Справа №587/1537/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/466/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Погроза вбивством
12 лютого 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
законного представника неповнолітнього ОСОБА_8 - ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 ,
захисника - ОСОБА_11 ,
обвинуваченого - ОСОБА_12 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_12 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 12.09.2024, відносно
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нижня Сироватка, Сумського району, Сумської області, українця, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, пенсіонера, невійськовозобов'язаного, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 129 КК України,-
До Сумського апеляційного суду надійшли апеляційні скарги представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_12 в яких:
- представник потерпілого просила вирок Сумського районного суду Сумської області від 12.09.2024, змінити в частині вирішення цивільного позову та просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_12 на користь ОСОБА_9 70 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди;
- обвинувачений просив вирок Сумського районного суду Сумської області від 12.09.2024, скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п.3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Однак, у разі відсутності підстав для скасування вироку суду, обвинувачений просив цей вирок змінити в частині цивільного позову, відмовивши у його задоволенні в повному обсязі або ж зменшивши розмір суми моральної шкоди до розміру, який відповідатиме принципам розумності, праведливості та співрозмірності.
Даним вироком ОСОБА_12 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 1 ст. 129 КК України та призначено покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 рік.
На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України на ОСОБА_12 покладено обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_9 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 до ОСОБА_12 та стягнуто з останнього на користь ОСОБА_9 30 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник потерпілого зазначала, що суд безпідставно відмовив в повному задоволенні вимог заявленого до обвинуваченого цивільного позову, не в повній мірі врахувавши душевні і фізичні страждання ОСОБА_8 , який на момент вчинення відносно нього злочину ОСОБА_12 був неповнолітнім. Апелянт зауважувавл, що після вчинення відносно ОСОБА_8 злочину він боявся виходити на вулицю та їздити повз будинок обвинуваченого і станом на теперішній час цей стан в потерпілого не змінився. ОСОБА_8 боїться за своє життя, оскільки обвинувачений вину у вчиненому не визнав, не розкаявся та жодної шкоди не відшкодував. Вважала, що заявлений цивільний позов в 70 000 грн має бути задоволений.
Обвинувачений стверджував, що ухвалений віносно нього вирок суду не відповідає положенням ст. 370 КПК України. В апеляційній скарзі ОСОБА_12 аналізував склад злочину за ст. 129 КК України та пояснення свідка ОСОБА_13 , який між іншого, пояснював, що «погроз розправою не було, ОСОБА_12 просто припугнув ОСОБА_15 ». Зі слів цього свідка, він - обвинувачений потерпілого не ображав, не погорожував йому, був на відстані більше ніж півтора метри та небезпеки для потерпілого не ніс. Сама гостра фаза конфлікту тривала 10-15 секунд, що виключає наявність реальних підстав побоюватись здійснення погрози вбивством. Щодо фрази «гризи землю», то вона обвинуваченим була використана як фразеологізм, який полягав в тому, щоб потерпілий заприсягнувся у правильності своїх слів, а не робив дії щодо поїдання землі. Далі, дізнавшись про вік потерпілого, який за зовнішніми характеристиками не відповідає реальності, обвинувачений вибачився і протягнув потерпілому руку. Також обвинувачений стверджував, що викладені судом у вироку його пояснення викревлені, зокрема він казав не «їсти землю», а «гризти землю», що є фразеологізмом та інших цілей обвинувачений не переслідував. При цьому, судом не обгрунтовано яку саме дію чи сукупність дій обвинуваченого потерпілим було сприйнято як реальну погрозу вбивством, оскільки навіть буквальне сприйняття вислову гризіння землі і фактичні дії щодо цього не можуть нести жодної загрози життю особи. Також, обвинувачений звертав увагу і на пояснення свідка ОСОБА_16 і вважав що їх суд врахував саме в тій редакції, що надавались в ході досудового розслідування, а не безпосередньо при допиті в суді. За таких обставин, обвинувачений вважав, що вирок суду має бути скасований, а провадження відносно нього підлягає закриттю у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його вини в інкримінованому злочині. Щодо цивільного позову потерпілої, то його вимоги обвинувачений вважав безпідставними та не підтвердженими доказами, а сама мати потерпілого зазначала, що до лікарів вони не звертались, ставлення однолітків до сина не змінилось та на успішність останнього вчинений відносно нього злочин не вплинув. З такими поясненнями узгоджуються і пояснення батька хлопця, свідків та поліцейських. Тому, обвинувачений вважав, що стягнення з нього завданої моральної шкоди в сумі 30 000 грн є завеликим та необгрунтованим.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Як встановлено судом першої інстанції 13.04.2023 близько о 17.00 год ОСОБА_12 , перебуваючи на берегу річки Сироватка неподалік вул. Кут в с. Нижня Сироватка, Сумського району, Сумської області, під час словесного конфлікту з неповнолітнім ОСОБА_8 , з метою залякування, дістав предмет зовні схожий на ніж та тримаючи його в правій руці висловлював погрози вбивством на адресу неповнолітнього та з метою демонстрації реальності своєї погрози, наказав останньому їсти землю. ОСОБА_8 побоюючись за своє життя, сприймаючи погрози реально став навколішки та почав їсти землю. Дії ОСОБА_12 були зупинені свідком ОСОБА_13 .
