Справа № 120/2557/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
07 березня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним рішень та зобов'язання вчинити дії,
до Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним рішенням та наказу в частині та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.12.2022 року щодо зарахування та перенесення дати перебування позивачки на квартирному обліку при ІНФОРМАЦІЯ_2 з 29.12.2021 року. Позивач вважає, що для реалізації права на постановку на квартирний облік наявність чи відсутність прописки не може бути визнана законною підставою для переміщення особи у черзі квартирного обліку.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним рішень та зобов'язання вчинити дії задоволено:
-визнано незаконним та скасувати пункт 3 рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 № 3 від 21.02.2022 року, щодо зарахування та перенесення дати перебування старшого солдата запасу ОСОБА_1 на квартирному обліку при ІНФОРМАЦІЯ_2 з 29.12.2021 року;
-визнано незаконним та скасувати пункти 1 та 4 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.02.2022 року № 103 "Про затвердження рішення житлової комісії" щодо затвердження зарахування та перенесення дати перебування старшого солдата запасу ОСОБА_1 на квартирному обліку при ІНФОРМАЦІЯ_2 з 29.12.2021 року;
-зобов'язано житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 поновити старшого солдата запасу ОСОБА_1 на квартирному обліку громадян, які потребують покращення житлових умов у ІНФОРМАЦІЯ_2 в загальній черзі з 30.10.1997 року та в позачерговій черзі з 15.05.2004 року.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування висновків суду першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивачка у період з 20.10.1983 року по 15.05.2004 року проходила військову службу у військових частинах НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на посаді єфрейтора (старший солдат) Збройних Сил України.
30.10.1997 року позивачка звернулася із заявою до командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування на квартирний облік для отримання житлової площі в АДРЕСА_1 .
Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 27.11.1997 року, оформленого протоколом № 6 позивачку зараховано на квартирний облік в загальну чергу в складі одного чоловіка з 30.10.1997 року.
Надалі, у зв'язку із скороченням штатів та звільненням в запас позивачки, засіданням житлової комісії військової частини НОМЕР_2 прийнято рішення від 21.09.2009 року, оформлене витягом із протоколу № 48, позивачку зараховано у списки осіб, які мають право на позачергове одержання житлових приміщень з дати набуття на це права, а саме з 15.05.2004 року.
24.02.2015 року, через розформування військової частини НОМЕР_2 , житловою комісією прийнято рішення зарахувати позивачку на загальну чергу для отримання житла при ІНФОРМАЦІЯ_3 з 30.10.1997 року та на позачергову чергу з 15.05.2004 року, складом сім'ї одна особа.
Засіданням житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення від 21.02.2022 року, відповідно до якого позивачку вирішено зарахувати на загальну та позачергову чергу з 29.12.2021 року з дати приписки до м. Вінниці. Вказане рішення затверджене відповідно до витягу наказу Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.02.2022 року № 103.
Не погоджуючись з рішенням про перенесення дати перебування на квартирному обліку, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За положеннями ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Стаття 31 Житлового кодексу України (найменування кодексу згідно Закону України «Про дерадянізацію законодавства України») (далі ЖК України) визначає, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Статтею 34 ЖК України визначено підстави визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов, а також зазначено, що такі громадяни беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду.
Облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання (ч. 1 ст. 37 ЖК України).
Відповідно до ст. 39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: 1) за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; 2) за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. Таке рішення затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Аналогічні положення містяться і в Правилах обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою ради Міністрів УРСР і Укрпрофради № 470 від 11.12.1984 (далі за текстом Правила № 470).
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Абзацом 1 п. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Як передбачено ч. 1 ст. 9 ЖК України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Згідно п. 11 Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 23.12.1992 № 220 (що було чинне на момент зарахування позивача на квартирний облік) та в подальшому викладеного в новій редакції на підставі наказу Міністра оборони України від 03.12.1995 № 20 (далі Положення № 220), військовослужбовці беруться на квартирний облік рішенням житлової комісії військової частини, затвердженим командиром військової частини. На засіданні комісії має право бути присутнім військовослужбовець, відносно якого вирішується питання прийняття на квартирний облік. В рішенні вказується дата прийняття на облік, склад сім'ї, підстави для прийняття на облік, вид черги надання житлових приміщень (загальна черга, в першу чергу), а у випадку відмови в прийнятті на облік підстави відмови з посиланням на відповідну норму житлового законодавства. Датою постановки на квартирний облік вважається день, коли було винесене рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік. День прийняття на квартирний облік визначає місце військовослужбовця на одержання житлового приміщення.
Військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення; при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби у інший населений пункт; при засудженні військовослужбовця до позбавлення волі на термін понад 6 місяців, крім умовного засудження; при наданні відомостей, що не відповідають дійсності та які стали основою для прийняття на облік або неправомірних дій командування при вирішенні питання про прийняття на облік.
Отже, всі питання, пов'язані із забезпеченням жилою площею військовослужбовців, вирішуються за місцем проходження ними служби.
Положенням, чітко визначено, що датою постановки на квартирний облік вважається день, коли було винесено рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік, а всі питання, пов'язані із забезпеченням жилою площею військовослужбовців, мають вирішуватися за місцем проходження ними служби. На кожного військовослужбовця, взятого на квартирний облік, оформляється облікова справа, у якій знаходяться необхідні документи: рапорт про прийняття на квартирний облік, довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку, довідка про те, чи перебувають члени сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи. Інші документи, при потребі, житлові комісії самі запитують через командирів військових частин у відповідних державних органів, установ, організацій. Аналогічні положення містяться й у Правилах обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 № 470.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2006 № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (далі - Порядок № 1081) затвердив порядок, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Згідно пункту 4 Порядку № 1081 центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, Держспецтрансслужба та Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом.
На підставі пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 1865-IV від 24.06.2004 (далі - Закон № 1865-IV) військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим Законом забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.
Порядком № 1081 визначено алгоритм обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
З системного аналізу наведених норм встановлено, що військовослужбовці мають право на забезпечення їх та членів їх сімей жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення. Для реалізації такими особами зазначеного права необхідним є їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Пункт 23 Порядку №1081 визначає, що для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім'я безпосереднього командира (начальника).
Пунктом 24 Порядку №1081 встановлено, що військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.
У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.
Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла.
Військовослужбовці зараховуються на облік незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.
Пунктом 32 Порядку № 1081 передбачено, що черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлового приміщення).
З метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №380).
Відповідно до п. 1 р. VІ Інструкції № 380 житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.
Пунктом 6 р. І Інструкції № 380 передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей до одержання ними жилого приміщення для постійного проживання мають право зареєструватися у військовій частині за її місцезнаходженням.
Пунктом 1 р. ІІ Інструкції № 380 визначено що, для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах утворюються житлові комісії.
Основною формою роботи житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) є засідання (збори). Засідання (збори) є правочинними, якщо на них присутні більше ніж 2/3 членів комісії. Рішення приймається відкритим голосуванням за умови 50 % загальної кількості членів житлової комісії плюс 1 голос. (п. 4 Розділу ІІ Інструкції № 380).
Відповідно до п. п. 7, 8 р. ІІ Інструкції № 380 житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) має право приймати рішення, серед іншого, щодо зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.
Рішення житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі.
Згідно положень п. 16 р. VIжитлові комісії військових частин (об'єднані житлові комісії) щороку проводять інвентаризацію облікових справ військовослужбовців та членів їх сімей, що перебувають на обліку, під час якої перевіряються житлові умови (за необхідності), а також оновлюються документи, що містяться в облікових справах.
Оцінюючи підставу, яка слугувала перенесенню дати зарахування на квартирний облік позивача на пізнішу дату, суд зазначає таке.
Так, п. 15 "Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР» визначено, що на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті. Зазначені вимоги не поширюються на внутрішньо переміщених осіб, визначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил. Виконавчі комітети обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. При визначенні потреби громадянину поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і мають реєстрацію місця проживання у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків, а також осіб, зазначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил).
