П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/12174/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року (суддя Устинов І.А., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 26.12.2024) по справі за заявою Головного управління ДПС у Миколаївській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, застосованого рішенням,-
24.12.2024 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління ДПС у Миколаївській області про підтвердження правомірності застосування адміністративного арешту в порядку статті 283 КАС України, в якій просив суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 , застосованого рішенням Головного управління ДПС у Миколаївській області від 23.12.2024 № 2/14-29-07-07, що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням податковий орган подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.
На думку апелянта, судом першої інстанції було помилково взято до уваги твердження відповідача та здійснено передчасні висновки щодо допуску посадових осіб органу ДПС у зв'язку з тим, що відповідач додав до відзиву копію запиту ГУ ДПС у Миколаївській області про надання документів для проведення перевірки, в якому визначались дати їх надання до 18.12.2024 та 24.12.2024. В разі факту допуску до проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 мала надати всі документи які витребувались та стосуються суті проведення фактичної перевірки СГ, а до 24.12.2024 (тобто 23.12.2024) мала змогу надати всі інші документи, які не були наявними на місці проведення фактичної перевірки ( АДРЕСА_1 ) але останньою цього зроблено не було.
ФОП ОСОБА_1 своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася, що, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Справа розглянута судом першої інстанції з особливостями провадження у справах за зверненням податкових та митних органів.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 статті 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Миколаївській області з 02.03.2017, основним видом економічної діяльності є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.11).
16.12.2024 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області на підставі пп. 80.2.2, п. 80.2 ст. 80 глави 8 розділу II з урахуванням пп. 69.35', п. 69. підр. 10 р. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України прийнято наказ №1727-п «Про проведення фактичної перевірки» (далі - наказ), яким наказано провести фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за адресою здійснення діяльності: АДРЕСА_1 з 18 грудня 2024 року тривалістю 10 діб. Визначено провести перевірку за період діяльності з 01.01.2022 по дату закінчення перевірки, з питання здійснення платником податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також з питання дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з найманими працівниками.
На підставі наказу та відповідно до направлень на перевірку від 17.12.2024 №3035/14-29-07-10, №3036/14-29-07-10 посадові особи Головного управління ДПС у Миколаївській області прибули для проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за адресою здійснення діяльності: АДРЕСА_1 .
Згідно акту про відмову у допуску до проведення/відмову від проведення фактичної перевірки від 18.12.2024 № 1508/14-29-07-07/ НОМЕР_1 , після ознайомлення з наказом та направленнями на проведення перевірки представник ФОП Мельнікової С.М., а саме продавець ОСОБА_2 відмовилася від допуску до проведення фактичної перевірки, причини відмови не повідомлено.
Також, посадовими особами ГУДПС складено акт відмови від підписання та отримання акту про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення фактичної перевірки від 18.12.2024 №1510/14-9-07-07/ НОМЕР_1 .
Акт про відмову у допуску до проведення/відмову від проведення фактичної перевірки від 18.12.2024 №1508/14-29-07-07/ НОМЕР_1 та акт про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення фактичної перевірки від 18.12.2024 №1510/14-9-07-07/ НОМЕР_1 були надіслані Головним управлінням ДПС у Миколаївській області ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку, що підтверджується чеком «Укрпошта».
При цьому, 18.12.2024 посадовими особами заявника складено запит про надання документів (копій документів), в якому міститься перелік необхідних документів для проведення фактичної перевірки і визначено, що необхідно надати документи 18.12.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 або до 24.12.2024 року за адресою контролюючого органу: вул. Ігоря Бедзая, буд. 20/9, кабінет 714, м. Миколаїв, Миколаївська область. Запит був вручений представнику ФОП ОСОБА_1
23.12.2024 о 15:55 годині в.о. начальника Головного управління ДПС у Миколаївській області прийнято рішення №2/14-29-07-07 про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначене рішення було надіслане ФОП ОСОБА_1 23.12.2024 о 16:39:29 год, що підтверджується чеком №85 оператора зв'язку АТ «Украпошта».
