Справа №575/737/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - В'юник Н.Г.
Номер провадження 33/816/27/25 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 154 КУпАП
Іменем України
18 лютого 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 575/737/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Великописарівського районного суду Сумської області від 31.07.2023, якою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1
визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, а провадження в справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення стягнення,
установив:
У поданій апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу правопорушення, оскільки вона не була належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, а суддя формально підійшов до її розгляду. Крім того, просить поновити строк для подання апеляційної скарги, так як про розгляд справи вона дізналася лише 25.10.2023.
Постановою судді Великописарівського районного суду Сумської області від 31.07.2023 ОСОБА_4 визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, а провадження в справі закрито у зв'язку з закінченням строку накладення стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Згідно постанови судді, 14.04.2023 об 11:15 ОСОБА_4 порушила правила утримання собак, внаслідок чого вони загризли дві кози ОСОБА_5 .
Будучи відповідно вимог ст. 268, 277-2 і 294 КУпАП своєчасно сповіщеною у встановленому законом порядку про дату і місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, при цьому від неї надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, а тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_4 , що не протирічить вимогам КУпАП.
Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Враховуючи, що ОСОБА_4 не була присутня під час ухвалення суддею суду першої інстанції рішення 31.07.2023, копію постанови судді вона отримала тільки 25.10.2023, а апеляційна скарга подана нею 02.11.2023, тому строк на апеляційне оскарження судового рішення підлягає поновленню, оскільки цей процесуальний термін пропущений з поважних (об'єктивних) причин.
Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на засадах рівності перед законом і судом, який розглядає справу. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ст. 248, ч. 1 ст. 268 КУпАП).
Як убачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення разом із додатками надійшов до суду першої інстанції 27.07.2023, а судовий розгляд призначався на 28.07.2023 і 31.07.2023.
Суддя суду першої інстанції дійшла висновку, що в судове засідання ОСОБА_4 не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи за місцем проживання. Про причини своєї неявки ОСОБА_4 не повідомила, заяв чи клопотань, а також доказів поважності причин неприбуття суду не надала, тому згідно ст. 268 КУпАП справу можливо було розглянути без участі останньої.
Така засада судочинства як рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1 ст. 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Основного Закону, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (ст. 129 Конституції України, розділ I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»), а тому суддею суду першої інстанції не дотриманий конституційний принцип, що «ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередньо участь у судовому процесі, або позбавлений такого права», який також знайшов своє закріплення у рішенні КСУ від 12.04.2012 № 9-рп/2012 (справа про рівність сторін судового процесу), де формулюючи незаперечне право особи на судову присутність, Суд керувався правовими постулатами «доброї совісті» (bonae fidei), оскільки для громадян не може бути жодних перешкод об'єктивного характеру, якщо відбувається розгляд в суді індивідуально-конкретної справи.
Присутність особи, яка має право брати безпосередньо участь і виступати у суді, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, у передбачений законом строк і порядок оскаржити постанову у справі, є невід'ємним правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, а для суддів усіх інстанції - важливим елементом законного і справедливого правосуддя. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі «Домбо Бехер Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), заява № 14448/88); п. 38 рішення ЄСПЛ від 23.10.1996 у справі «Анкерль проти Швейцарії» (Ankerl v. Switzerland), заява № 17748/91). У іншій справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03, п. 26 і 29 рішення від 15.05.2008), ЄСПЛ констатував, що «принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. У провадженні, яке розглядається, важливі процесуальні гарантії були відсутні та що ці процесуальні недоліки, у світлі обставин справи, були достатньо серйозними, щоб піддати сумніву справедливість провадження. Відповідно було порушення п. 1 ст. 6 Конвенції».
Враховуючи вказані вище фактичні обставини справи у взаємозв'язку з положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП, виходячи із основних (загальних) засад судочинства, закріплених в Конституції України, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та інших нормативно-правових актах, в тому числі і з принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції істотно порушені права та законні інтереси ОСОБА_4 , так як розгляд справи відбувся за відсутності належного повідомлення її про час і місце судового розгляду (матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували факт обізнаності ОСОБА_4 із датою та місцем розгляду справи), що унеможливило ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення через істотне порушення її особистих прав і законних інтересів, внаслідок чого рішення судді підлягає безумовному скасуванню через порушення норм процесуального права (ст. 268 КУпАП), а апеляційна скарга задоволенню у цій частині.
Крім того, відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно ст. 1, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1 і ч. 2 ст. 7 КУпАП), а згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 867731 від 14.04.2023, суддя суду першої інстанції дійшла висновку, що 14.04.2023 об 11:15 ОСОБА_4 порушила правила утримання собак, внаслідок чого вони загризли дві кози ОСОБА_5 .