Водночас, п. 43 зазначених Правил передбачено можливість перенесення на рік черговості на одержання жилого приміщення громадянинові, який перебуває на квартирному обліку за місцем роботі, якщо протягом попереднього року за систематичне порушення трудової дисципліни, пияцтво, хуліганство, розкрадання державного або громадського майна до нього застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського впливу, або заходи адміністративного стягнення чи кримінального покарання, за винятком випадку, передбаченого підпунктом 4 пункту 26 цих Правил.
Перенесення черговості на одержання жилого приміщення на рік може бути застосоване також до громадянина, який безпідставно відмовився від наданого жилого приміщення, що відповідає встановленим вимогам і розміру.
Черговість може бути перенесено і в інших випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Рішення про перенесення черговості приймається органами, які винесли рішення про взяття громадянина на квартирний облік.
Скаржник, як на підставу правомірності прийняття рішення про перенесення дати зарахування позивача на квартирний облік вказує на п. 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, відповідно до якого на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання в даному населеному пункті. Відтак, відповідач зазначає, що взяття позивача на облік у м. Вінниці було протиправним, а дії житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зарахування на загальну та позачергову черги позивачки з дня реєстрації у м. Вінниці відповідають вимогам чинного законодавства.
Аналізуючи зміст п. 15 "Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР» суд доходить до висновку, що даним пунктом передбачено наявність реєстрації місця проживання у певному населеному пункті саме при постановленні громадян на облік осіб, потребуючих поліпшення житлових умов. Посилання відповідача на відсутність реєстрації місця проживання позивача як на підставу перенесення дати зарахування позивача на квартирний облік не знаходить свого відображення в нормах законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Адже, позивач вже взятий на відповідний облік, отже, ним для цього дотримано всіх встановлених вимог, також п. 43 вищенаведених правил визначено перелік підстав для перенесення на рік черговості на одержання жилого приміщення, зокрема, серед таких підстав законодавцем визначено систематичне порушення трудової дисципліни, пияцтво, хуліганство, розкрадання державного або громадського майна до нього застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського впливу, або заходи адміністративного стягнення чи кримінального покарання, за винятком випадку, передбаченого п.п. 4 п. 26 цих Правил, а також інші підстави, визначені законодавством.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, як підставу прийняття рішення про перенесення дати зарахування позивача на квартирний облік, оскільки з матеріалів справи встановлено, що позивач перебуває на квартирному обліку (обліку осіб та членів їх сімей, які набули право та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання (загальна черга) з 27.11.1997 року.
Тобто, враховуючи положення п. 22 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, видно, що датою постановки позивача на квартирний облік є дата винесення рішення житловою комісією військової частини.
Жодних сумнівів у тому, що позивач ще станом на 27.11.1997 року вважався таким, що потребує надання житла та у зв'язку з цим постановлення на облік для його отримання, матеріали справи не зумовлюють.
Таке перебування позивача на квартирному обліку не заперечувалося протягом всього часу перебування на обліку, законність постановлення на квартирний облік не оскаржувалось відповідачем.
Водночас, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод або підставою для їх обмеження.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції підтримує правильний висновок суду першої інстанції, що пункт 3 рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 № 3 від 21.02.2022 року, щодо зарахування та перенесення дати перебування старшого солдата запасу ОСОБА_1 на квартирному обліку при ІНФОРМАЦІЯ_2 з 29.12.2021 року в частині перенесення дати зарахування на квартирний облік позивача та пункти 1 та 4 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.02.2022 року № 103 "Про затвердження рішення житлової комісії" щодо затвердження зарахування та перенесення дати перебування старшого солдата запасу ОСОБА_1 на квартирному обліку при ІНФОРМАЦІЯ_2 з 29.12.2021 року необхідно визнати протиправними суд звертає увагу, що саме такий спосіб захисту відповідає положенням п. 2 ч. 1 ст. 5та п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України.
Вирішуючи питання про зобов'язання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 поновити старшого солдата запасу ОСОБА_1 на квартирному обліку громадян, які потребують покращення житлових умов у ІНФОРМАЦІЯ_2 в загальній черзі з 30.10.1997 року та в позачерговій черзі з 15.05.2004 року, то суд першої інстанції дійшов аргументованого висновку про необхідність зобов'язати житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку в загальній черзі з 30.10.1997 року та в позачерговій черзі з 15.05.2004 року
Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.