу по № НОМЕР_2 направлено на адресу скаржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за вих. № 12039 (згідно списку рекомендованих поштових відправлень № 6750005803544 від 26.06.2020 року). Представник Доброславського ВДВС в Одеському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) вважає, що скаржник ОСОБА_1 навмисно вводить суд в оману щодо неотримання вищевказаних виконавчих документів та про те, що він був необізнаний про завершення вказаних виконавчих проваджень та не міг скористатися правом на оскарження у 10-денний строк визначений Законом.
На противагу посиланням скаржника на відсутність об'єктивної можливості своєчасно звернутись до суду з даною скаргою у зв'язку з пандемією, спричиненою коронавірусною хворобою (COVID-19), а також збройною агресією російської федерації та введенням в Україні воєнного стану у відзиві на скаргу відзначено, що відповідні обставини не є підставою для поновлення процесуального строку для звернення до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця.
В судове засідання представник Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не з'явилася. У відзиві просила розглянути скаргу без її участі.
Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» зазначив, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розглянувши скаргу, відзив державного виконавця, дослідивши матеріали справи та виконавчого провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.12.2011 року у справі № 2-1074/11 вирішено стягнути з Кредитної Спілки «Спілка пенсіонерів України» на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого внеску та відсотків у розмірі 16 452,88 грн, а також суму судових витрат у розмірі 120,00 грн.
03.08.2016 року на виконання зазначеного рішення суду видано виконавчі листи.
11.03.2020 року на виконання виконавчого листа, виданого за рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області у справі № 2-1074/11 про стягнення з Кредитної Спілки «Спілка пенсіонерів України» на користь ОСОБА_1 суми невиплаченого внеску та відсотків у розмірі 16 452,88 грн, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.
11.03.2020 року на виконання виконавчого листа, виданого за рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області у справі № 2-1074/11 про стягнення з Кредитної Спілки «Спілка пенсіонерів України» на користь ОСОБА_1 суми судових витрат у розмірі 120,00 грн, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Вказані виконавчі провадження об'єднано у зведене виконавче провадження із № НОМЕР_3.
16.03.2020 року державним виконавцем винесено постанову (ВП № НОМЕР_1) про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
За допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження за № НОМЕР_1, державним виконавцем 10.06.2020 року направлено запит до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи. Відповідь отримано 10.06.2020 року за № 81424408, за результатами обробки встановлено, що інформація про номери рахунків, відкриті у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями до ДФС не надходила.
З метою виявлення зареєстрованих за боржником транспортних засобів, державним виконавцем 10.06.2020 року забезпечено направлення запитів за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження до Міністерства внутрішніх справ України, на які отримано відповіді від 10.06.2020 року про те, що у МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
22.06.2020 року державним виконавцем Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Луценко І.В. винесено постанову у виконавчому провадженні НОМЕР_1 про повернення виконавчого документа (виконавчий лист, виданий за Комінтернівським районним судом Одеської області у справі № 2-1074/11 про стягнення з Кредитної Спілки «Спілка пенсіонерів України» на користь ОСОБА_1 суми невиплаченого внеску та відсотків у розмірі 16 452,88 грн) стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Конституцією України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України (ст. 124 ч. 5 в редакції, що була чинною до 30.09.2016). Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, яка є чинною з 30.09.2016, судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Аналогічні положення щодо обов'язковості виконання на всій території України судового рішення, що набрало законної сили, встановлені й частиною 1 статті 14 ЦПК України, а частина 2 цієї статті містить правило, відповідно до якого невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (у редакції на час ухвалення судом рішення про стягнення боргу), що відповідає положенням ст. 18 редакції цього Кодексу, чинної з 15.12.2017.
Особа, на користь якої судом ухвалено рішення, управі вимагати його виконання. Рішення суду, що набрало законної сили, за заявою особи, на користь якої воно ухвалено, звертається до виконання (ст. 368 і ст. 431 ЦПК України відповідних редакцій ЦПК України). Реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, що підтверджується і висловленою Європейським судом з прав людини правовою позицією у «пілотному» рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) від 15.10.2009 (заява № 40450/04) і в багатьох інших справах як щодо України, так і щодо інших країн.
Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), сукупністю дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законами України та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону № 606-XIV, ст. 1 Закону № 1404-VIII).
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження» вказує, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно із ч. 2 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (ч.1). Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч.2). У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (ч.5).
Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця врегульовано статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Відповідно до ч. 5 ст. 52 вказаного Закону у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.
Відповідно до п. 6 Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Наявні у справі матеріали свідчать про те, що державним виконавцем Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Луценко І.І. здійснено перевірку інформації про майно чи доходи боржника в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», тобто свідчать про вжиття державною виконавчою службою комплексу всіх необхідних заходів (проведення виконавчих дій), направлених на виявлення готівкових коштів та рухомого майна боржника з метою виконання заочного рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.12.2011 року у справі № 2-1074/11. Наведене спростовує обставини, викладені у скарзі, щодо бездіяльності державного виконавця.
Натомість, скаржником не надано (і в матеріалах справи відсутні) докази наявності майна боржника, на яке можна звернути стягнення, і невчинення щодо такого майна відповідних дій державним виконавцем. Крім того, скаржником не вказано яких конкретних дій чи заходів державним виконавцем не вчинено.
Також суд не приймає до уваги доводи скаржника щодо не надсилання державним виконавцем на адресу скаржника постанов про повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, а також виконавчих листів.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Постанову про повернення виконавчого документу та оригінал виконавчого документу по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 було надіслано Доброславським відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 26.06.2020 року за вих. № 12037, що підтверджується списком рекомендованих поштових відправлень № 6750005803544 від 26.06.2020 року.
Постанову про повернення виконавчого документу та оригінал виконавчого документу по виконавчому провадженню № НОМЕР_2 було надіслано Доброславським відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 26.06.2020 року за вих. № 12039, що також підтверджується списком рекомендованих поштових відправлень № 6750005803544 від 26.06.2020 року.
Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується надсилання державним виконавцем Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) постанов про повернення виконавчого документу та оригінали виконавчих документів по виконавчим провадженням № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на адресу скаржника.
Стосовно доводів скаржника щодо не направлення державним виконавцем у відповідності до ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» до виконавчої служби за місцем реєстрації боржника відповідного виконавчого провадження відповідною постановою про передачу виконавчого провадження, керуючись вимогами ч. 4 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» за встановлення ним місцезнаходження боржника за іншою адресою, суд зауважує наступне.
Частиною 4 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
Частиною 5 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за заявою стягувача виконавчий документ може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю; про передачу (прийняття до виконання) виконавчого документа виконавець виносить постанову.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби чи до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Тобто, з аналізу зазначених норм права слідує, що лише стягувачу належить право вибору пред'явлення виконавчого документа до виконання та лише за заявою стягувача допускається передача виконавчого документа для виконання іншому виконавцю, органу тощо; передача виконавчого документа без згоди стягувача є порушенням прав стягувача при примусовому виконанні.
Схожих за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18).
В даному випадку скаржник ОСОБА_1 подав виконавчі листи до виконання саме до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (раніше - Лиманського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). З матеріалів справи вбачається, що заяв про передачу виконавчих документів іншому виконавцю чи до органу державної виконавчої служби скаржник не подавав.
З огляду на викладене, суд не вбачає обґрунтувань та підстав для задоволення вимоги скаржника щодо визнання незаконною бездіяльність державного виконавця Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (раніше - Лиманського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Луценко І.І. по виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 та зобов'язання відкрити виконавчі провадження та вчинити всі передбачені законодавством необхідні дії для подальшого їх виконання та стягнення коштів.
У відповідності до положень ч.1 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно статті 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Враховуючи те, що виконавчі листи у справі № 2-1074/11 були видані Комінтернівським районним судом Одеської області 03.08.2016 року, а подані до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) тільки у 2020 році - скаржником було пропущено трирічний строк на пред'явлення до примусового виконання вказаних виконавчих листів.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Виходячи з положень ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи з аналізу зазначених норм, суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа, повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи навпаки, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Зазначене повинно підтверджуватися належними і допустимими засобами доказування.
В обґрунтування вимог скарги про поновлення строку на пред'явлення виконавчих листів до виконання, скаржник не надав до суду жодного доказу в підтвердження та обґрунтування поважності пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року, п. 36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Герін проти Франції» від 29 липня 1998 року, п. 37).
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного отримання та пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Аналізуючи зазначені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що скарга на дії державного/приватного виконавця вважатиметься прийнятною, якщо буде встановлено, що державний/приватний виконавець при здійсненні виконавчих дій своїми діями чи бездіяльністю порушив права сторони виконавчого провадження.
Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Пунктом 23 рішення від 18.07.2006 по справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00) Європейський суд з прав людини нагадав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги відсутність належних та допустимих доказів підтверджуючих твердження скаржника, суд вважає, що скарга є необґрунтованою, безпідставною та недоведеною, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 28, 57 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 447 - 453 ЦПК України,
постановив:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дяченко Сергій Вікторович на бездіяльність Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчих листів, виданих на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.12.2012 року по справі № 2-1074/11 - відмовити в повному обсязі.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня винесення ухвали суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Литвинюк А. В.