Номер провадження: 11-сс/813/441/25
Справа № 523/1715/25 1-кс/523/312/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
19.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
захисника (EASYCON) - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12025163490000084 від 31.01.2025 рокуза апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 03.02.2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, із середньою-спеціальною освітою, не працюючої, яка має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3
ст.135, ст.166 КК України,
встановив:
СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025163490000084 від 31.01.2025 рокуза ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.135, ст.166 КК України, скоєних ОСОБА_7 за обставин, викладених у клопотанні органу досудового розслідування.
01.02.2025 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
02.02.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.135 КК України - за кваліфікуючими ознаками: завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, якщо той хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватись про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, якщо вони спричинили смерть особи; за ст.166 КК України - за кваліфікуючими ознаками: злісне невиконання батьками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.
03.02.2025 року слідчий СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором ОСОБА_9 , звернулась до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Клопотання мотивоване тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено наявність ризиків, які обґрунтовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;здійснення незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, а також вчинення нових кримінальних правопорушень чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання органу досудового розслідування та підозрюваній застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 01.04.2025 року.
Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя послався на обґрунтованість підозри та існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та врахував, що кримінальне правопорушення вчинене щодо малолітньої особи, яке спричинило її смерть, що свідчить про обґрунтованість підстав для застосування до підозрюваної виключного запобіжного заходу.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить скасувати її та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник посилається на відсутність ризиків, на які посилається орган досудового розслідування та які визнав доведеними слідчий суддя.
Апеляційний розгляд проведено без участі підозрюваної, яка не заявляла клопотання про забезпечення участі, однак за участю її захисника.
Також розгляд проведено без участі прокурора, який будучи повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду до суду апеляційної інстанції не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, що не перешкоджає здійсненню розгляду без участі прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника, який підтримав апеляційну скаргу; дослідивши матеріали судового та кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ухвала містить достатнє мотивування прийнятого рішення, з посиланням на всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри в апеляційній скарзі захисником не оскаржується.
Апеляційний суд вважає, що долучені до клопотання слідчого докази, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрювана можливо вчинила інкриміновані їй злочини. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі, з огляду на таке.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування підозрюваної, апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки остання на даний час підозрюється у скоєнні злочинів, передбачених ч.3
ст.135, ст.166 КК України, а санкція ст.135 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.
Слідчим суддею враховано, що підозрювана, розуміючи тяжкість можливого покарання може вдатися до спроб переховування від органу досудового розслідування та суду, а тому ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Не виключається також можливе вчинення підозрюваною дій, передбачених п.2 ч.1 ст.1777 КПК, оскільки досудове розслідування перебуває на початковій стадії.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків та потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Апеляційний суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу підозрюваної на свідків у кримінальному провадженні, оскільки покази свідків, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування. Перебуваючи на свободі, підозрювана може здійснювати незаконний вплив на свідків та інших учасників, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також не можна виключати ризик вчинення підозрюваною іншого кримінального правопорушення.
Застосувавши до підозрюваної запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя не визначав альтернативний запобіжний захід у виді застави, обґрунтовано керуючись положеннями п.2 ч.4 ст.183 КПК України, оскільки злочин вчинено із застосуванням насильства.
Доводи сторони захисту стосовно наявності у підозрюваної місця проживання, а також наявність у неї малолітньої дитини, як обґрунтування можливості застосування до підозрюваної менш суворого запобіжного заходу, колегія суддів оцінює критично, оскільки злочини в яких підозрюється ОСОБА_7 потягли за собою смерть малолітньої дитини.
Вирішуючи питання щодо співмірності обраного запобіжного заходу, апеляційний суд враховує, що декларацією прав дитини, прийнятою резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, Конвенцією про права дитини, підписаною Україною 21 лютого 1990 року, встановлено, що дитина має право на здоровий зріст і розвиток, належне харчування, житло, розваги; дитина повинна рости під відповідальністю своїх батьків в атмосфері любові, морального та матеріального забезпечення; дитина повинна бути захищена від недбалого ставлення, жорстокості та експлуатації.
Колегія суддів враховує, що матір'ю загиблої дитини, в даному випадку підозрюваною ОСОБА_7 , за версією органу досудового розслідування, були грубо порушенні як основні конституційні права дитини на життя, захист якого після народження покладався на останню, так і міжнародні права дитини, що призвело до невідворотного наслідку - смерті малолітньої дитини.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваної під вартою за станом здоров'я. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваної під вартою.
Крім того, доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваної під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги захисника та не вбачає підстав для її задоволення..
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 03.02.2025 року, якою підозрюваній ОСОБА_7 ,в кримінальному провадженні №12025163490000084 від 31.01.2025 року, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4