Справа № 640/23450/19
05 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Сорочка Є.О.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022 за виключними обставинами за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії про визнання протиправним про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії про визнання протиправним про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії № 1 від 29.10.2019 року № 164 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 - прокурором державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України;
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 01.11.2019 року № 1328ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України;
- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Офіс Генерального прокурора звернувся з апеляційною скаргою.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 жовтня 2021 року скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі № 640/23450/19 повернуто скаржнику.
04.04.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022, відповідно до п.1 ч. 5 ст. 361 КАС України.
Заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами обґрунтована тим, що Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 від 01 березня 2023 року (надалі - рішення № 1-р(ІІ)/2023) визнано неконституційним пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX. Згідно з вказаним пунктом 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Позивач зазначає, що його було звільнено з посади прокурора, на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Ураховуючи те, що положення Закону №113-ІХ, на підставі якого позивач був персонально попереджений про звільнення визнано неконституційним, він вважає, що отримав право на звернення з відповідною заявою про перегляд за виключними обставинами постанови.
Також, 20.01.2025 до Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України.
Заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами обґрунтована тим, що Рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2024 у справі № 11-р(ІІ)/2024 визнано тиким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 відкрито провадження за заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022. Призначено розгляд заяви у відкритому судовому засіданні 05.03.2025.
17.02.2025, під № 3542 до суду від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на заяву.
У судове засідання сторони не з'явились, будучи належним чином повідомлені про дату та час розгляду заяви.
Перевіривши матеріали справи та обґрунтування заяви, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до норм п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з приписами ст. 362 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до норм п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Частиною шостою статті 361 КАС України, встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 365 КАС України, заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 згаданого Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 згаданої статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Колегією суддів досліджено, що заявник визначає підставою для перегляду ухваленого у цій справі судового рішення, наявність виключної обставини, передбаченої пунктом 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, а саме, встановлену Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Так, рішенням № 1-р(ІІ)/2023 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX, відповідно до якого, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Також, Рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2024 у справі № 11-р(ІІ)/2024 визнано тиким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».
Слід звернути увагу на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022, яку просить переглянути заявник, у зв'язку з виключними обставинами, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Тобто, дана постанова, є судовим рішенням, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача, відповідно, вона не підлягає примусовому виконанню, а тому - у значенні пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України - не може переглядатися за виключними обставинами.
У свою чергу, на переконання колегії суддів, словосполучення "ще не виконане", яке вживається у п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також "розширеного тлумачення". Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством.
Також, не може вважатись невиконаним, у розумінні положень п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового виконання.
Тож, у такому випадку, позивач фактично просить переглянути за виключними обставинами в порядку ст. 361 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції, яким відмовлено в задоволенні адміністративного позову, проте, постанова суду апеляційної інстанції не передбачає механізму примусового виконання.
Також, колегія суддів зважає й на те, що згідно з частиною 1 статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Частиною другою статті 152 Конституції України, визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Тобто, рішення Конституційного Суду України не має ретроспективної (ретроактивної) дії та поширюється лише на правовідносини, які виникли після його ухвалення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 від 01 березня 2023 року, пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-IX, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України згаданого Рішення. Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням у справі.
Також, рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 у справі № 11-р(ІІ)/2024 визнано тиким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами, визнаний неконституційним, утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Із наведених мотивів, наведені Рішення Конституційного Суду України мають значення для вирішення наступних справ та не може бути підставою для перегляду (зміни) правової позиції суду в спорі, щодо якого постановлене остаточне судове рішення.
Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Верховного Суду від 09.05.2023 у справі № 380/21729/21, а також в постанові Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 818/1793/18.
Також, колегією суддів враховується і правова позиція Верховного Суду, висловлена в подібних правовідносинах в ухвалі від 28.09.2023 у справі № 580/1452/20, від 23.05.2023 у справі № 640/23420/19.
Аналогічна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 640/21763/19.
Рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 (справа №3-5/2022(9/22)), а також рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 у справі № 11-р(ІІ)/2024 не має ретроспективну дію, оскільки дія рішення Конституційного Суду України поширюється лише на правовідносини, які виникли після його ухвалення, і обставини щодо масового очікування прокурорів на рішення Конституційного Суду, жодним чином не змінюють порядок його дії.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 600/1450/20-а.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
За частиною першою статті 369 КАС України, у разі відмови у задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 248, 311, 361, 366, 368, 369 КАС України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022 у справі № 640/23450/19 за виключними обставинами відмовити.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022 - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з дати її постановлення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 329 - 331, 369 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
Є.О. Сорочко