Справа № 712/2811/25
Провадження № 1-кс/712/1190/25
08 березня 2025 року Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянув внесене у кримінальному провадженні №12025250310000816 від 06.03.2025 року, клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Леськи, Черкаського району, Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працюючого, на утриманні малолітніх дітей не маючого, який особою з інвалідністю, учасником бойових дій, депутатом - не являється, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України,
До Соснівського районного суду м. Черкаси звернулася старший слідчий відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області старший лейтенант поліції ОСОБА_7 з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_6 , мотивуючи його наступним:
У провадженні Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області перебуває кримінальне провадження №12025250310000816 від 06.03.2025, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-1Х, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому продовжений Указом Президента України за № 26/2025 від 14.01.2025 строком на 90 діб, тобто до 09.05.2025.
Указами Президента України від 24 лютого 2022 року від №№ 64/2022 та 69/2022 оголошено призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб ЗСУ, НГУ, СБУ, ДПСУ та інших військових формувань.
Відповідно до п. 38 постанови КМУ від 16 травня 2024 року № 560 у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України резервісти та військовозобов'язані можуть бути оповіщені: групами оповіщення, до складу яких можуть включатися представники районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та поліцейські.
Так, 06.03.2025 інспектор взводу № 2 роти № 2 батальйону УПП в Черкаській області капітан поліції ОСОБА_8 перебуваючи в однострої, на якому розміщений спеціальний жетон № 0131756 згідно вимог статті 20 Закону України «Про Національну поліцію», виконуючи свої службові обов'язки в складі екіпажу «АГАТ-102» спільно з капралом поліції ОСОБА_9 несли службу в групі оповіщення спільно з військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
В цей же день, близько 17 години 00 хвилин вищевказаною групою оповіщення, в складі якої перебував поліцейський ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу будинку № 65 по вул. Героїв Дніпра в м. Черкаси було виявлено ОСОБА_6 , який в порушення ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII зі змінами та абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який затверджений Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 не мав при собі військово-обліковий документ та відмовлявся пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В подальшому, ОСОБА_6 було роз'яснено, що його затримано в порядку ст. 263 КУпАП та буде доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення, після чого, останній, з метою уникнення адміністративної відповідальності, почав тікати з місця події.
В свою чергу, ОСОБА_8 , з метою припинення протиправних дій ОСОБА_6 , прийнято рішення про застосування відносно нього фізичної сили та спеціальних засобів, а ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що перед ним знаходиться працівник правоохоронного органу, який перебуває при виконанні службових обов'язків, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, на законні вимоги працівника правоохоронного органу, щодо припинення незаконних дій не реагував та під час адміністративного затримання чинив активний фізичний опір, а саме виривався та намагався вивільнити свої руки шляхом викручування рук поліцейського, в результаті чого не маючи прямого умислу на заподіяння тілесних ушкоджень, спричинив поліцейському ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді: пошкодження (частково розриву) капсульно-зв'язкового апарату дистального міжфалангового суглобу IV пальця лівої кисті із пошкодженням нігтьового ложе, що відповідно до наказу МОЗ № 6 від 17.01.1995 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України - опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків.
06.03.2025 ОСОБА_6 було затримано працівниками правоохоронних органів, в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
В подальшому, 07.03.2025 слідчим у кримінальному провадженні винесено постанову про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення із ч. 2 ст. 345 КК України на ч. 2 ст. 342 КК України.
07.03.2025 ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.
В ході досудового розслідування зібрано достатньо даних, які вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , у вчиненні злочину, передбаченого статтею ч. 2 ст. 342та підтверджується наступними доказами, а саме:
1) даними повідомлення про кримінальне правопорушення від 06.03.2025 від ОСОБА_8 ;
2) даними протоколу допиту потерпілого ОСОБА_8 ;
3) даними протоколу проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_8 ;
4) даними протоколу допиту свідка ОСОБА_9 ;
5) даними протоколу допиту свідка ОСОБА_10 ;
6) даними протоколу допиту свідка ОСОБА_11 ;
7) довідкою з КНП «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» на ім'я ОСОБА_8 ;
8) іншими доказами у своїй сукупності.
