Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без розгляду
04 березня 2025 року Справа № 520/27826/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді- Кухар М.Д.,
при секретарі судового засідання - Логачової К.А.
за участі сторін:
прокурора- Таушан Д.А.
представника ВЧ НОМЕР_1 - Шпилькіна І.В.
представника відповідача- Лисенко М.В.
представника третьої особи - Лютої О.В.
представника третьої особи- Баранчук О.Б.
представника третьої особи -Суржкової В.В., Шенькарук С.М.
розглянувши адміністративний позов Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (вул. Свято-Миколаївська, буд. 64А,м. Кривий Ріг,Дніпропетровська обл., Криворізький р-н,50000, код ЄДРПОУ39969443) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) третя особа: Криворізька територіальна громада в особі Криворізької міської ради (пл. Молодіжна, буд. 1,м. Кривий Ріг,Дніпропетровська обл., Криворізький р-н,50054, код ЄДРПОУ33874388) , третя особа: Дергачівська територіальна громада Харківської області в особі Дергачівської міської ради (площа Перемоги, буд. 5,м. Дергачі,Харківська область,62303, код ЄДРПОУ04059496), третя особа: Харківська обласна військова адміністрація (вул. Сумська, буд. 64,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61002, код ЄДРПОУ23912956) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернулась Криворізька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області , в якому просила суд:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Харківській області (вул.Пушкінська, 46, м.Харків, Харківська область, 61057; код ЄДРПОУ 43983495) щодо невжиття заходів для повернення з місцевого бюджету Дергачівської міської територіальної громади Харківської області на поточний рахунок Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , р/ р НОМЕР_3 ) помилково сплачених у період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року включно сум податку на доходи фізичних осіб у розмірі 260 630 538,24 гривень.
-зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області підготувати та подати до територіального органу Державної казначейської служби, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та повернення помилково сплачених сум податків, висновок про повернення Військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України помилково сплаченого податку на доходи фізичних осіб у період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року включно на загальну суму 260 630 538,24 гривень з відповідного бюджету.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі.
До суду надійшло клопотання представника Дергачівської територіальної громади Харківської області в особі Дергачівської міської ради про залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання зазначено, що вперше з аналогічним позовом до суду позивач звернувся 01.04.2024 (справа № 520/8051/24), тобто, вже на той час, з пропуском трьохмісячного строку звернення, встановленого ч. 2 ст.122 КАС України.
До суду надійшли клопотання Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону та Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в яких причиною пропуску процесуального строку зазначено введення військового стану в Україні.
Ухвалою суду від 17.02.2025 року позов залишено без руху.
На виконання вимог ухвали суду від 17.02.2025 року прокурором подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначено введення військового стану в Україні.
На виконання вимог ухвали суду від 17.02.2025 року представником Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначено введення військового стану в Україні, а також правові підстави для звернення до суду із цим позовом виникли лише після отримання відповіді від відповідача на заяву від 09.03.2025 року, в якій було остаточно визначено правильну суму надмірно сплаченого податку.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Представник військової частини в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Представник Криворізько територіальної громади в особі Криворізької міської ради в судовому засіданні клопотання прокурора та військової частини про поновлення пропущеного строку звернення до суду підтримав, просиив його задовольнити.
Представник Дергачівської територіальної громади Харківської області в особі Дергачівської міської ради в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, просив в його задоволенні відмовити.
Представник Харківської обласної військової адміністрації в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, просив в його задоволенні відмовити.
Розглянувши надані матеріали, суд вказує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Проте, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Згідно ч.ч.1,2 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Вимоги до позовної заяви та документи, що додаються до неї, викладено в статтях 160 та 161 КАС України й згідно із ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Приписами ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Зазначена норма кореспондує й приписам ч.1 ст.169 КАС України, згідно з якою суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАС України).
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України).
Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Норма ст.123 КАС України передбачає, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
Дійшовши висновку, що позов подано після закінчення встановлених законом строків, суд повинен вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові 09.05.2023 року у справі №320/6121/21, позовну заяву може бути залишено без розгляду у разі, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними. При цьому, зміст вказаних процесуальних норм вказує, що у разі якщо позивач при поданні позовної заяви не заявив про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, визнані судом неповажними, то суд має залишити позов без руху та надати позивачу строк на звернення до суду з заявою про поновлення строку.
Щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати можливість звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Таким чином, за змістом наведених процесуальних норм законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Для звернення до адміністративного суду з позовом щодо захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Такі законодавчо встановлені строки звернення до адміністративного суду, не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету - якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. Водночас, не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом шестимісячного з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
При цьому суд зазначає, що «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення високої вірогідності того, що особа могла дізнатися про порушення своїх прав, зокрема, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
В свою чергу, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.
Отже, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, а також відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів.
Разом з цим, спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Суд зазначає, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Такий правовий висновок сформований у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19.
За висновками Європейського суду з прав людини загально прийнятним уважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16.12.1992 у справі «Хаджіанастасіу проти Греції», пункти 32-37).
Разом з цим очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 07.09.1999 у справі «Йодко против Литви» (Jodko v. Lithuania).