Заслухавши доповідь судді, доводи представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 та законного представника неповнолітнього ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , які апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_10 підтримали, просили вирок суду змінити в частині вирішення цивільного позову та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_12 на користь ОСОБА_9 70 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, щодо скарги обвинуваченого, то проти задоволення її вимог заперечили, доводи обвинуваченого ОСОБА_12 та захисника ОСОБА_11 , які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, просили вирок суду скасувати, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_12 закрити, щодо апеляційної скарги адвоката ОСОБА_10 , то проти задоволення її вимог заперечили, думки прокурорів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які вважали, що вирок суду першої інстанції законний, а тому просили залишити його без зміни, а апеляційні скарги без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як слідує з матеріалів справи вирок суду першої інстанції оскаржений двома її учасниками - обвинуваченим ОСОБА_12 , який вважав, що до кримінальної відповідальності він притягнутий безпідставно, оскільки злочину, як такого, не вчиняв, та представником потерпілого - адвокатом ОСОБА_10 , яка вважала, що заявлений потерпілою до обвинуваченого цивільний позов має бути задоволений в повному осязі, а не частково.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку переглянути в повному його об'ємі та зазначає наступне.
Так, відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження.
Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вивчивши матеріали кримінального провадження, з урахуванням заявлених апелянтами доводів, колегія суддів вважає, що вказані вимоги закону суд першої інстанції виконав, оскільки, навіть попри доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_12 , правильно встановив в його діях склад злочину з правовою кваліфікацією передбаченою ч. 1 ст. 129 КК України, як погроза вбивством потерпілому ОСОБА_8 , оскільки були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
Такого висновку суд дійшов на підставі пояснень обвинуваченого, потерпілого, свідків та наданих стороною обвинувачення письмових доказів.
Так, з матеріалів справи слідує, будучи допитаним в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_12 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав та пояснював, що 11.04.2023 він вивіз свій човен на річку Сироватка неподалік вул. Кут в с. Нижня Сироватка, Сумського району, Сумської області, а 12.04.2023, коли приїхав на рибалку він побачив, що замок, яким він закріпив свій човен, пошкоджений, а поряд купалися підлітки. Повідомив, що минулого року 6 разів збивали замок, і його човен двічі тонув. Він підозрював, що це саме ці підлітки пошкодили замок, але будучи невпевненим, полагодив замок і залишив човен на тому ж місці. 13.04.2023, близько 15 години йому зателефонував ОСОБА_17 , який повідомив, що на його човні катаються хлопці. Будучи розсердженим, він спочатку зайшов до ОСОБА_13 , оскільки думав, що серед тих хлопців буде його пасинок - ОСОБА_18 і вони разом на мотоциклі поїхали до річки, а дружина ОСОБА_13 зателефонувала своєму сину і попередила його. По дорозі, вони зустріли ОСОБА_18 , на якого ОСОБА_13 накричав, але останній їм нічого не повідомив і вони поїхали далі. Коли вони приїхали, на місце, нікого вже не було. ОСОБА_13 пішов до човна вниз, а він в кущах хмизу помітив хлопця, який ховався. На його вимогу хлопець вийшов, і вони пішли разом до мотоциклу. Він підійшов до мотоциклу і взяв мобільний телефон, маючи намір зателефонувати батькам підлітка. На його питання, хлопець не відповідав і він сказав йому їсти землю, але ці слова він казав не в прямому їх сенсі, а просто зі зла. Хлопець впав на коліна і почав їсти землю, вказав, що будь яких погроз ножем від нього не було. ОСОБА_13 в той час стояв позаду. В подальшому, дізнавшись номер телефону батьків підлітка, він зателефонував батькам хлопця, намагаючись їм донести про неправомірну поведінку їхнього сина і про небезпеку такої поведінки, а також можливі негативні наслідки. Проте батьки хлопця невірно сприйняли його інформацію, звинувачуючи його у вимаганні коштів. Він пішов додому, а через деякий час до нього приїхали троє працівників поліції. Вказав, що він нікому не погрожував, у нього в руках взагалі не було ножа і що його всі дії викликані саме неправомірними діями потерпілого. Цивільний позов не визнав в повному обсязі, вважав його необґрунтованим. Звертав увагу на те, що він пенсіонер та має поганий стан здоров'я.