Разом з тим, висновки судді суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, є необґрунтованими, належним чином не умотивовані та не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 154 КУпАП настає за вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті (утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях), що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну.
Суддя при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП). При цьому відповідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків тощо, а згідно ч. 2 обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених законом. При цьому необхідно враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення щодо карантину людей (ст. 254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів). Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Будучи допитаною в ході апеляційного розгляду ОСОБА_4 категорично заперечила свою вину та пояснила, що в її господарстві дійсно проживають собаки. 14.04.2023 вона дізналася від ОСОБА_5 , що собаки загризли її кіз. Однак її собаки були вдома, а загризти тварин могли безпритульні тварини. Також ОСОБА_4 зазначила, що її собаки поліцейським не оглядалися, на собаках ніяких слідів не було.
Решту зібраних доказів у справі становлять письмові пояснення потерпілої ОСОБА_5 , згідно яких 14.04.2023 вона прив'язала своїх кіз в лісосмузі, яких потім загризли 3 собаки, належні ОСОБА_4 , письмові пояснення свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , згідно яких 14.04.2023 вони дізналися про те, що 3 собаки загризли кіз ОСОБА_5 , письмові пояснення свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про те, що 14.04.2023 собаки загризли кіз ОСОБА_5 .
Оскільки ОСОБА_4 заперечувала той факт, що саме її собаки спричинили загибель тварин, то для усунення протиріч і невідповідності наявних у справі доказів фактичним обставинам, потерпіла ОСОБА_5 та вказані свідки, заявлені поліцейським згідно ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП, неодноразово викликалися апеляційним судом з метою надання показань безпосередньо суду для об'єктивного і безстороннього з'ясування усіх обставин справи у їх сукупності, але в судове засідання вони так і не з'явилися та про причини своєї неявки не повідомили, у тому числі і не підтвердили свої письмові пояснення.
Виходячи з усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 25.04.2013 у справі «Еркапіч проти Хорватії» (Erkapic v. Croatia), заява № 51198/08) з приводу дотримання національними судами під час розгляду справ п. 1 ст. 6 Конвенції, згідно якої «за відсутності суттєвих підстав для протилежного, поняття справедливого судового розгляду вимагає надавати більшого значення свідченням, наданими у суді, порівняно з протоколами допитів осіб на попередньому слідстві, оскільки останні являють собою, передусім, процес збору стороною обвинувачення інформації на підтримку своєї позиції», апеляційний суд вважає, що безпосередні показання ОСОБА_4 у апеляційному суді мають більше значення (пріоритет) для встановлення істини у справі та факту винуватості/невинуватості останньої у порушенні правил утримання собак, так як у справі відсутні достатні урівноважуючі фактори, які б забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів як письмові показання потерпілої і свідків та надійні процесуальні гарантії, що б компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона захисту через неперевірені безпосередньо в судовому засіданні докази, внаслідок чого була б забезпечена загальна справедливість судового розгляду.
З огляду на викладене та оцінюючи вказаний доказ відповідно вимог ст. 252 КУпАП, апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складений без дотримання вимог закону, оскільки наявні в матеріалах справи докази не підтверджують ті обставини та факти, доведення яких має суттєве значення для встановлення наявності в діях ОСОБА_4 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, а саме, що внаслідок порушення нею правил утримання собак, які в протоколі про адміністративне правопорушення не вказані, саме ті собаки, які перебували на її утриманні, спричинили шкоду потерпілій ОСОБА_5 у виді смерті тварин.
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Конституційний Суд України також зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК від 26.02.2019 № 1-р/2019.
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Таким чином, ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_4 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, за обставин, викладених як у протоколі, так і у постанові судді, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання її винуватою у вчиненні даного правопорушення в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів були вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про порушення ОСОБА_4 правил утримання собак.
На підставі викладеного, оскаржене судове рішення не можна вважати законним, обґрунтованим та належним чином умотивованим, внаслідок чого постанова судді підлягає скасуванню через неправильне застосування суддею суду першої інстанції як норми матеріального права, так і порушення норм процесуального права, а провадження у справі -закриттю на підставі п. 1 ст. 247 і п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
постановив:
Поновити ОСОБА_11 строк на апеляційне оскарження постанови судді Великописарівського районного суду Сумської області від 31.07.2023.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Великописарівського районного суду Сумської області від 31.07.2023 відносно ОСОБА_12 скасувати через неправильне застосування суддею суду першої інстанції норми матеріального права та порушення норм процесуального права, а провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 і п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП закрити через відсутність складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов