04 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 354/1759/24 пров. № А/857/352/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
з участю секретаря судового засідання Слободян І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Ваврійчук Т.Л. від 11 грудня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду, у справі № 354/1759/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про скасування постанов про накладення адміністративних стягнень,
Позивач, звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд скасувати постанови № 2АВ00024374 від 31.05.2022 року, № 2АВ00074347 від 03.06.2022 року та № 2АВ00119307 від 07.06.2022 року, на підставі яких позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження у справах закрити.
27.08.2024 року суддя Яремчанського міського суду Івано-Франківської області прийняла ухвалу, якою позовну заяву ОСОБА_1 залишила без руху через пропуск строку звернення до суду з позовом про оскарження цих постанов та надала строк для долучення належно завірених копій постанов та доказів на підтвердження факту того, що вказані постанови позивачу направлені та вручені в установлений строк не були, доказів на підтвердження оплати штрафу із зазначенням особи платника.
03.09.2024 року представник позивача адвокат Лісодід О.В., подала клопотання про поновлення строку на оскарження постанов у справі про адміністративне правопорушення, в обґрунтування якого зазначила, що позивач не міг отримати копії постанов, оскільки, у період з 15.04.2021 по 08.04.2024 року проходив військову службу, його тітка дізналася про вказані штрафи через мобільний додаток та сплатила їх, про що його відразу не повідомила.
09.09.2024 року суддя Яремчанського міського суду Івано-Франківської області прийняла ухвалу, якою відкрила провадження у справі та призначила справу до розгляду у судовому засіданні.
У судовому засідання відповідач просив позов залишити без розгляду, з підстав пропуску строку звернення до суду, оскільки, додав докази, які підтверджують, що постанови № 2АВ00024374 від 31.05.2022 року та № 2АВ00119307 від 07.06.2022 року вручені позивачу 21.06.2022 року та 01.07.2022 року відповідно і штраф був сплачений, а щодо постанови № 2АВ00074347 від 03.06.2022 року немає даних про її вручення, однак є інформація, що штраф накладений на підставі цієї постанови позивач сплатив 21.06.2024 року, в той час як адміністративний позов надійшов до суду лише 26.08.2024 року. Доказів того, що зазначені штрафи сплачені третьою особою позивач не надав.
11.12.2024 року суддя Яремчанського міського суду Івано-Франківської області прийняла ухвалу, якою позовну заяву залишила без розгляду.
Приймаючи цю ухвалу, суддя зазначила, що позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду, про оскарження рішень у справах про адміністративні правопорушення.
Не погодившись із ухвалою про залишення позовної заяви без розгляду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає те, що у період з 15.04.2021 року по 08.05.2024 року проходив військову службу. Постанови про накладення штрафу № 2АВ00024374 від 31.05.2022 року, № 2АВ00074347 від 03.06.2022 року та № 2АВ00119307 від 07.06.2022 року отримала тітка, яка сплатила штраф і його не повідомила. Позивач звертає увагу на те, що скористався правом досудового врегулювання спору, у зв'язку з чим звернувся до відповідача про скасування цих постанов та 19.08.2024 року отримав лист про відмову у задоволенні цього клопотання. Зважаючи на досудове врегулювання спору, позивач зауважує, що, вчасно, протягом трьох місяців з моменту отримання листа відповідача, звернувся в суд про скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції залишив позов без розгляду з тих мотивів, що позивач пропустив строк звернення до суду, визначений частиною 2 статті 286 КАС України, і не навів поважних причин пропуску цього строку.
Аналізуючи підстави для залишення позовної заяви без розгляду, апеляційний суд зазначає наступне.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Апеляційний суд встановив, що 31.05.2022 року відповідач прийняв постанову № 2АВ00024374, 03.06.2022 року постанову № 2АВ00074347 та 07.06.2022 року постанову № 2АВ00119307, на підставі яких притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП - перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годин.
Відповідно до частини 1 статті 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Сторони не заперечують того факту, що за позивачем зареєстрований транспортний засіб Citroen Berlingo д.н.з НОМЕР_1 , а тому позивач є відповідальна особа в розумінні частини 1 статті 14-2 КУпАП. Винятком з цього правила є правова ситуація коли до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу.
Апеляційний суд, на підставі листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 30.09.2024 року № 31/28/16-7849-2024 року, встановив, що у базі даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів немає інформації про належного користувача транспортним засобом Citroen Berlingo д.н.з НОМЕР_1 .
Отже, апеляційний суд вважає, що позивач є особою, яка несе адміністративну відповідальністю за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі відповідно до постанов № 2АВ00024374 від 31.05.2022 року, № 2АВ00119307 від 07.06.2022 року, № 2АВ00074347 від 03.06.2022 року.
Апеляційний суд встановив, що у матеріалах справи (а.с.67) є рекомендоване повідомлення № 0603510872149 з відміткою поштового відділення зв'язку про вручення поштового відправлення особисто ОСОБА_1 21.06.2022 року. На звороті аркуша 67 є рекомендоване повідомлення № 0603513351735 на ім'я ОСОБА_1 з відміткою поштового відділення зв'язку про вручення поштового відправлення 01.07.2022 року, без зазначення особи, якій вручено це поштове відправлення.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутній опис вкладення у ці поштові відправлення, тому вказані повідомлення не підтверджують того факту, що вищевказаними поштовими відправленнями надсилались спірні постанови.
Що стосується квитанції № 046295847 від 21.06.2024 року про сплату штрафу, згідно із постановою № 2АВ00074347 від 03.06.2022 року, то ця квитанція не підтверджує ту обставину, що позивач отримав цю постанову чи знав про неї, оскільки не підтверджує тієї обставини, що позивач сплатив штраф особисто.
При цьому, у матеріалах справи є довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.07.2024 року № 8208 про те, що позивач з 15.04.2021 року по 08.05.2024 року проходив військову службу у Збройних Силах України.
Ця обставина свідчить про те, що позивач не отримав особисто постанову № 2АВ00024374 від 31.05.2022 року - 21.06.2022 року, постанову № 2АВ00119307 від 07.06.2022 року - 01.07.2022 року, № 2АВ00074347 від 03.06.2022 року - 21.06.2024 року.
Отже, суд першої інстанції зробив неправильний висновок про отримання позивачем вказаних вище постанов у зазначені вище дати.
Тому суд першої інстанції зробив неправильний висновок про пропущення позивачем строку звернення до суду.
Стосовно доводів позивача проте, що позивач скористався процедурою досудового врегулювання спору, а тому строк звернення до суду становить три місяці з моменту отримання відповідного рішення від відповідача за результатами досудового врегулювання спору, то апеляційний суд звертає увагу на те, що законодавством України не передбачена можливість досудового порядку вирішення спору у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності, а тому апеляційний суд вважає ці доводи позивача без підставними.
Таким чином, суддя суду першої інстанції неправильно застосувала норми процесуального права, що регулюють строк звернення до суду і зробила неправильний висновок про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо залишення позовної заяви без розгляду.
Отже, ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції під час якого необхідно встановити час, коли позивач дізнався про порушення про порушення свого права (притягнення позивача до відповідальності) та, з огляду на ці обставини, вирішити питання про наявність (відсутність) підстав для поновлення строку звернення до суду.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 320, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 354/1759/24 скасувати та прийняти постанову, якою справу № 354/1759/24 направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Повний текст постанови складений 06.03.2025 року