Справа № 320/5064/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
06 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємство "Будпостач" до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
Приватне підприємство "Будпостач" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської митниці, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби від 22.12.2023 №UA902080/2023/000031/2 про коригування митної вартості товарів.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем (далі в т.ч. покупець) та компанією SHANDONG SHIFENG (GROUP) CO, LTD. (Китай) (далі в т.ч. продавець) 11.06.2018 укладено прямий контракт №1056, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує трактори за ціною і на суму згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
Для організації перевезення товарів до України позивач 24.02.2020 уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.
Для перевезення товарів до України позивач 14.02.2022 уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
Продавець 21.06.2023 надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів та проформу інвойс №SFPB2316 для оплати товарів за ціною 347 080,00 доларів США.
Позивач 27.06.2023 на підставі контракту від 11.06.2018 №1056 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №98 грошові кошти в розмірі 69 416,00 доларів США, а 14.08.2023 позивач платіжною інструкцією в іноземній валюті №198 перерахував продавцю 277 664,00 доларів США, всього на загальну суму347 080,00 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у проформі інвойсі №SFPB2316.
Продавець 25.08.2023 надав позивачу комерційний інвойс №SFSPE2333 для відвантаження товарів за ціною 175 160,00 доларів США, а також пакувальний аркуш до комерційного інвойсу.
Продавець 04.09.2023 передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів коносамент №230234659.
На товари, що вказані в комерційному інвойсі, 20.09.2023 виписаний сертифікат походження №23C3725А0009/00173.
Експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» 18.10.2023 виписав рахунок фактуру №5653272384 для оплати позивачем транспортних послуг.
В цей же день, 18.10.2023, для оплати позивачем наданих транспортних послуг перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойси №5653272385 та №5653272386.
Позивачем 19.10.2023 виписана Специфікація №2 до комерційного інвойсу №SFSPE2333, в якій вказано контейнер №MVIU0014988. В цей же день експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав лист №0833 зацікавленим особам, яким повідомив, що через завантаженість порту Гданськ терміналу DCT Gdansk контейнери з коносаментів, зокрема по цій поставці, будуть вивантажені з судна ALEXANDR BAY, рейс 341Е, у порту Гдиня на терміналі GCT Gdynia.
Митними органами Європейського Союзу 28.10.2023 оформлена транзитна декларація форми Т1 №23PL321030NS68URL6, як документ, що застосовується для товарів, які перетинають територію Євросоюзу транзитом як гарантія доставки товару до місця призначення. На підставі залізничної накладної УМВС від 04.11.2023 №2151006437 товари були доставлені з порту Гдиня (Польща) до ТОВ «Західний контейнерний термінал» м. Тернополя.
Позивач 06.11.2023 склав лист до Держмитслужби України, в якому вказав, що ПП «Будпостач» здійснив оплату по контракту №1056 від 11.06.2018 на відвантаження товарів згідно з комерційним інвойсом №SFSPE2333 на суму 175 160,00 доларів США платіжними дорученнями №98 від 27.06.2023 та №198 від 14.08.2023, а різниця в сумі буде закрита наступною поставкою.
Позивач 08.11.2023 платіжною інструкцією в іноземній валюті №176 оплатив перевізнику компанії Maersk A/S (Данія) вартість транспортних послуг в розмірі 131 119,17 доларів США, а 16.11.2023 позивач здійснив оплату платіжною інструкцією №6417600636 ТОВ «Мерск Україна Лтд» за послуги згідно рахунку №5653272384 в розмірі 137 705,41 грн.
АТ «Сенс банк» 21.11.2023 надав лист №45077-17.3/2023, яким підтвердив перерахування позивачем коштів платіжним дорученням №176 від 08.11.2023 компанії Maersk A/S (Данія) для оплати послуг, зазначених в інвойсах №5653272385 та №5653272386.
Для оплати позивачем наданих транспортних послуг перевізник компанія Maersk A/S (Данія) 13.12.2023 виписав інвойс №5653296913.
Позивач 15.12.2023 платіжною інструкцією в іноземній валюті №290 оплатив перевізнику компанії Maersk A/S (Данія) вартість транспортних послуг в розмірі 33 840,74 доларів США, цього ж дня експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» для підтвердження витрат на транспортування товарів виписав позивачу довідку про транспортні витрати №14.
Відповідно до товарно-транспортної накладної CMR від 21.12.2023 №4988 товари доставлені з м. Тернополя до Черкаської митниці.