Підозрюваний ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до чотирьох років, або обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк до двох років.
Наразі, в ході досудового розслідування встановлено ризики, передбачені ст. 177 КПК України та є достатні підстави вважати, що підозрюваний може:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на потерпілого, свідків.
Приймаючи до уваги вище викладене, під час досудового слідства встановлено наявність двох (п.п. 1, 3,) з п'яти ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- ризик переховування від органу досудового розслідування обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 офіційно не одружений, офіційно не працевлаштований,не має стійких соціальних зв'язків, останній усвідомлює наслідки вчинення ним кримінального правопорушення, тому може вжити заходів щодо переховування від органу досудового розслідування, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
- ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків у даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_6 проживає в тому ж населеному пункті, що і потерпілий та свідки у кримінальному провадженні, разом з цим ОСОБА_6 відомі місця проходження служби останніми, у зв'язку з цим, він матиме реальну можливість здійснювати на незаконний вплив на потерпілого та/чи свідків, шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу з метою зміни останніми раніше наданих показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності.
Свідки допитані у кримінальному провадженні, однак в подальшому при розгляді справи судом, суд не може на них посилатись, оскільки досліджує їх показання безпосередньо в суді. Тобто вказаний ризик продовжує існувати до моменту допиту вказаних свідків на стадії судового розгляду.
Будь-яка особа, має бути захищена та з усвідомленням своєї невразливості, відсутністю страху перед обвинуваченим, надати показання суду. У даному випадку забезпечення безпеки свідків, потерпілого унеможливлення на них незаконного впливу з боку обвинуваченого є основним завданням на даній стадії судового процесу.
Таким чином, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , покладається необхідність запобігання: переховуванням від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на потерпілого, свідків.
Разом з цим, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відповідає потребі швидкого досудового розслідування та подальшого судового розгляду кримінального провадження і не становить надмірного втручання у права підозрюваного, зможе запобігти ризикам, що визначені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили суд його задовольнити.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні щодо застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не заперечував. Однак вважав ризики, передбачені ст. 177 КПК України не доведеними.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав свого захисника.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст.176 КПК України особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом.
Відповідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Виходячи зі змісту ст.179 цього ж Кодексу особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язків, передбачених ст. 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
В судовому засіданні встановлено, що Черкаським РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінального провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025250310000816 від 06.03.2025.
06.03.2025 ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
07.03.2025 слідчим у кримінальному провадженні винесено постанову про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення із ч. 2 ст. 345 КК України на ч. 2 ст. 342 КК України.
07.03.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Тобто вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя виходить не з точки зору їх доведеності, а з точки зору допустимості прийти до висновку, що підозрювана особа могла вчинити кримінальні правопорушення за викладених обставин.
В силу ст.198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Таким чином, на даній стадії кримінального провадження, слід визнати підозру у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України обґрунтованою та достатньою для того, щоб прийти до висновку про наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України, а тому приходить до переконання про необхідність вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та беручи до уваги, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, однак наявні ризики того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового слідства, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то з метою мінімізації ризику його неналежної процесуальної поведінки слідчий суддя дійшов висновку про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_6 найменш суворого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, із покладенням на нього обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 131-132, 176 - 179, 193 - 196, 369 - 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком на 60 (шістдесят) діб, а саме до 04 травня 2025 року включно.
Строк особистого зобов'язання обчислювати з моменту затримання особи, тобто з 06 березня 2025 року.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 такі обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, та суду за кожною вимогою;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та / або місця роботи;
3) утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_8 , свідками у даному кримінальному провадженні до завершення досудового розслідування.
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 .
Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається підозрюваному після її оголошення.
Попередити ОСОБА_6 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення у розмірі від 0.25 до 2 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1