4 березня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 3 січня 2025 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024150000000313.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання
про арешт - ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 3 січня 2025 року клопотання прокурора задоволено, накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , а саме: 728 купюр номіналом 100 доларів США, 2 купюри номіналом 50 доларів США, 1 купюра номіналом 5 доларів США, 2 купюри номіналом 1 долар США, 218 купюр номіналом 50 Євро, 12 купюр номіналом 100 Євро, 4 купюри номіналом 200 Євро, 1 купюра номіналом 20 Євро, 2 купюри номіналом 5 Євро, 2 купюри номіналом 10 Євро, 375 купюр номіналом 1000 грн., 150 купюр номіналом 500 грн., закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_5 серія НОМЕР_1 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі, представник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна вилученого в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024150000000313. Зобов'язати старшого групи прокурорів повернути вилучене майно.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В апеляційні скарзі представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, зазначає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.
Представник звертає увагу на те, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто з порушенням строків розгляду такого клопотання, а саме більше місяця з дня надходження клопотання до суду, що свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
В провадженні слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024150000000313, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, за фактом незаконного використання, з метою отримання прибутку, гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги, а саме продажу товарів (предметів) гуманітарної допомоги або використання благодійних пожертв, безоплатної допомоги або укладання інших правочинів щодо розпорядження таким майном, з метою отримання прибутку, вчинені під час воєнного стану, а саме продуктів харчування.
Досудовим розслідування встановлено, що у ОСОБА_8 , не пізніше ніж у березні 2024 року, виник злочинний умисел на продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку.
Маючи доступ до продуктових наборів, наданих, як гуманітарна допомога Громадській організації «Надійний добробут інвалідів» (код ЄРПОУ 43790509) за програмою Всесвітньої організації продовольчої програми ООН (WFP), які зберігаються у складському приміщенні, розташованому за адресою АДРЕСА_4, ОСОБА_9 розробив злочинний план, який полягав у продажі товарів (предметів) гуманітарної допомоги, які містяться у вказаних продуктових наборах, оптовими та роздрібними партіями.
З метою реалізації свого злочинного плану ОСОБА_8 , у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2024 року, для здійснення продажу товарів (предметів) гуманітарної допомоги залучив до своєї протиправної діяльності ОСОБА_10 , який є фізичною особою-підприємцем з КВЕД: 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, та здійснює діяльність на території ринку за адресою: АДРЕСА_2 , і використовує у своїй діяльності складське приміщення та торгівельний павільйон АДРЕСА_3 .
З метою реалізації свого злочинного плану ОСОБА_8 у невстановленому місці, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2024 року, для перефасування товарів (предметів) гуманітарної допомоги у тару, на якій відсутні характерні позначки товарів (предметів) гуманітарної допомоги, а також завантаження, перевезення та розвантаження таких товарів, залучив до своєї протиправної діяльності ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10
23.11.2024 р. на підставі ухвали Новоодеського районного суду Миколаївської області проведений обшук за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: 728 купюр номіналом 100 доларів США, 2 купюри номіналом 50 доларів США, 1 купюра номіналом 5 доларів США, 2 купюри номіналом 1 долар США, 218 купюр номіналом 50 Євро, 12 купюр номіналом 100 Євро, 4 купюри номіналом 200 Євро, 1 купюра номіналом 20 Євро, 2 купюри номіналом 5 Євро, 2 купюри номіналом 10 Євро, 375 купюр номіналом 1000 грн., 150 купюр номіналом 500 грн., закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_5 серія НОМЕР_1 .
Постановою слідчого відділу СУ ГУНП в Миколаївській області від 24.11.2024 р. вказане майно визнано речовими доказами.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на вказане майно. Клопотання мотивоване необхідністю збереження вказаного майна, як знаряддя вчинення злочину, яке могло зберегти на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші цінності, інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом.
Зважаючи на те, що вилучене майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, слідчий суддя, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні та виконання завдань кримінального провадження, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для арешту вказаного майна для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом та обговоривши доводи апеляційної скарги апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя має діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, має врахувати: існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів, при цьому, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчиненого кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При постановленні оскаржуваної ухвали, слідчий суддя вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
З матеріалів клопотання вбачається, що 15.03.2024 р. до ЄРДР за № 12024150000000313, внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, за фактом можливого незаконного використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги, а саме продажу товарів (предметів) гуманітарної допомоги або використання благодійних пожертв, безоплатної допомоги або укладання інших правочинів щодо розпорядження таким майном, з метою отримання прибутку, вчинені під час воєнного стану, а саме продуктів харчування.
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення, органом досудового розслідування підозрюється низка осіб.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 міг бути залученим до перефасування товарів (предметів) гуманітарної допомоги, а також, завантаження, перевезення та розвантаження таких товарів.
23.11.2024 р. в ході проведеного санкціонованого судом обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: грошові кошти та закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_5 .
На час розгляду слідчим суддею клопотання прокурора, встановлені досудовим розслідуванням обставини кримінального провадження містили об'єктивні дані, які могли свідчити про те, що виявлене та вилучене на місці обшуку майно відповідає критерію речового доказу, визначеному у ст. 98 КПК України, в тому числі грошові кошти - набуті кримінально протиправним шляхом.
На переконання апеляційного суду, слідчий суддя під час розгляду клопотання вірно з'ясував, що арешт майна, яке зазначено вище, відповідає вимогам розумності та співмірності, враховано наслідки такого майна для третіх осіб, а також, що арешт на вказане майно, - не зачіпає значно Конституційних прав третьої особи, зокрема, - права власності.
У даному кримінальному провадженні, з урахуванням обставин подій є всі підстави вважати, що грошові кошти, відповідають ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту, як речового доказу з метою збереження, а тому слідчим суддею арешт накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.
Щодо доводів апелянта про те, що слідчий суддя розглянув клопотання прокурора з порушенням строків розгляду, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 173 КПК України, є підставою для повернення майна особі, у якої його було вилучено, апеляційний суд доходить наступного.
За змістом положень ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Відповідно матеріалам клопотання, ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13.11.2024 р., надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 та, окрім іншого майна, прямо надано дозвіл на відшукання грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, а тому, в даному випадку, вилучені грошові кошти не є тимчасово вилученим майном, тобто відносно цього майна не застосовуються вимоги ч. 6 ст. 173 КПК України.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, апеляційний суд об'єктивно переконаний, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді є непереконливими.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалу слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 3 січня 2025 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024150000000313 залишити без змін, апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3