Справа № 750/693/25
Провадження № 2-а/750/22/25
10 березня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі судді Косенка О.Д.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 439 від 25.12.2024, про накладення адміністративного стягнення по справі, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування позову посилається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки його було працівниками поліції безпідставно доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де стосовно нього складено два протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Після клопотання позивача від 18.12.2024 про відкладення розгляду справи, він не був повідомлений про дату і час розгляду справи та не був присутнім при розгляді. 25 грудня 2024 відповідачу був направлений адвокатський запит, на який в конверті надійшли постанова № 438 про закриття провадження про адміністративне правопорушення та постанова № 439 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач зазначає, що повістку про явку до ТЦК та СП він не отримував та не знав про необхідність з'явлення для уточнення даних. В розшуку в системі «Оберіг» перебував незаконно. Про розгляд справи його належним чином не повідомлено, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення є незаконною.
Ухвалою суду від 20.01.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
03 лютого 2025 року позивач подав заяву про усунення недоліків. Також позивачем подано заяву про поновлення процесуального строку для звернення до суду та позовну заяву у новій редакції.
У заяві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду позивач посилається на те, що 25.12.2024 на адресу відповідача було направлено адвокатський запит для з'ясування обставин розгляду справи про адміністративне правопорушення за складеними щодо нього протоколами, оскільки належним чином про розгляд справи позивач повідомлений не був.
09 січня 2025 на адвокатський запит надійшов лист на адресу: АДРЕСА_1 . У конверті надійшли постанова № 438 про закриття провадження про адміністративне правопорушення та постанова № 439 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Супровідного листа суб'єкта владних повноважень не було, як і самої відповіді. В конверті були тільки копії зазначених постанов. Лист був простий, а не рекомендований, а тому підпис отримувача при отриманні листа не ставиться. Тому позивач вважав, що строк для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення він не пропустив.
Позивач просив визнати пропущений строк для оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення № 439 від 25.12.2024 таким, що стався з поважної причини.
До позовної заяви в редакції від 29.01.2025 (отримана судом 03.02.2025) долучено копію фіскального чека АТ «Укрпошта» про відправлення поштової кореспонденції на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відомості про відправника у чеку відсутні.
Відповідач надав відзив на позов, у якому проти його задоволення заперечив. Вказав, що заявивши клопотання про відкладення розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з 18.12.2024 на інший день, яке було задоволено, позивач нене вживав заходів щодо з'ясування дати та часу розгляду справи до 25.12.2024. Відповідач також стверджує, що наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності підтверджується належними та допустимими доказами. Також відповідач звертає увагу на відсутність поважних причин для пропуску позивачем десятиденного строку для звернення до суду із адміністративним позовом.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі, враховуючи думку сторін суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Приписами частини другої статті 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При цьому, питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду у кожному конкретному випадку встановлюється на підставі фактичних обставин справи, з урахуванням обґрунтувань вимог учасників справи та на підставі наданих ними доказів.
Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Судом встановлено, постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 25.12.2024 № 439 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову від проходження військово-лікарської комісії за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (11-11 зворот).
Скарга на указану постанову надійшла до суду 16.01.2025.
Ухвалою суду від 20.01.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, у тому числі щодо необхідності подачі заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до суду разом із доказами поважності причин такого пропуску.
03 лютого 2025 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків. Також позивачем подано заяву про поновлення процесуального строку для звернення до суду та позовну заяву у новій редакції.
У заяві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду позивач зазначає, що 25.12.2024 на адресу відповідача було направлено адвокатський запит для з'ясування обставин розгляду справи про адміністративне правопорушення за складеними щодо нього протоколами, на який 09.01.2025 на адресу: АДРЕСА_1 у конверті надійшла постанова № 439 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. В конверті були копії двох постанов. Лист був простий, а не рекомендований, а тому підпис отримувача при отриманні листа не ставиться. Позивач вважав, що строк для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення він не пропустив.
До позовної заяви в редакції від 29.01.2025 долучено копію фіскального чеку АТ «Укрпошта» про відправлення поштової кореспонденції на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ураховуючи, що відомості про відправника у чеку відсутні, а зміст поштового відправлення встановити не можливо, указаний чек не може бути належним доказом будь-якої обставини на підтвердження поважності причин пропуску строку на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу, що указана копія є єдиним доказом який подав позивач на підтвердження вищевказаної обставини.
При цьому в позовній заяві та заяві про поновлення строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, позивач вказує, що оскаржувана постанова надійшла у поштовому конверті. Разом з тим, сам конверт, на якому мають бути відмітки про його відправлення з одного поштового відділення до іншого, навіть після покладення судом обов'язку подачі доказів ухвалою про залишення позову без руху, позивачем подано не було.
Статтею 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Отже за відсутності належних та допустимих доказів отримання позивачем постанови від 25.12.2024 № 439 саме 09.01.2025, у суду відсутні підстави вважати причини пропуску процесуального строку для звернення до суду із скаргою на постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності поважними.
Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов подано поза межами строку звернення до суду за захистом свого порушеного права і при цьому будь-яких доказів щодо поважності причин пропуску цього строку, які об'єктивно та істотно перешкоджали зверненню до суду, і не залежали від волевиявлення позивача, матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, враховуючи, що позивачем ОСОБА_1 пропущено встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом, та не доведено, що причини для поновлення строку звернення до суду з даним позовом є поважними, суд дійшов висновку про неможливість розгляду даної справи по суті та вважає за необхідне залишити адміністративний позов без розгляду.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-76, 122, 123, 194, 229, 240, 243, 248, 294 КАС України, суд,-
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 від 29.01.2025 про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 25.12.2024 № 439 відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 25.12.2024 № 439 залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Олег КОСЕНКО