Справа № 580/1323/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА
05 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Представник заявника звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у адміністративній справі № 580/1323/24, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подати до Черкаського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/1323/24.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2024 р. заяву представника ОСОБА_1 у порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України про встановлення судового контролю в адміністративній справі № 580/1323/24 залишено без задоволення, як необґрунтовану, відмовивши адвокату Єрьоміній В.А. у передчасній заяві про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подати письмовий звіт про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/1323/24 .
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи, порушення норм процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву задовольнити, встановивши судовий контроль.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.03.2025.
Відповідно до положень ст. 309 КАС України, суд ухвалив продовжити строк розгляду апеляційної скарги.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з наступного:
- виконавчий лист у справі не видавався, заявник не надав документів виконавчого провадження для оцінки можливості встановлення судового контролю у межах дискреційних повноважень суду за наявної можливості ч. 8 ст. 382 КАС України, тому суд дійшов висновку про передчасність і необґрунтованість за таких обставин встановлення судового контролю;
- невиконання судового рішення управлінням Пенсійного фонду України у частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин;
- у додатках до заяви немає звернення позивача до відповідача про стан виконання судового рішення, не надані докази про хід виконавчого провадження, тому з огляду на відсутність у спірних відносинах доведеної заявником протиправної бездіяльності у контексті заяви під час виконання рішення суду у справі № 580/1323/24, суд дійшов висновку відмовити заявнику у задоволенні необґрунтованої і передчасної заяви у порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції необґрунтованими та помилковими, оскільки:
- чинне законодавство не встановлює залежності щодо звернення до суду із заявою в порядку ст. 382 КАС України від того, чи здійснюється примусове виконання рішення суду органами ДВС чи ні, на відміну від звернення до суду із заявою в порядку ст. 383 цього Кодексу;
- КАС України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених ч. 1 ст. 382 КАС України. Тобто, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може як під час прийняття рішення, так і після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача;
- суд, невідомо з яких причин, зробив свої висновки лише в частині заборгованості і відмовився розглядати заяву в частині викладених представником позивача аргументів, а саме в заяві про встановлення судового контролю було наголошено, що представником позивача подано адвокатський запит щодо виконання судового рішення. На адвокатський запит представника позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області надано відповідь та розрахунки. Згідно відповіді відповідач зазначив, що рішення суду по справі № 580/1323/24 виконано. Проте, згідно отриманих розрахунків станом на 01.12.2019, 01.03.2022,01.03.2023, 01.03.2024, 01.10.2024 вбачається, що основний розмір пенсії позивача становить 70 % грошового забезпечення, що свідчить, що відповідач не виконав рішення суду по справі № 580/1323/24;
- на даний час рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/1323/24 не виконано належним чином, оскільки відповідач - Головне управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області, всупереч судового рішення, продовжує протиправно нараховувати пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення. Вказані обставини залишились поза увагою Черкаського окружного адміністративного суду, що призвело до передчасності висновків про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Слід зазначити, що КАС України визначає систему процесуальних засобів, які адміністративні суди вправі застосовувати для забезпечення своєчасного, точного, неухильного та повного виконання судового рішення.
Важливою конституційною гарантією забезпечення обов'язковості судового рішення, є судовий контроль за його виконанням.
З цією метою, КАС України, визначає систему процесуальних засобів, які адміністративні суди вправі застосовувати для забезпечення своєчасного, точного, неухильного та повного виконання судового рішення.
Узагальнюючи загальні аспекти/критерії захисту права на розгляд справи та виконання судового рішення, слід виходити з того, що: 1) засіб є ефективним, якщо його можна використати для прискорення ухвалення рішення судом, що розглядає справу; 2) найбільш ефективними є засоби, спрямовані на попередження, а не на компенсацію за затримку розгляду справи чи виконання судового рішення; 3) поєднання пришвидшувального та компенсаторного засобів захисту є найкращим варіантом тощо.
Аналіз положень КАС України, дає підстави виокремити такі основні процесуальні засоби, за допомогою яких адміністративний суд забезпечує належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили: 1) роз'яснення судового рішення (ст. 254); 2) судовий контроль за виконанням судового рішення (ст. ст. 382, 383); 3) заміна сторони виконавчого провадження (ст. 379); 4) поновлення пропущеного з поважних причин строку пред'явлення виконавчого листа до виконання (ст. 376); 5) відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, зміна чи встановлення способу і порядку виконання (ст. 378); 6) зупинення виконання судових рішень лише у виключних випадках (ст. 375); 7) застосування як преюдиційних обставин, встановлених у судовому рішенні, що набуло законної сили, під час судового розгляду іншої справи (частини четверта - сьома ст. 78) тощо.