Слід зауважити, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Верховний Суд у постанові від 21.10.2021 у справі № 826/11070/17 зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Водночас норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Верховний Суд у постанові від 06.10.2022 у справі № 420/3129/20 зазначає, що процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Зазначені висновки щодо питання поновлення пропущеного процесуального строку, сформовано Верховним Судом у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 160/9356/22.
Щодо аргументу щодо введення на території України воєнного стану як поважної причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом суд зазначає наступне.
Питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 02 червня 2022 року у справі у № 757/30991/18-а, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 та від 04 квітня 2023 року у справі № 140/1487/22.
Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зазначив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Також у постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 140/11951/21 Верховний Суд вказав, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Варто також зауважити, що у своїй практиці ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Отже суд не приймає посилання позивача на введення на території України воєнного стану як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду.
Також судом встановлено, що вперше з аналогічним позовом до суду позивач звернувся 01.04.2024 (справа № 520/8051/24), тобто, вже на той час, з пропуском строку звернення до суду. Ухвалою Харківського адміністративного суду від 24.09.2024 було залишено без розгляду у зв'язку з неявкою позивача в судові засідання.
Вдруге, з позовом по даній справі (№ 520/27826/24), позивач звернувся до суду 04.10.2024 року.
Щодо обставин справи, то судом встановлено, що протягом жовтня 2022 року по квітень 2023 року Військовою частиною НОМЕР_1 були подані декларації з податку на доходи фізичних осіб до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, що підтверджується наданими квитанціями про отримання декларацій, в яких був задекларований податок на доходи фізичних осіб.
За результатами подання вказаних декларацій Військовою частиною НОМЕР_1 частково сплачено до Дергачівської міської територіальної громади Харківської області податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 260 630 538,24 гривень, згідно платіжних доручень: - від 18.10.2022 № 2871 на суму 1 562 500 гривень; - від 28.10.2022 № 2899 на суму 30 000 000 гривень; - від 09.11.2022 № 2945 на суму 10 000 000 гривень; - від 21.11.2022 № 3200 на суму 13 437 500 гривень; - від 29.11.2022 № 3269 на суму 5 000 000 гривень; - від 07.12.2022 № 3304 на суму 10 000 000 гривень; - від 14.12.2022 № 3589 на суму 12 000 000 гривень; - від 29.12.2022 № 3858 на суму 2 985 000 гривень; - від 10.01.2023 № 4 на суму 10 000 000 гривень; - від 17.01.2023 № 277 на суму 17 000 000 гривень; - від 28.01.2023 № 456 на суму 5 500 000 гривень; - від 08.02.2023 № 481 на суму 10 000 000 гривень; - від 20.02.2023 № 768 на суму 12 000 000 гривень; - від 24.02.2023 № 941 на суму 13 000 000 гривень; - від 27.03.2023 № 1445 на суму 61 245 538,24 гривень; - від 27.04.2023 № 2097 на суму 46 900 000 гривень.
Тобто, всі вказані суми податку самостійно вказані позивачем в деклараціях, які подані до ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Відповідно до податкових декларацій з податку на доходи фізичних осіб Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України за ІV квартал 2022 року та І-ІІ 20023 року, подані до контролюючого органу - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, який і адмініструє вказаний податок та тільки він може встановити надмірність чи помилковість сплати зобов'язань шляхом проведення перевірки чи інших заходів та наявність чи відсутність податкового боргу у позивача.
Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані позивачем.
Аналізуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, обставини справи та докази, які містяться в матеріалах справи, з урахуванням надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку та вказати інші причини поважності пропущеного строку ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними, як це передбачено ст. 123 КАС України, суд приходить до висновку про те, що позивачем в заяві про поновлення пропущеного строку не вказано інші причини поважності пропущеного строку ніж ті, які були зазначені в первинній заяві і визнані судом не поважними. Будь-яких інших доказів поважності пропуску строку звернення до суду прокурором позивачем не надано, а тому суд залишає позовну заяву без розгляду відповідно до ч.3 ст.123 КАС України.
Керуючись ст.123 КАС України, суд,-
Клопотання Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про поновлення строку звернення до суду-залишити без задоволення.
Клопотання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про поновлення строку звернення до суду-залишити без задоволення.
Адміністративний позов Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (вул. Свято-Миколаївська, буд. 64А,м. Кривий Ріг,Дніпропетровська обл., Криворізький р-н,50000, код ЄДРПОУ39969443) , в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) третя особа: Криворізька територіальна громада в особі Криворізької міської ради (пл. Молодіжна, буд. 1,м. Кривий Ріг,Дніпропетровська обл., Криворізький р-н,50054, код ЄДРПОУ33874388) , третя особа: Дергачівська територіальна громада Харківської області в особі Дергачівської міської ради (площа Перемоги, буд. 5,м. Дергачі,Харківська область,62303, код ЄДРПОУ04059496) , третя особа: Харківська обласна військова адміністрація (вул. Сумська, буд. 64,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61002, код ЄДРПОУ23912956) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії-залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 06.03.2025 року.
Суддя Кухар М.Д.