Позивач 22.12.2023 подав відповідачу митну декларацію №24UA902080803679U3 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 45240,00 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA902080803679U3 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA902080/2023/000102, виписаної відповідачем, а саме: Контракт від 11.06.2023 №1056 між позивачем та компанією SHANDONG SHIFENG (GROUP) CO, LTD (Китай); Прайс лист продавця від 21.06.2023 щодо ціни товару; Комерційний інвойс від 25.08.2023 №SFSPE2333; Сертифікат походження товару від 20.09.2023 №23C3725А0009/00173; Платіжну інструкцію в іноземній валюті від 27.06.2023 №98 про оплату товару; Платіжну інструкцію в іноземній валюті від 14.08.2023 №198 про оплату товару; Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»; Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія); Коносамент від 04.09.2023 №230234659; Митна декларація Китаю від 24.08.2023 №436020230000019049; Рахунок-фактуру ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 18.10.2023 №5653272384 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів; Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 18.10.2023 №5653272385 для оплати послуг з перевезення товарів; Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 18.10.2023 №5653272386 для оплати послуг з перевезення товарів; Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 13.12.2023 №5653296913 для оплати послуг з перевезення товарів; Платіжну інструкцію від 08.11.2023 №176 про оплату транспортно-експедиційних послуг; Платіжну інструкцію від 16.11.2023 №6417600636 про оплату транспортно-експедиційних послуг; Довідку ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 15.12.2023 №14; Залізничну накладну УМВС від 04.11.2023 №2151006437; Транзитну декларацію форми Т1 від 28.10.2023 №23PL321030NS68URL6; Товарно-транспортну накладну CMR від 21.12.2023 №4988; Специфікацію №2 ПП «Будпостач»; Лист з серійними номерами від 25.08.2023; Лист про оплату від 06.11.2023; Лист АТ «Сенс банк» від 21.11.2023 про оплату транспортних послуг; Відомості з мережі Інтернет про ціну ідентичних товарів у Китаї від 22.12.2023; Витяги з бухгалтерської документації позивача щодо ціни реалізації ідентичних товарів - видаткові накладні від 05.07.2023; Декларація митної вартості.
Відповідач 22.12.2023 направив до декларанта електронне повідомлення №990759, у якому зазначив, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а саме надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті) та зобов'язав декларанта надати додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідь на електронне повідомлення №990759 позивач 22.12.2023 направив до митного органу лист, у якому зазначив, що надати інші додаткові документи немає можливості.
Черкаська митниця 22.12.2023 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів UA902080/2023/000031/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів трактори за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні 2,92 доларів США за кг.
Черкаська митниця 22.12.2023 виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA902080/2023/000102.
З врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач 22.12.2023 заявив товари за митною декларацією №23UA902080803687U0 , по якій надмірно сплачені митні платежі, а саме: ПДВ на 141 550,80 грн.
Вважаючи вказані рішення митного органу протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України вбачається, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно із статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 Митного кодексу України).
Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів в інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору.
Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності».
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі №200/6413/20-а, адміністративне провадження №№ К/9901/7255/21.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у графі 33 оскаржуваного рішення відповідач посилається на обставини про те, що:
- в рахунку від 18.10.2023 № 5653272386 від імені MAERSK A/S заявлені відомості «Documentation fee» та «Terminal Handling Service», що є відомостями на обробку товарів;
- в наданих до митного оформлення рахунках від 18.10.2023 № 5653272384, № 5653272385 та № 5653272386 відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження;
- митницею встановлено відсутність відомостей в графі 21 ДМВ до митної декларації про вартість витрат на «навантаження, вивантаження, обробку», тим самим декларант не заявив митниці про вищезазначені витрати, які є обов'язковою складовою митної вартості відповідно до ч.10 статті 58 Митного кодексу України та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені.
Поряд із цим, як вбачається із наданих доказів разом з митною декларацією декларант надав митному органу довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 15.12.2023 №14, у якій зазначено вартість послуг транспортування товарів до кордону України, зокрема по контейнеру №MVIU0014988 в розмірі 34 426,35 грн. та 1 478,47 доларів США.
Також у довідці про транспортні витрати зазначені вартість оформлення документації у Гдині, Польща в сумі 53,76 доларів США, а також вартість операційних послуг терміналу у порту призначення Гдиня (Польща) в сумі 860,10 доларів США.