24.12.2024 о 12:49 Головне управління звернувся з заявою до суду, в якій просить суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 , застосованого рішенням Головного управління ДПС у Миколаївській області від 23.12.2024 № 2/14-29-07-07, що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: АДРЕСА_1 .
ФОП ОСОБА_1 заперечила проти арешту майна з підстав, зазначених у відзиві на заяву, а саме через непідтвердження відмови від допуску перевіряючих до проведення фактичної перевірки. Продавець допустила до перевірки ревізорів, надала всі документи на їх вимогу та отримала запит на надання документів згідно переліку до 24.12.2024 і ФОП ОСОБА_1 готувала документи на виконання запиту до 24.12.2024.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви про підтвердження правомірності застосування адміністративного арешту суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом не доведено факт недопуску співробітників податкової до проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а тому, враховуючи приписи пункту 94.6 статті 96 ПК України, у керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу були відсутні підстави для прийняття рішення про застосування арешту майна платника податків.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з приписами частини 4 статті 5 КАС України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Право звернення до суду суб'єктом владних повноважень - податковим органом визначено статтею 94 ПК України, за змістом пункту 94.1 якої адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Згідно з пунктом 94.3 статті 94 ПК України, арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.
Пункт 94.5 статті 94 ПК України встановлює, що арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Згідно з пунктом 94.10 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Підстави для припинення адміністративного арешту майна платника податків визначені у пункті 94.19 статті 94 ПК України, а саме: відсутність протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (94.19.1); погашення податкового боргу платника податків (94.19.2); усунення платником податків причин застосування адміністративного арешту (94.19.3); ліквідація платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства (94.19.4); надання відповідному контролюючому органу третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об'єктів права власності цієї третьої особи (94.19.5); скасування судом або контролюючим органом рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про арешт (94.19.6); прийняття судом рішення про припинення адміністративного арешту (94.19.7); пред'явлення платником податків дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, а також документа, що підтверджує реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, здійснену в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством (94.19.8); фактичне проведення платником податків інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки (94.19.9); взяття контролюючим органом на податковий облік нерезидента на підставі акта перевірки (94.19.10).
Тобто, під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення.
Згідно зі статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1-2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2.ст. 73 КАС України).
Приписами частини 2 статті 74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Порядок оцінки доказів у справі передбачено статтею 90 КАС України, якою унормовано, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі.
На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб'єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб'єкта приватного права, подані таким суб'єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом".
У справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява №387/03, 20 вересня 2012 року, п. 53) Європейський суд з прав людини висловив позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується апелянтом, 18.12.2024 перевіряючими були пред'явлені уповноваженому представнику ФОП ОСОБА_1 - продавцю ОСОБА_2 копії наказу №1727-п від 16.12.2024, направлення на перевірку від 17.12.2024 №3035/14 29-07-10, №3036/14-29-07-10 та службові посвідчення.
ФОП ОСОБА_1 , заперечуючи факт відмови у допуску до проведення/відмови від проведення фактичної перевірки, наполягає на тому, що на вимогу посадових осіб ГУДПС продавець ОСОБА_2 надала їм звіти по касовому апарату, в т.ч. денний звіт (код 501), звіт з обнулінням (код 503), а також опис готівкових коштів у касі.
Отримавши згадані документи перевіряючи надали запит про надання документів згідно переліку з крайнім строком 24.12.2024.
Наведене визнається відповідачем, який в апеляційній скарзі стверджує, що ФОП ОСОБА_1 до цього часу не надала інші документи, які не були наявними на місці проведення фактичної перевірки ( АДРЕСА_1 ).
Ураховуючи, що акт про недопуск від 18.12.2024 №1508/14-29-07-07/ НОМЕР_1 складений позивачем не у зв'язку із не наданням ФОП до 24.12.2024 документів, а у зв'язку із відмовою продавця від проведення перевірки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що відповідачем не доведено, що 18.12.2024 о 10:52 перевіряючих не допустили до проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Резюмуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з'ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 272, 283, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов