03.03.25
22-ц/812/56/25
Єдиний унікальний номер судової справи 484/3759/24
Номер провадження 22-ц/812/56/25
Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Постанова
Іменем України
03 березня 2025 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,
з секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод» заочне рішення, яке ухвалено Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 16 жовтня 2024 року, під головуванням судді Шикері І.А. в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод» (далі - ТОВ «Пивоварений завод») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29 червня 2021 року в смт. Новоархангельск Кіровоградської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів: автомобіля марки і моделі Opel Movano, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ «Пивоварений завод», під керуванням водія ОСОБА_2 , автомобіля марки і моделі Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та мотоцикла Spark без номерного знаку, під керуванням водія ОСОБА_1 .
Внаслідок ДТП належний позивачу транспортний засіб - автомобіль Opel Movano, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазнав механічних ушкоджень.
Постановою судді Новоархангельского районного суду Кіровоградської області від 28 липня 2021 року, яка набрала законної сили 10 серпня 2021 року, ОСОБА_1 було визнаного винним у вчиненні вищевказаної ДТП.
Відповідальність водія ОСОБА_1 на момент ДТП не була забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з висновком експерта №10/2021 від 25 жовтня 2021 року, складеного на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля Opel Movano, реєстраційний номер НОМЕР_3 , без урахування коефіцієнту фізичного зносу становить - 232 381 грн. 27 коп., з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 94 559 грн. 14 коп.
Посилаючись на викладені обставини, ТОВ «Пивоварений завод» просило стягнути на його користь з ОСОБА_1 232 381 грн. 27 коп. вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Opel Movano, реєстраційний номер НОМЕР_3 , без урахування коефіцієнту фізичного зносу.
Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2024 року позов ТОВ «Пивоварений завод» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Пивоварений завод» матеріальний збиток, завданий внаслідок ДТП, в сумі 94 559 грн. 14 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Пивоварений завод» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 418 грн. 34 коп.
Рішення міськрайонного суду мотивовано тим, що метою відшкодування матеріальної шкоди є поновлення майнового об'єкту особи, майно якої пошкоджено, до стану, який існував на момент завдання такого ушкодження, а тому, у разі пошкодження транспортного засобу, відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.
В апеляційній скарзі ТОВ «Пивоварений завод», посилаючись на порушення міськрайонним судом норм матеріального та процесуального права, просило заочне рішення міськрайонного суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що матеріальним збитком позивача є вартість відновлювального ремонту належного йому транспортного засобу без врахування коефіцієнту фізичного зносу, що складає 232 381 грн. 27 коп.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач фактично оскаржує судове рішення лише в частині визначеного судом першої інстанції розміру матеріального збитку.
Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до частин 1,2,5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині таким вимогам відповідає.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ТОВ «Пивоварений завод» зазначено власником транспортного засобу - автомобіля марки і моделі Opel Movano, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року виписку (а.с.6).
З наявної в матеріалах справи копії протоколу серії ОБ №012491, який був складений 29 червня 2021 року, вбачається, що 29 червня 2021 року близько 09 год. 50 хв. в смт. Новоархангельськ по вулиці Слави, біля будинку №150 водій ОСОБА_1 не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на зустрічний транспортний засіб. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками (а.с.34).
Постановою Новоархангельского районного суду Кіровоградської області від 28 липня 2021 року ОСОБА_1 було визнаного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.4-5).
Відповідно до висновку експерта за №10/2021 складеного 25 жовтня 2021 року судовим експертом, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Opel Movano, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в результаті ДТП, складає - 94 559 грн. 14 коп., з урахуванням ПДВ.
Також у вказаному висновку зазначено, що вартість відновлювального ремонту вищевказаного автомобіля без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складає 232 381 грн. 27 коп. (а.с.10-15).
Частиною 1 статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).
У відповідності до ст.1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до п.п.2.3,2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.
Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Згідно з п.8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
За змістом цих положень законодавства величина коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Колегія суддів наголошує, що у даній справі, відповідно до змісту позовної заяви, позовні вимоги полягають не у стягненні фактично понесених витрат на ремонт автомобіля, а у відшкодуванні заподіяних збитків, розрахованих оцінювачем як вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу.
Доводи апеляційної скарги про те, що коефіцієнт фізичного зносу в даному випадку не повинен застосовуватися, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.
Відповідно до п.1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (тут і далі - Методика) фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
Згідно з пунктом 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 3.9 Методики фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації.
Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників.
Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.
Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.
Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.
Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.
Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів у зв'язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.
Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків.
Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.
Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.
Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).
Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.
Отже твердження скаржника про безпідставність застосування коефіцієнту фізичного зносу є помилковими та такими, що не ґрунтуються на положеннях Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ по позовах про відшкодування шкоди», якщо для відновлення колишнього стану речі, яка мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, що комплектують частини іншої модифікації, що випускаються замість знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за збиток, не має права вимагати обліку зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
За такого, суд першої інстанції обґрунтовано визначив матеріальний збиток, завданий внаслідок ДТП, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Також, системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії завдавача були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
При цьому, вина у завданні шкоди згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України є обов'язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.
Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі №522/11610/15-ц (провадження № 61-13624св18), в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року в справі №344/9572/16-ц (провадження №61-17552св18), в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі № 345/4614/16-ц (провадження № 61-31818св18) та інших.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди його цивільно-правова відповідальність була застрахована, що ДТП виникло не з його вини, що розмір завданої потерпілому матеріальної шкоди є іншим.
ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, §23).
Тому, враховуючи те, що інші доводи апеляційної скарги є суб'єктивним тлумаченням позивача, як обставин справи, так і норм діючого законодавства, та направлені на переоцінку доказів, яким міськрайонний суд дав належну правову оцінку, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були належним чином оцінені надані докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Додаткових доказів, які б спростували правильність висновків суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції також не надано. Докази ж та обставини, на які посилається позивач у апеляційні скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За правилами п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу ТОВ «Пивоварений завод» залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2024 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: В.В. Коломієць
Н.В. Самчишина
Повний текст судового рішення
складено 10 березня 2025 року