Стосовно сутності судового контролю, колегія суддів звертає увагу на тому, що ст. ст. 382-383 КАС України, визначено такі види судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування, є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із невиконанням судового рішення в цій справі.
Приписами ч. ч. 1-2 ст. 382 КАС України, визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів зазначає, що, з метою забезпечення виконання судового рішення, статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень, є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань у межах відповідної справи.
Позивача не позбавлено можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його невиконання».
Як вбачається зі змісту поданої позивачем заяви, в ній останній повідомляв про те, що представником позивача подано адвокатський запит щодо виконання судового рішення. На адвокатський запит представника позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області надано відповідь та розрахунки. Згідно відповіді відповідач зазначив, що рішення суду по справі № 580/1323/24 виконано. Проте, згідно отриманих розрахунків станом на 01.12.2019, 01.03.2022,01.03.2023, 01.03.2024, 01.10.2024 вбачається, що основний розмір пенсії позивача становить 70% грошового забезпечення, що, на переконання заявника, свідчить, що відповідач не виконав рішення суду по справі № 580/1323/24.
Водночас, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 у справі № 580/1323/24, що набрало законної сили 15.08.2024 (апеляційний розгляд: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишено без задоволення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 залишено без змін): визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у не застосуванні під час обчислення з 01.01.2016 пенсії ОСОБА_1 з розміру 90% суми грошового забезпечення, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії із застосуванням під час обчислення 90% грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01.01.2016.
Вказане залишилось поза увагою суду при розгляді заяви.
Заявник, фактично, просить перевірити, що було здійснено нарахування, на виконання рішення суду, пенсії з 90% чи продовження відповідачем виплати виходячи з показника 70%. (а.с. 92-97)
Колегія суддів зазначає про те, що позивачем обрано альтернативний спосіб захисту порушеного права, визначений ст. 382 КАС України, а не в порядку виконання судового рішення (Закон України «Про виконавче провадження»), що не заборонено процесуальним законодавством та є правом позивача, при цьому, виходячи з фактичних обставин справи, у суду відсутні перепони для розгляду заяви позивача саме у порядку встановлення судового контролю та перевірки доводів заявника щодо неврахування відповідачем резолютивної частини рішення суду щодо перерахунку пенсії, саме шляхом подання звіту, тим паче, що з наданих до заяви доводів та доказів, вбачається можливість перевірити резолютивну частину рішення суду в даній справі та розрахунок пенсії позивача на предмет виконання висновків суду.
Адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Колегія суддів наголошує на тому, що, дійсно, встановлення судового контролю, є правом а не обов'язком суду, однак, задля того, щоб відмовити в його встановленні, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені в його заяві та навести підстави для висновку про відмову в задоволенні заяви, поданої у порядку ст. 382 КАС України.
Чинне законодавство не встановлює залежності щодо звернення до суду із заявою в порядку ст. 382 КАС України від того, чи здійснюється примусове виконання рішення суду органами ДВС чи ні, на відміну від звернення до суду із заявою в порядку ст. 383 цього Кодексу
На переконання колегії суддів, без надання оцінки даним обставинам, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування норм ст. 382 КАС України, є передчасним.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції, що викладені у оскаржуваній ухвалі, колегія суддів вважає передчасними та необґрунтованими, адже, таким чином нівелюється сама суть та завдання судового контролю, при цьому, що, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю, заявник наводив певні доводи та аргументи, що вказують на невиконання відповідачем рішення суду, що набрало законної сили.
На переконання колегії суддів, належної оцінки вищевказаним обставинам при винесенні оскаржуваної ухвали про відмову задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення судом першої інстанції надано не було.
За змістом частини 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, саме суд, який ухвалив судове рішення, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт.
За таких обставин, колегія суддів вважає, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про встановлення судового контролю, адже суд не розглядав вказану заяву по суті, обмежившись загальною оцінкою процесуального законодавства та вказавши на право суду у питанні встановлення судового контролю та неподання доказів здійснення заходів виконавчого провадження/отримання виконавчого листа. Заяву у порядку судового контролю, не можна вважати необґрунтованою та безпідставною, а доводи, наведені у ній, мають бути перевірені та належним чином оцінені.
Із набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення.
Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2024 р. - скасувати.
Справу направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко