Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
04 березня 2025 р. № 520/31594/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вул. Георгія Тарасенка, буд. 149,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61037) до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (просп. Науки, 40, 6 пов.,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61166), третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м.Київ, вул. Сім'ї Бродських, 19, код 39369133 ) про визнання дій протиправними та скасування рішення,-
Позивач, Акціонерне товариство "Харківобленерго", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії посадових осіб Головного Управління Держспоживслужби в Харківській області з проведення позапланової перевірки на підставі Направлення №293 від 22.10.2024 та зі складання Акту від 05.11.2024 № 293.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, прийняте у формі Припису до Акту від 05.11.2024 № 293.
3. Витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви присудити на користь Акціонерного товариства “Харківобленерго» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (пр-т Науки, 40, 6 поверх, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 40324829).
В обґрунтування позову зазначено, що дії посадових осіб Головного Управління Держспоживслужби в Харківській області з проведення позапланової перевірки на підставі Направлення №293 від 22.10.2024 та зі складання Акту від 05.11.2024 № 293 та рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, прийняте у формі Припису до Акту від 05.11.2024 № 293 є протиправними та такими, що порушують права позивача.
Ухвалою суду від 20.11.2024 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представником відповідача 03.12.2024 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.
23.12.2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
26.12.2024 року до суду від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.
Представник третьої особи правом на надання пояснень не скористався.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що на підставі направлення на проведення перевірки № 293 від 22.10.2024 р., фахівцями Держпродспоживслужби у Харківській області, у період 23.10.2024 - 05.11.2024 р., проведена позапланова перевірка за зверненням гр. ОСОБА_1 від 16.09.2024 № О-757, від 18.09.2024 № О-764, від 19.09.2024 № О-766, від 23.09.2024 № О-770, від 27.09.2024 № О-796, з питань «зазначених у зверненні споживача» відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII.
За результатами здійснення заходу державного нагляду (контролю) - проведеної позапланової перевірки, ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області, прийняло рішення у формі Припису до Акту перевірки № 293 від 05.11.2024 року, яким зобов'язало усунути порушення, зазначене у Акті перевірки, а саме: укласти/ приєднати споживача ОСОБА_1 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 на підставі попередньо наданих ним документів та про виконання Припису, повідомити ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області до 05.12.2024 року.
Судом зазначає, що як було встановлено судом та не заперечувалось відповідачем по справі підставою проведення перевірки була обставина надходження на адресу Головного управління звернення від ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) від 16.09.2024 № О - 757, від 18.09.2024 № О - 764, від 19.09.2024 № О - 766, від 23.09.2024 № О - 770, від 27.09.2024 № О - 796, щодо припинення АТ «Харківобленерго» електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно договору купівлі-продажу від 16.09.2020 року ОСОБА_1 набув право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Протягом значного часу він сплачував послуги з розподілу/постачання електроенергії за рахунком, який відкрито на іншу фізичну особу.
Щодо твердження позивача, що вказана позапланова перевірка проведена фахівцями ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області, поза межами повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі - Закон №2189) врегульовано відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 2 вказаного закону, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії.
За визначенням наведеним у ст.1 Закону №2189, виконавцем комунальної послуги, є суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а індивідуальним споживачем є - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно з нормою п.2 ч.1 ст.5 Закону №2189, до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу електричної енергії.
Приписами п.1 ч.1 ст.7 вказаного закону встановлено, що індивідуальний споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а п.1 ч.2 ст.7 - його зобов'язано укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Виконавець комунальної послуги, згідно з п.7 ч.1 ст.8 Закону №2189, має право отримувати інформацію від споживача про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором та водночас, відповідно до п.2 ч.2 ст.8 він зобов'язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Питання забезпечення державою захисту прав споживачів, врегульовано ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII (далі - Закон №1023).
Відповідно до ч.3 ст.5 Закону №1023, захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.
Захист прав споживачів у сфері безпечності та якості харчових продуктів, інформування про їх властивості, у тому числі маркування, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та якості харчових продуктів.
Водночас, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Відповідно до ст.1 Закону №877, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходами державного нагляду (контролю), є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Статтею 2 Закону №877, визначено межі дії цього закону та відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Так, відповідно до ч.2 ст.2, дія Закону №877 не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг.
Приписами ч.5 ст.2 Закону №877 встановлено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".
Одними з основних принципів державного нагляду (контролю), є принципи визначені у ст.3 Закону №877:
здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом;
неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання;
Суд звертає увагу, що відповідно до ч.4 ст.4 Закону №877, виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності та види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю). Водночас, вказаною нормою заборонено органу державного нагляду (контролю) здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Відповідно до Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.
Підпунктом 6 п.4 Положення, основними завданнями Держпродспоживслужби у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння) визначено, зокрема, право на проведення перевірок додержання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг; проведення контрольних перевірок правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію відповідно до закону.
Відповідно до п.6 вказаного Положення, Держпродспоживслужба для виконання покладених на неї завдань, має право: 8) здійснювати заходи державного нагляду (контролю) відповідно до закону; 9) вимагати відповідно до закону від суб'єктів господарювання усунення виявлених порушень; 10) вживати у межах повноважень, передбачених законом, заходів до усунення порушень вимог закону і притягнення, винних у таких порушеннях осіб, до відповідальності відповідно до закону;
Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначено Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 № 1540-VIII (далі - Закон №1540).
Приписи ст.1 Закону №1540 визначають, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор або НКРЕКП), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 2 Закону №1540, Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, розподілу малими системами розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії, агрегації.
За визначенням ст.3 Закону №1540, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, зокрема шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 4) державного контролю та застосування заходів впливу;
Так, одним з основних завдань Регулятора, відповідно до п.4 ч.3 ст.3 Закону №1540, є забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами.
Статтею 17 Закону №1540, визначено функції та повноваження Регулятора, необхідні для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до яких, Регулятор:
1) приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції;
3) розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема: ліцензійні умови провадження господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; порядки контролю за дотриманням вимог законодавства у відповідній сфері регулювання та ліцензійних умов; правила розгляду звернень споживачів щодо дій суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та врегулювання спорів;
4) здійснює: ліцензування видів господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, передбачених законом;
визначення умов доступу до товарів (послуг), що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг;
11) контролює додержання ліцензіатами законодавства у відповідній сфері регулювання і ліцензійних умов провадження господарської діяльності та вживає заходів до запобігання порушенням ліцензійних умов;
12) розглядає справи про порушення ліцензійних умов, справи про зловживання на оптовому енергетичному ринку, а також справи про адміністративні правопорушення і за результатами розгляду приймає рішення про застосування санкцій, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, приймає у межах своєї компетенції рішення про направлення до відповідних державних органів матеріалів про виявлені факти порушення законодавства;
14) забезпечує захист прав та законних інтересів споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, розгляд звернень таких споживачів та врегулювання спорів, надання роз'яснень з питань застосування нормативно- правових актів Регулятора.
Особливості здійснення державного контролю на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг визначені нормами ст.19 Закону №1540, відповідно до яких, Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та суб'єктами, що належать до особливої групи споживачів у розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії", законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.
Підставою для проведення позапланової виїзної перевірки може бути: 1) подання суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, або суб'єктом, що належить до особливої групи споживачів, письмової заяви про здійснення заходу державного контролю; 2) обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про порушення суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, або суб'єктом, що належить до особливої групи споживачів, її законних прав; 3) обґрунтоване звернення суб'єктів господарювання та споживачів про порушення суб'єктом природної монополії, оператором малої системи розподілу законодавства з питань доступу до електричних/теплових/газових мереж та/або порушення ліцензійних умов;
Перевірки проводяться на підставі рішення Регулятора, комісією з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.
Під час здійснення державного контролю Регулятор має право: 1) вимагати від суб'єкта, щодо якого здійснюється перевірка, усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та/або ліцензійних умов; 5) приймати обов'язкові до виконання суб'єктом господарювання, щодо якого здійснюється перевірка, рішення про усунення виявлених порушень; 6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.
За результатами перевірки, складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор, протягом 30 днів з дня виявлення порушення, приймає рішення про застосування до суб'єкта, щодо якого здійснювалася перевірка, санкції, передбаченої цим Законом.
Суд аналізуючи вище вказані положення нормативно-правових актів в сукупності приходить до висновку, що Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, а Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, отже вони належать до переліку органів виконавчої влади зазначених у ч.3 ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII, яким надано повноваження на забезпечення захисту прав споживачів, зокрема і шляхом здійснення державного нагляду (контролю).
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V.
Однак, відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону України №877, його дія не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг,
Приписами ч.5 ст.2 Закону №877 встановлено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".
Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 № 1540-VIII, НКРЕКП, як державний Регулятор, уповноважений забезпечувати захист прав та законних інтересів споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, розгляд звернень таких споживачів та врегулювання спорів, надання роз'яснень з питань застосування нормативно-правових актів Регулятора, зокрема, шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.
За результатами перевірки, Регулятор уповноважений на складання акту перевірки, та у разі виявлення порушення, має прийняти рішення про застосування до суб'єкта, щодо якого здійснювалася перевірка, санкції, передбаченої цим Законом.
Таким чином, оскільки Законом України № 1540 саме НКРЕКП, як орган ліцензування, уповноважено на здійснення державного нагляду (контролю), зокрема шляхом проведення планових та позапланових виїзних перевірок, за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг та контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та враховуючи та враховуючи заборону, встановлену нормою ст.4 Закону №877, органу державного нагляду (контролю) здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення такого державного нагляду (контролю) у такій сфері господарської діяльності та не визначає виключно законом повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю), суд приходить до висновку про відсутність повноважень Держпродспоживслужби на здійснення перевірок суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг та з питань додержання ліцензіатом вимог, ліцензійних умов.
Щодо фактичного порушення судом встановлено, що у зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, з 01.01.2019 ПрАТ «Харківенергозбут» (далі - Товариство) є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 26.10.2018 № 1268.
На виконання пункту 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника ПрАТ «Харківенергозбут», а АТ «Харківобленерго» виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.
Правонаступником у частині прав та обов'язків за договорами про постачання/користування електричної енергії, що діяли до 01.01.2019 залишається АТ «Харківобленерго», яке продовжує виконання функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області.
На виконання абз. 18 п. 13 розділу XVII Закону оператор системи розподілу АТ «Харківобленерго» передав ПрАТ «Харківенергозбут», як постачальнику універсальних послуг, дані побутових та малих непобутових абонентів, які згідно з вимогами Закону мають право на отримання універсальних послуг.
Так, на виконання вищевказаних вимог АТ «Харківобленерго» було передано ПрАТ «Харківенергозбут» дані за адресою: вул. Василя Мельникова, буд. 6/1, кв. 11, м. Харків особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито на ім'я ОСОБА_2 .
Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч. 4 ст. 63 Закону).
Абзацом п'ятим пункту 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Згідно п. 8. постанови НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (в редакції, яка діяла станом на 01.01.2019) Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб- сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальйих послуг.
Суд зазначає, що за вищевказаною адресою споживалась електрична енергія, з ОСОБА_3 укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом споживання електричної енергії та оплатою рахунків за електричну енергію в свою чергу з ОСОБА_1 відповідного договору не укладено.
Також судом встановлено, що за період з 16.09.2020 но 05.11.2024 за вищевказаною адресою рахунки на оплату за електричну енергію формувались та надсилались на ім'я ОСОБА_2 .
Враховуючи вище викладене суд зазначає, що в даному випадку гр. ОСОБА_1 не є споживачем у правовідносинах між АТ «Харківобленерго», оскільки відповідно до визначень термінів наданих законодавцем у ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»: 2) виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; 13) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; 6) індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до п.1.2.15 гл.1.2 розділу І Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, «на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами», а відповідно до визначень термінів наведених у п.1.1.2 гл.1.1 розділу I, оператор системи - оператор системи передачі, оператор системи розподілу або оператор малої системи розподілу; побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).
