Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
07 березня 2025 року Справа №200/1062/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, через свого представника, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01 червня 2022 року щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити нарахування та виплату позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01 червня 2022 року щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», у розмірі 2000 гривень, з виплатою виниклої заборгованості.
Ухвалою від 19.02.2025 в задоволенні заяви позивача про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення цього строку відмовлено.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху.
Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для його поновлення та доказами на підтвердження поважності пропуску строку звернення з позовом, або відповідних доказів в обґрунтування поданого клопотання, документ про сплату судового збору у визначеному судом розмірі за вимоги немайнового характеру або докази про підстави для відстрочення його сплати.
На виконання вказаної ухвали, позивачем надано заяву про поновлення строків звернення до суду, де підставою поважності причин пропущеного строку звернення до суду вказано, що правопорушення збоку відповідача - суб'єкта владних повноважень, є триваючим, оскільки жодним належним чином він не повідомив позивачу про припинення виплати доплати до пенсії в розмірі 2000 гривень, хоча про зменшення пенсійних виплат або доплат він повинен був це зробити. ГУ ПФУ в Донецькій області з якихсь причин навмисно протиправно приховував цю інформацію. З щомісячних пенсійних платежів позивач не мав реальної можливості дізнатись або зробити висновок, що йому припинено нарахування щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713, оскільки розмір пенсії у грошовому відношенні був збільшений після перерахунку згідно рішення суду. Його поведінка в даному випадку не підпадає під поняття пасивної. Відповідач припинив позивачу виплату щомісячної доплати в односторонньому порядку без буть-яких повідомлень.
Маніпуляція ГУ ПФУ в Донецькій області з припинення виплати доплати до пенсії є розповсюдженим явищем і має системний умисний характер. Позитивна для позивачів практика по цієї категорії справ є вже усталеною. Не звертаючи уваги на це і навіть на попередні рішення судів, де були визнані дії ГУ ПФУ по припиненню виплати доплати до пенсії незаконними пенсійні органи продовжують порушувати закон і Конституційні права громадян. Це говорить про небажання цього державного органу виконувати закони, про відсутність відповідальності та тільки посилює безкарність і стимулює зусилля співробітників ПФУ по трактуванню законів в свій бік, породжуючи у пенсіонерів почуття несправедливості і безпорадності.
Триваюче право повинно бути захищеним, а триваюче правопорушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність (дії) суб'єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. У протилежному випадку, з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання свого обов'язку, суб'єкт владних повноважень отримав би легітимізацію збоку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки.
Надаючи оцінку аргументам позивача, суд зазначає про таке.
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
З огляду на викладене, можна дійти висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою, в рамках строку звернення до суду, залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Зі змісту наведених у клопотанні обставин не вбачається, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк. Мотиви і аргументи, які вказані представником позивача в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, не можуть розцінюватися як поважні підстави пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Таким чином, обставини наведені представником позивача в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не можуть бути визнані судом поважними, а тому вказана заява задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, суд констатує, що недоліки позовної заяви позивачем усунуто не у повному обсязі.
До суду позивач звернувся 14.02.2025, тобто з пропуском 6-місячного строку щодо позовних вимог за період з 01.06.2022 по 31.07.2024.
Позовна заява в частині позовних вимог щодо яких пропущений строк звернення до адміністративного суду (які перебувають поза межами 6-місячного строку звернення до адміністративного суду) підлягає поверненню.
Водночас, суд враховуючи, що у позові зазначається про триваюче досі порушення прав позивача, зокрема, містяться вимоги про зобов'язання вчинити певні дії, шестимісячний строк звернення до суду по яких не сплив, дійшов висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі в частині позовних вимог з 01.08.2024.
На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України, суд
В задоволенні заяви представника позивача про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення цього строку - відмовити.
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - в частині позовних вимог заявлених у межах строку з 01.06.2022 по 31.07.2024.
Ухвала набирає законної сили згідно ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Буряк