Твердження митного органу про «Documentation fee» - плата за документацію та «Terminal Handling Service» - послуги термінального обслуговування спростовуються відомостями у довідці про транспортні витрати, яка містить вартість оформлення документації у Гдині, Польща в сумі 53,76 доларів США, а також вартість операційних послуг терміналу у порту призначення Гдиня (Польща) в сумі 860,10 доларів США, що включає послуги вивантаження з судна контейнерів та навантаження на залізничний транспорт.
Також у графі 33 спірного рішення митний орган послався на обставини про те, що відповідно відомостей коносамента від 04.09.2023 № 230234659, партія оцінюваного товару надійшла з Китаю в контейнерах, за маршрутом порт Qingdao (Китай) - Гданськ (Польща). Разом з тим, відповідно відомостей залізничної накладної від 04.11.2023 № 2151006437, останні були видані 04.11.2023 в м. Gdynia (Польща), що також свідчить про перевантаження контейнерів з партією оцінюваних товарів на ділянці маршруту Гданськ (Польща) - Gdynia (Польща). Митниці не надано відповідні товаротранспортні документи (накладні), за якими здійснювалось транспортування партії оцінюваних товарів за маршрутом Гданськ (Польща) - Gdynia (Польща).
Поряд із цим, із змісту листа експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 19.10.2023 №0833, через завантаженість порту Гданськ терміналу DCT Gdansk контейнери з коносаментів, зокрема по цій поставці, будуть вивантажені з судна ALEXANDR BAY, рейс 341Е, у порту Гдиня на терміналі GCT Gdynia.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, довідка про транспортні витрати від 15.12.2023 №14, що виписана експедитором ТОВ «Мерск Україна Лтд», містить вартість морського фрахту, тобто перевезення, до порту саме Гдиня (Польща), а також залізничні перевезення з цього порту до м. Тернополя в Україні.
При розгляді питання вартості послуг транспортування товарів, слід врахувати Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 «Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пункті 14 Висновків зазначено, що «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, визначено, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Також у графі 33 спірного рішення митний орган послався на ту обставину, що в поданих до митного оформлення банківських платіжних документах від 27.06.2023 № 98 та від 14.08.2023 № 198 у графі «призначення платежу» посилання лише на зовнішньоекономічний договір, таким чином не вдається ідентифікувати оплату за товар з даною поставкою.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Крім того, слід врахувати Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 «Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пункті 3 Висновків визначено, що «Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта».
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16, адміністративне провадження №К/9901/18588/18, визначено, що «розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
При цьому, митним органом не зазначено яким чином відомості у банківських платіжних документах від 27.06.2023 № 98 та від 14.08.2023 № 198 впливають на визначення складових митної вартості імпортованого позивачем товару.
У графі 33 спірного рішення вказано, що митну вартість товару визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, відповідно до положень ст. 60 Митного кодексу України. При коригуванні за основу взято митну вартість (Товар №1) на рівні 2,92 USD/кг, оформленого у митному відношенні за МД від 02.09.2023 №UA100440/2023/495991.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Крім того, слід врахувати Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 «Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пунктах 16, 18 та 22 Висновків зазначено, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умов поставки, комерційних умов, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, тощо.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 07.12.2023 у справі №380/23618/21 визначено, що пунктом 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України врегульовано, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, провадження №К/9901/36092/18 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, провадження № К/9901/45484/18 у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 300/3386/20, касаційне провадження № К/9901/33581/21, визначено, що дотримання умов прийняття рішення про визначення митної вартості в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.
Згідно з комерційним інвойсом від 25.08.2023 №SFSPE2333 позивач імпортував товари за ціною 175 160,00 доларів США, товари були переміщені відповідно до правил на підставі Qindao, Китай, що свідчить про те, що підприємство самостійно організовувало доставку товару з порту Qindao в Китаї до України, що вплинуло на ціну товару, оскільки вартість транспортування не включена у ціну, що імпортовані в Україну на умовах передоплати.
Натомість, митний орган не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.
Отже, зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень ч.2 ст.55 МК України.
Відповідно до частин 2 та 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару, судом не встановлено.
Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.
Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що документами, поданими до митного оформлення товарів, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару міксери для фарби базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню.
Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 Митного кодексу України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.
Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі №21-91а12 та від 11.09.2012 у справі №21-262а12.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.
Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємство "Будпостач" до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя А. Б. Парінов
Суддя В. Ю. Ключкович
(Повний текст постанови складено 06.03.2025)