Справа № 320/47603/24 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.
05 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
за участю секретаря судового засідання Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Міністерство оборони України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Міністерство оборони України, в якому просив суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виключення Позивача - ОСОБА_1 з військового обліку;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити позивача - ОСОБА_1 з військового обліку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
13.12.2024 представник позивача через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надіслала до суду заяву про забезпечення позову, шляхом заборони посадових/службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо направлення з мобілізацією заявника - ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішення у цій справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 р. у задоволенні клопотання представника позивача Резнік К.О. щодо вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову, при цьому, посилаючись на неповне з'ясування обставин та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.02.2025.
Розгляд апеляційної скарги 26.02.2025 відкладено на 05.03.2025.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів 05.03.2025 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про дату та час судового засідання.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повідомив про те, що:
- предметом спору є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", який передбачає, що виключенню з військового обліку підлягають особи, які раніше були засуджені за вчинення тяжкого злочину. Позивач перебуває на військовому обліку, у зв'язку з чим, відносно нього можуть бути вчинені мобілізаційні дії.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, виходив з того, що:
- заявник не надав доказів існування очевидних ознак вчинення протиправних дій з боку суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи яка звернулась до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю та очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) таких прав та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;
- заявником не доведені та документально не підтверджені обставини наявності реальних ознак вчинення протиправних дій та заподіяння шкоди правам та інтересам без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які заявник посилається у заяві про забезпечення позову.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції необґрунтованими та помилковими, позаяк:
- позивач є священнослужителем (пастор тюремного служіння), є військовим капеланом, з огляду на що, невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості відновлення порушеного права у зв'язку із вчиненням дій по залученню позивача до військового обліку;
- у разі, якщо позивач буде призваний на військову службу під час мобілізації, він набуде статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на виключення з військового обліку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на військову службу.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Насамперед, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Заявник наголосив на тому, що у разі невжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона посадових/службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо направлення з мобілізацією заявника - ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішення у цій справі, позивач буде призваний на військову службу під час мобілізації та набуде статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на виключення з військового обліку, а також унеможливить виконання рішення суду.
У контексті наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем не було доведено існування обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову, заявник не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів заявника після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав заявника у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності рішення відповідача.
Окрім того, застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з'ясованим обставинам, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, що є недоведеним та передчасним.
Наведені апелянтом доводи, ґрунтуються на припущеннях та допускають імовірність настання негативних для позивача наслідків, однак, жодним чином не підтверджені документально, що не може давати підстави для суду при вирішенні заяви про забезпечення позову оцінити такі доводи та прийняти їх до уваги, адже такі є недоведеними, з огляду на що, колегія суддів не вбачає достатніх та обґрунтованих підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та за даних обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Колегія суддів вважає, що заявник послався лише на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, проте не врахував, що лише наявність судового спору не може бути однозначною підставою для забезпечення позову на підставі вказаних заявником обставин, а у разі вирішення спору на користь заявника по суті спору, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.
Всі посилання заявника, фактично зводяться до перелічення можливих у майбутньому наслідків, проте не містять реальних та актуальних на день прийняття ухвали судом першої інстанції обставин та доказів, що їх підтверджують для застосування підстав, визначених ст. 150 КАС України.
У такому б випадку, всі заяви про забезпечення позову, в яких наводиться ризик невиконання договірних зобов'язань, підлягали б задоволенню, що не узгоджується із самим інститутом забезпечення позову.
З огляду на вищевикладене, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, у даному випадку, відсутні.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з урахуванням ст. ст. 315, 316 КАС України, оскаржувана ухвали підлягає залишенню без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко
Повний текст постанови складено 07.03.2025.