Справа № 750/2315/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/127/25
Категорія - тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
10 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження
захисника - адвоката ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 лютого 2025 року,
Цією ухвалою до підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, працюючого провідним спеціалістом Городнянської міської ради Чернігівської області, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 14 квітня 2025 року, без визначення розміру застави.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя вказав на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що з урахуванням тяжкості можливого покарання в співставленні з характеризуючими даними та процесуальною поведінкою підозрюваного, дають підстави вважати, що жоден з інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого в повному обсязі.
Мотивує тим, що слідчий суддя не аналізував можливості запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, іншими більш м'якими запобіжними заходами.
Ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню правосуддя, не може оцінюватися абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджений доказами. Ризик здійснення тиску на свідків може бути визнаний належною підставою на початкових стадіях провадження. Однак, з плином часу, інтереси слідства стають недостатніми для обґрунтування тримання підозрюваного під вартою, за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевірок, отриманню показань.
У січні 2024 року, тобто більше року до дати повідомлення про підозру та вручення підозрюваному клопотання про обрання запобіжного заходу в приміщенні Городнянської міської ради та в квартирі ОСОБА_8 було проведено обшуки в присутності ОСОБА_8 , який в подальшому неодноразово викликався на допити до СВ УСБУ в Чернігівській області.
Тобто, ОСОБА_8 більше року був обізнаний про наявність кримінального провадження, в якому він може бути потенційним підозрюваним, тим не менше він жодним чином не впливав на свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .. Не робив він таких спроб і в період з 14 по 19 лютого, тобто після повідомлення про підозру.
Більш того, в цей період часу ним та іншим підозрюваним ОСОБА_12 були надані показання, в яких вони повністю визнавали всі фактичні обставини зазначені в повідомленнях про підозру.
За таких умов, помилковою видається позиція суду про наявність ризику впливу на свідків та іншого підозрюваного зараз, коли ОСОБА_8 відомо про факт надання ними відповідних показань та можливі наслідки здійснення ним подібних спроб.
Визначення слідчим суддею безальтернативного запобіжного заходу є помилковою позицією суду та прямо суперечить висновкам Конституційного Суду України, зробленим в пункті 6.3 Рішення від 19 червня 2024 року щодо відповідності Конституції України положень ч. 6 ст. 176 КПК України.
Конституційний Суд звернув увагу, що законодавець визначив застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу без доведення прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним ст. 177 Кодексу. Однак, це не позбавляє можливості слідчого суддю, суд застосувати інший, більш м'який запобіжний захід, визначений Кодексом.
Отже, законодавець закріпив дискрецією слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 КПК України не визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177,178 Кодексу.
Конституційний Суд України в даному провадженні прийшов до висновку, що під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м'який запобіжний захід. Отже, за частиною 6 статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.
У разі, якби судом все ж таки був проведений аналіз можливості запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України іншими більш м'якими запобіжними заходами, суд мав би врахувати ризику впливу на свідків та іншого обвинуваченого цілком можливо було б уникнути будь-яким іншим більш м'яким запобіжним заходом, навіть особистим зобов'язанням, з покладенням на підозрюваного обов'язку утриматися від спілкування з даними особами.
Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги, звернув увагу на те, що слідчим суддею навіть не було розглянуто можливості застосування до ОСОБА_8 іншого більш м'якого запобіжного заходу або ж альтернативного запобіжного заходу, при тому, що наявність будь-яких ризиків доведена не була, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання слідчого просив відмовити, прокурора, яка заперечувала проти аргументів сторони захисту, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Як убачається з матеріалів провадження, cлідчим відділом Управління СБУ в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023270000000171 від 05 жовтня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ст. 336, ч. 1 ст. 366 КК України
14 лютого 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
На початковій стадії досудового розслідування кримінально-процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення, як помилково вважає сторона захисту. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
Слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого доводи та долучені копії матеріалів свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри та підтверджуються доказами, достатніми, на етапі досудового розслідування, для застосування запобіжного заходу.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що підозрюваний може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Під час розгляду клопотання в суді першої інстанції ОСОБА_8 не заперечував факт підробки у жовтні 2023 року договору на співвиконання робіт по мобілізаційному договору № 85/1 від 19.12.2022. Саме на підставі зазначеного договору в подальшому були заброньовані ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які будучи допитаними в якості свідків вказали, що до їхнього працевлаштування в КЗ «Городнянський міжшкільний ресурсний центр» та здійснення процедури бронювання повідомляли директору КЗ «Городнянський міжшкільний ресурсний центр», що ними вже були отриманні повістки від військовослужбовців ТЦК та СП.
Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій були зафіксовані розмови, зміст яких вказує, що підроблення документів було здійснено саме для оформлення бронювання працівників КЗ «Городнянський міжшкільний ресурсний центр».
З огляду на досліджені матеріали слідчий суддя прийшов до висновку, що надані стороною обвинувачення докази на даному етапі, коли вирішується питання про застосування запобіжного заходу, є достатніми для твердження, що ОСОБА_8 , діючи спільно з іншими особами, міг вчинити підроблення документів для уникнення працівниками КЗ «Городнянський міжшкільний ресурсний центр» мобілізації, що вказує на можливе перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, незважаючи на мотиви цих дій, а отже це свідчить про обґрунтованість повідомленої підозри.
Згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, однак, слідчий суддя прийшов до вірного висновку про відсутність заявлених стороною обвинувачення ризиків таких, як ухилення від органу досудового розслідування та суду, або ж вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення цього кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлений один ризик, який знайшов своє підтвердження під час судового розгляду, це можливість впливу підозрюваного на свідків, оскільки цей ризик є триваючим аж до моменту допиту свідків в судовому засіданні, а усвідомлюючи тяжкість та суворість покарання, частково визначаючи вину за пред'явленим обвинуваченням, сторона захисту намагатиметься відстоювати свою позицію, у зв'язку з чим може намагатись чинити тиск на свідків з метою зміни ними наданих показань на користь ОСОБА_8 .
Таким чином, на даному етапі досудового розслідування, слідчим суддею вірно названий та врахований ризик, передбачений ст. 177 КПК України, а також вірно оцінені в сукупності усі обставини, на підставі яких був обраний запобіжний захід, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини.
З урахуванням характеру кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , обставин їх вчинення, військового стану у нашій державі, особи підозрюваного, стадії кримінального провадження, обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 лютого 2025 року щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4