Також суд першої інстанції допитав і неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 , який пояснював, що 13.04.2023 він разом з ОСОБА_19 , ОСОБА_20 проводили час на берегу річки Сироватка неподалік вул. Кут в с. Нижня Сироватка, Сумського району, Сумської області, каталися на ліані. Бачили, що якісь хлопці катались на човні, але він їх не знає. Близько 17 години ОСОБА_21 зателефонувала його матір і повідомила, що до них їде їх сусід ОСОБА_12 , який дуже розлючений і що потрібно їм розходитись. Він сховав свій велосипед, і сам сховався у кущах, а хлопці пішли. Через деякий час ОСОБА_12 помітив його велосипед і наказав йому вийти з кущів. Коли він вийшов з кущів, вони разом підійшли до мотоциклу. ОСОБА_12 дістав ножа, довжиною приблизно 18 см, який зовні схожий на ніж для полювання. В подальшому він спитав у нього номер телефону батька та почав випитувати хто катався на човні, і почувши, що йому про це нічого невідомо ОСОБА_12 розлютився, замахнувся правою рукою з ножем і наказав йому їсти землю. Побоюючись за своє життя, сприймаючи погрозу ОСОБА_12 реальною, він став на коліна і почав їсти землю. ОСОБА_13 став між ними і припинив дії ОСОБА_12 . При цьому потерпілий вказав, що ОСОБА_12 навіть коли вже відійшов від нього продовжував погрожувати йому. Зазначив, що на той час йому було повних 13 років.
Законний представник потерпілого ОСОБА_9 в суді першої інстанції пояснювала, що вона мама ОСОБА_8 та зазначала, що 13.04.2023, коли син приїхав з річки він постійно плакав, був дуже схвильований, у нього був такий стрес, що три дні він взагалі не виходив з дому, у нього було навіть фізичне недомагання. І в подальшому він тяжко переживав ці події. Вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проте зазначила, що навіть 70 000 грн моральної шкоди не можуть відшкодувати ті страждання, які відчув її син.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_22 пояснював, що він є батьком ОСОБА_8 13.04.2023 він перебував у себе вдома за адресою: АДРЕСА_2 і після обіду, точного часу він не пам'ятає, йому зателефонував незнайомий чоловік. Останній повідомив, що він спіймав його сина, який начебто катався на його човні на річці Сироватка. При цьому, вказав, що син пошкодив навісний замок, а тому він повинен йому відшкодувати вартість замка у розмірі 6000 грн. Через хвилин 30 син прийшов додому, він був дуже схвильований, наляканий, плакав. Повідомив, що ОСОБА_12 погрожуючи ножем, змусив його їсти землю, і він, боячись за своє життя, їв землю. Почувши таке, він відразу звернувся до поліції. Вказав, що не знає як всі ці події вплинуть на психічне здоров'я його дитини.
Свідок ОСОБА_16 в суді першої інстанції пояснював, що він працював поліцейським взводу 2 роти особливого призначення. 13.04.2023 ніс службу на території Сумського району, відпрацьовували с. Нижня Сироватка. Надійшов виклик, що чоловік погрожував життю та здоров'ю сина заявників. Приїхавши на місце, заявники їм повідомили, що їх син був на річці Сироватка і там невідомий чоловік, підійшовши до сина, почав погрожувати ножем і заставляти їсти землю сина. Він зателефонував за номером, який дала заявниця, і зустрівшись з ним, було встановлено, що це ОСОБА_12 . Останній підтвердив слова заявниці, вказавши, що у нього є човен, який прив'язаний та скріплений замком, а потерпілий, разом з іншими хлопцями зламали замок. Він був засмучений і погрожуючи потерпілому змусив останнього їсти землю. Далі вони передали інформацію черговому та дільничному, який повідомив, що буде відбирати заяви у потерпілих.
Свідок ОСОБА_13 в суді першої інстанції поснював, що ОСОБА_12 знає дуже добре, як працьовитого та доброго чоловіка, вони з ним сусіди, живуть на одній вулиці через дві хати в с. Нижня Сироватка, Сумського району, Сумської області. Точної дати та часу він не пам'ятає, йому зателефонував ОСОБА_12 та запитав про сина - ОСОБА_24 . Повідомив, що хлопці відбили замок на цепку, яким був прив'язаний його човен і зараз катаються на човні. Він погодився з ним поїхати на місце. Коли вони поїхали на місце, його дружина зателефонувала ОСОБА_25 і попередила сина, щоб вони поставили човен на місце. Під'їжджаючи до річки вони зустріли його сина - ОСОБА_24 , який повідомив їм, що вони дійсно брали човен, але зараз він прив'язаний на місці, а хлопці всі вже повтікали. Вони залишили ОСОБА_25 і поїхали перевірити човен. Прибувши на місце, він спустився до річки, а ОСОБА_12 , помітивши в кущах хлопця, взяв з коляски мотоциклу маленький ніж, довжина леза приблизно 12-15 см і змусив останнього стати на коліна та гризти землю. Хлопець злякався став на коліна та почав гризти землю. При цьому вважає, що реальної загрози малолітньому не було, оскільки він не дозволив би ОСОБА_12 вчинити щось погане.
Допитаний судом першої інстанції неповнолітній свідок ОСОБА_18 пояснював, що 13.04.2023 він разом з ОСОБА_15 , ОСОБА_27 каталися на човні по річці Сироватка. Човен був пристебнутий до дерева на цепку та скріплений замком, який ОСОБА_29 відбив цеглою. Близько 15 години йому зателефонувала мама і попередила, що на річку їде ОСОБА_12 , дуже розлючений. Вони відразу повернули човен на місце, замок причепили назад. Коли почали розходитись почули звук мотоциклу, ОСОБА_29 сховався в кущах, а він пішов. По дорозі зустрів ОСОБА_12 та свого тата. ОСОБА_12 був знервований, кричав на нього питав, де човен. Що відбулось далі йому невідомо, оскільки він пішов додому.
Свідок ОСОБА_30 в суді першої інстанції пояснював, що він працював поліцейським взводу 2 роти особливого призначення. 13.04.2023 ніс службу на території Сумського району, відпрацьовували с. Нижня Сироватка. Надійшов виклик, що чоловік погрожував життю та здоров'ю сина заявників. Приїхавши на місце, заявники їм повідомили, що їх син був на річці Сироватка, катався у човні, прийшов господар і почав погрожувати суну ножем і заставляти їсти землю сина. Зустрівшись з ним, було встановлено, що це ОСОБА_12 . Останній вибачався перед неповнолітнім, але мати хлопця не приймала вибачення. Далі вони передали інформацію черговому та дільничному, який повідомив, що буде відбирати заяви у потерпілих.
Свідок ОСОБА_31 в суді першої інстанції пояснював, що 13.04.2023 він поїхав рибалити на річку Сироватка в с. Нижня Сироватка, Сумського району, Сумської області. На березі річки побачив підлітків, чоловік 10, вони відпочивали. Палили вогнище, біля вогнища були пляшки з під пива, вели себе досить агресивно. Помітив, що хлопці катаються на човні, який належить ОСОБА_12 про що повідомив останньому.
Також судом першої інстанції досліджено і враховано ряд наданих стороною обвинувачення письмових доказів, а саме:
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 06.06.2023, з якого встановлено, що від ОСОБА_9 було прийнято заяву, що 13.04.2023 близько 17 години ОСОБА_12 , перебуваючи на березі річки Сироватка в с. Нижня Сироватка Сумського району Сумської області, погрожував ножем вбивством та фізичною розправою, при цьому поставив навколішки та змусив їсти землю її сина ОСОБА_29 , 2009 року народження (а.к.п. 149);
- протокол огляду місця події від 06.06.2023, складений дізнавачем СДВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області у присутності понятих ОСОБА_32 та ОСОБА_33 , за участю потерпілого ОСОБА_8 , його законного представника ОСОБА_9 , спеціаліста ОСОБА_34 в ході якої була оглянута відкрита місцевість, розташована на берегу річки Сироватка неподалік вул. Кут в с. Нижня Сироватка, Сумського району, Сумської області. В ході огляду було встановлено місце вчинення кримінального правопорушення. До протоколу додана ілюстрована фото таблиця (а.к.п 150-155);
- протокол слідчого експерименту від 06.06.2023, проведений дізнавачем СДВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області у присутності понятих ОСОБА_32 та ОСОБА_33 , за участю потерпілого ОСОБА_8 , його законного представника ОСОБА_9 , спеціаліста ОСОБА_35 . В ході слідчої дії потерпілий продемонстрував як і при яких обставинах відносно нього було вчинене кримінальне правопорушення. До протоколу додано оптичний диск з відеофіксацією слідчої дії (а.к.п. 156-160);
- протокол слідчого експерименту від 20.06.2023, проведений дізнавачем СДВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області у присутності понятих ОСОБА_36 та ОСОБА_37 , за участю підозрюваного ОСОБА_12 , спеціаліста ОСОБА_38 . В ході слідчої дії підозрюваний ОСОБА_12 продемонстрував як і при яких обставинах ним було вчинене кримінальне правопорушення. До протоколу додано ілюстрована фототаблиця слідчої дії (а.к.п. 161-167);
- протокол слідчого експерименту від 06.06.2023, проведений дізнавачем СДВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області у присутності понятих ОСОБА_32 та ОСОБА_33 , за участю свідка ОСОБА_13 , спеціаліста ОСОБА_39 . В ході слідчої дії свідок продемонстрував як і при яких обставинах відносно потерпілого ОСОБА_8 було вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_12 . До протоколу додано оптичний диск з відео фіксацією слідчої дії (а.к.п. 178-182);
- протокол пред'явлення речей для впізнання від 14.06.2023, складений дізнавачем СДВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області у присутності понятих ОСОБА_40 та ОСОБА_41 , за участю свідка ОСОБА_13 , спеціаліста ОСОБА_42 . В ході слідчої дії були оглянуті 16 ножів. Свідок ОСОБА_13 вказав на ніж під № 15 та під № 3. Зазначив, що річ схожа за сукупністю, але не така. До протоколу доданий оптичний диск з відео фіксацією слідчої дії (а.к.п. 183-187);
- протокол пред'явлення речей для впізнання від 14.06.2023, складений дізнавачем СДВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області у присутності понятих ОСОБА_40 та ОСОБА_41 , за участю потерпілого ОСОБА_8 його законного представника ОСОБА_9 , педагога ОСОБА_43 , спеціаліста ОСОБА_42 . Вході слідчої дії були оглянуті 16 ножів. Потерпілий ОСОБА_8 вказав на ніж під № 13. Зазначив, що річ схожа за сукупністю, але не така. До протоколу доданий оптичний диск з відео фіксацією слідчої дії (а.к.п. 183-187).
Оцінивши в своїй сукупності пояснення обвинуваченого, потерпілого, свідків та вказані вище письмові докази, на переконання колегії суддів, суд дійшов правильного висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_12 та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 129 КК України, як погроза вбивством потерпілому ОСОБА_8 , оскільки були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
Також, як слідує з матеріалів справи, як в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_12 стверджував про свою не винуватість так про це зазначав і в суді першої інстанції, чому судом надана повна та об'єктивна оцінка, з якою колегія суддів погоджується.
Зокрема суд правильно звернув увагу на те, що з об'єктивної сторони злочин проявляється у залякуванні потерпілого позбавленням його життя. Таке залякування може бути виражене у будь-якій формі: усно, письмово, шляхом демонстрації зброї тощо. Погроза вбивством має бути конкретною і реальною. Реальність погрози визначається достатністю підстав побоюватися її виконання, які у кожному випадку є різними. При визначенні реальності погрози значення має з'ясування форми, характеру, місця, часу, обстановки її висловлення, характеру попередніх взаємовідносин між винним і потерпілим тощо. Особливе значення при цьому має сприйняття погрози самим потерпілим, а також і присутніми при цьому іншими особами. Злочин вважається закінченим з моменту сприйняття погрози потерпілим.
Водночас, як правильно встановлено судом та вбачається з пояснень потерпілого ОСОБА_8 , якому на момент вчинення кримінального правопорушення було 13 років, останній сприймав дії обвинуваченого ОСОБА_12 реально, що і змусило його стати на коліна і їсти землю. Потерпілий, враховуючи його вік, а також те, що набагато старший чоловік перебував в розлюченому стані з ножем в руках, сприйняв погрозу вбивства як реальну, що становить об'єктивну сторону кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_12 . Реальність погрози підтверджена в судовому засіданні і показами свідка ОСОБА_13 , який вказав, що « ОСОБА_12 взяв ніж та змусив ОСОБА_8 їсти землю. ОСОБА_15 був наляканий та почав гризти землю».
Також, суд першої інстанції слушно зауважив на тому, що доводи сторони захисту, що ніж не був впізнаний потерпілим ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_13 ніяким чином не спростовують того факту, що ОСОБА_12 погрожував ОСОБА_8 саме ножем.
А тому, оцінюючи доводи обвинуваченого про те, що його дії не містять ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі доводи слід розцінити як голослівні і неспроможні, що суперечать доказам, дослідженими судом першої, а невизнання обвинуваченим своєї провини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 129 КК України є спробою уникнути відповідальності за вчинене.
Також, в апеляційній скарзі обвинувачений аналізував пояснення свідка ОСОБА_13 , який між іншого, пояснював, що «погроз розправою не було, ОСОБА_12 просто припугнув ОСОБА_15 ». Обвинувачений наголошував, що зі слів цього свідка, він - обвинувачений потерпілого не ображав, не погорожував йому, був на відстані більше ніж півтора метри та небезпеки для потерпілого не ніс. Сама гостра фаза конфлікту тривала 10-15 секунд, що на думку обвинуваченого, виключає наявність реальних підстав побоюватись здійснення погрози вбивством.
Однак, до таких доводів апелянта колегія суддів відноситься критично, оскільки вказаний свідок ОСОБА_13 , також в суді, між іншого, чітко повідомляв і про те, що «…Прибувши на місце, він (свідок) спустився до річки, а ОСОБА_12 , помітивши в кущах хлопця, взяв з коляски мотоциклу маленький ніж, довжина леза приблизно 12-15 см і змусив останнього стати на коліна та гризти землю. Хлопець злякався став на коліна та почав гризти землю». За таких обставин, колегія суддів, навіть відсутність зі сторони обвинуваченого в сторону потерпілого, образ, а також окремої відстані від потерпілого і часу самого конфлікту, не вважає такими, що в даному випадку виключають з дій обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину.
Також, обвинувачений в апеляційній скарзі стверджував, що фразу «гризи землю», він використав як фразеологізм, який полягав в тому, щоб потерпілий заприсягнувся у правильності своїх слів, а не робив дії щодо поїдання землі, однак до таких тверджень апелянта колегія суддів відноситься критично, оскільки цю вказівку, за тих фактичних обставин справи, потерпілий сприйняв як реальну погрозу, і виконав вказівку обвинуваченого, що не заперечували ні обвинувачений, ні потерпілий, ні свідок ОСОБА_13 .
Не може колегія суддів погодитись і з доводами обвинуваченого про те, що він не усвідомлював вік потерпілого, оскільки на момент події злочину потерпілому було 13 років, що явно не може свідчити про його повноліття, більше того, обвинувачений і потерпілий односельці.
Щодо тверджень обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції викривив його пояснення в частині того, що він казав не «їсти землю», а «гризти землю», то їх колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суті справи, за встановлених обставин, це не змінює.
Також, обвинувачений в апеляційній скарзі звертав увагу і на пояснення свідка ОСОБА_16 і вважав що їх суд врахував саме в тій редакції, що надавались в ході досудового розслідування, а не безпосередньо при допиті в суді, однак такі доводи колегія суддів вважає надуманими. Клопотань про повторний допит цього свідка в суді апеляційної інстанції, обвинувачений не заявляв.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги обвинуваченого, про скасування вироку суду першої інстанції та про закриття кримінального провадження у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його - обвинуваченого, вини в інкримінованому злочині.
Щодо призначеного обвинуваченому ОСОБА_12 покарання, то тут колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно зі ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обирати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Судова дискреція (судовий розсуд) є інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Поняття судового розсуду у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити менш суворий вид покарання або більш суворий в межах санкції статті. А у випадках, коли санкція статті передбачає тільки один вид покарання, суд наділений функцією обирати розмір цього покарання. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість призначення передбаченого законом покарання, яке б сприяло його меті та було достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог суд першої інстанції дотримався.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_12 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України покарання суд першої інстанції врахував дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Зокрема, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого судом першої інстанції не встановлено.
Суд врахував, що за місцем проживання обвинувачений характеризується задовільно (а.к.п. 171), раніше не судимий (а.к.п. 172), на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.к.п. 169-170).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким за встановлених обставин погоджується і колегія суддів, що покарання обвинуваченому ОСОБА_12 слід призначити у виді пробаційного нагляду та воно відповідатиме загальним засадам призначення покарання, його меті, та не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідає справедливому балансу між загальними інтересами суспільства, та вимогами захисту основоположних прав особи.
Щодо цивільного позову, заявленого потерпілою ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_12 , про відшкодування моральної шкоди в сумі 70 000 грн, який судом задоволено частково та з обвинуваченого на користь потерпілої стягнуто 30 000 грн моральної шкоди, то тут колегія суддів зазначає наступне.
Так, з матеріалів справи слідує, що вирішуючи питання цивільного позову судом першої інстанції враховано положення ст.23, ч.5 ст. 128, ч. 1 ст. 1166 ЦК України та визначено розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий ОСОБА_8 , характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), стану здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що з обвинуваченого ОСОБА_12 слід стягнути на користь потерпілої 30 000 гривень. Саме такий розмір суми на відшкодування моральної шкоди буде достатнім для відшкодування моральних збитків.
В апеляційній скарзі представник потерпілого - адвокат ОСОБА_10 просила заявлений до обвинуваченого цивільний позов задовольнити повністю, в той час обвинувачений в апеляційній скарзі стверджував, що з нього суд безпідставно стягнув кошти в рахунок відшкоддування моральної шкоди, оскільки на його думку, позов доказами не підтверджений, є завеликим і необгрунтованим.
Вивчивши матеріали кримінального провадження в межах таких вимог апелянтів, колегія суддів як з вимогами скарги представника потерпілого так і з вимогами скарги обвинуваченого, в цій частині погодитись не може.
Так, згідно статей 128, 129 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, який розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Ухвалюючи обвинувальний вирок суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає серед іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 5, п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних, душевних, психічних і фізичних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення) з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин.
Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що внаслідок дій обвинуваченого потерпілому було спричинено моральну шкоду, яка полягала у нервовому потрясінні, моральних переживаннях та стражданнях яких потерпілий зазнав під час погрози його вбивством, а також з урахуванням обставин, за яких відносно потерпілього було вчинено обвинуваченим злочин та безумовно вік потерпілого.
На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції належним чином врахував глибину моральних і душевних страждань потерпілого, обставини вчиненого кримінального правопорушення та його наслідки, ступінь тяжкості вчиненого злочину, ступінь винуватості обвинуваченого, з урахуванням вимог розумності та справедливості при завданні обвинуваченим потерпілому моральної шкоди, оцінивши її в сумі 30 000 грн., та задовольнивши цивільний позов частково.
З огляду на викладені вище норми цивільного та цивільно-процесуального законодавства, та з урахуванням фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, судом при вирішенні цивільного позову потерпілої про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 30 000 грн. при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди достатньо врахувано характер та обсяг заподіяних потерпілому моральних, душевних, психічних і фізичних страждань, яких він зазнав внаслідок злочину, їх тривалості, можливості відновлення.
За таких обставин колегія суддів відмовляє представнику потерпілого - адвокату ОСОБА_10 в збільшенні цієї суми до стягнення з обвинуваченого, оскільки додаткових доводів, які б не враховувались судом першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Також колегія суддів відмовляє і обвинуваченому в задоволенні його вимог про не стягнення з нього коштів на відшкодування завданої потерпілому шкоди, оскільки вина обвинуваченого в інкримінованому йому злочині встановлена, а заявлений цивільний позов до обвинуваченого, в частині стягнутої судом першої інстанції суми, обгрунтований.
Істотних порушень норм Кримінального процесуального кодексу України, які могли б стати підставою для скасування вироку суду, не вбачається. Таким чином апеляційні скарги, як такі що не підтверджується обставинами провадження, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Сумського районного суду Сумської області від 12.09.2024, відносно ОСОБА_12 , залишити без зміни, а апеляційні скарги представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_12 на цей вирок, без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4