Отже, зважаючи на заборону споживання (використання) електроенергії без укладання договору на послугу розподілу електричної енергії, фізична особа може використовувати електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, лише після укладання відповідного договору та відповідно, лише після такого укладання набуває статус споживача.
Щодо твердження відповідача про виникнення усних договірних відносин між АТ «Харківобленерго» та гр. ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що відповідно до приписів ч.1 ст.641 ЦК України, пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться. Згідно до ст.642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Так, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, а його текст розміщено на офіційному сайті АТ «Харківобленерго» та в розумінні ч.1 ст.641 ЦК України, це є публічною пропозицією АТ «Харківобленерго» укласти Договір розподілу кожному хто звернеться, зокрема і гр. ОСОБА_1 ..
Відповідно до п.2.1 розділу II Кодексу систем розподілу, договір про надання послуг з розподілу електроенергії - домовленість сторін про доступ до системи розподілу, яка укладається між оператором системи розподілу (ОСР), що здійснює розподіл електроенергії на території ліцензованої діяльності, та користувачіем системи розподілу (Користувачем).
Згідно з п. 1.2.15 глави 1.2 розділу І Правил роздрібного ринку електричної енергії, укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Договори, передбачені цими Правилами, укладаються у письмовій формі в паперовому або в електронному вигляді.
Нормою пункту 2.1.3 глави 2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки є споживач.
Відповідно до п.п.11.3.2, 11.3.3, 11.3.4. глави 11.3. розділу ХІ Кодексу систем розподілу, для укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії Користувач повинен подати ОСР письмову заяву (засобами поштового або електронного зв'язку) та документи, визначені цим Кодексом, за 20 робочих днів до бажаної дати початку отримання послуг з розподілу електричної енергії. Форма заяви на укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії розробляється ОСР. У заяві Заявник має вказати, зокрема:1) персоніфіковані та контактні дані Заявника; 2) адресу об'єкта(ів) Заявника;3) EIC-код(и) точки(ок) вимірювання обліку електричної енергії за об'єктом споживач; 4) предмет заяви; 5) обсяги замовленої послуги (дозволена потужність у кВт з урахуванням категорійності, визначена діючим договором про електропостачання, або потужність, забезпечена виконаним договором про приєднання) та період використання у різні періоди доби; 6) дату подання заяви;7) підпис. ОСР надає бланк заяви на запит Заявника, а також розміщує його на своєму власному вебсайті у доступному для перегляду та завантаження форматі. На вебсайті ОСР також розміщується зразок заповнення заяви на укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та перелік документів, які додаються до заяви.
Як було встановлено судом вище гр. ОСОБА_1 не укладав з АТ «Харківобленерго» вище вказаного договору, а сплачував за послуги від імені ОСОБА_2 .
Щодо посилання відповідача, що виникли «усні договірні відносини», зокрема, з тих підстав, що після набуття права власності на квартиру, гр. ОСОБА_1 , «протягом значного часу сплачував послуги з розподілу/постачання електроенергії за рахунком, який відкрито на іншу фізичну особу», то вказане судження суд вважає безпідставним оскільки як було зазначено судом вище гр. ОСОБА_1 як новий власник повинен був укласти з АТ «Харківобленерго» відповідний договір.
Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що під час перевірки, не встановлено фактів порушень нормативних актів, на підставі яких здійснюється регулювання у сфері житлово-комунальних послуг з боку АТ «Харківобленерго» та не встановлено яким чином порушено права гр. ОСОБА_1 як споживача послуг АТ «Харківобленерго» в той час коли останній, як було встановлено судом вище не виклав відповідний договір з надавачем таких послуг.
Враховуючи все вище викладене суд приходить до висновку, що при проведенні перевірки посадові особи Головного Управління Держспоживслужби в Харківській області діяли з порушенням норм чинного законодавства України, а тому Припис до Акту перевірки від 05.11.2024 № 293, прийнятий поза межами повноважень Держпродспоживслужби.
Крім цього як окрема підстава задоволення позову є та обставина, що Припис до Акту перевірки № 293 від 05.11.2024 р., вказаним вимогам не відповідає, оскільки у діях позивача не вбачається порушення вимог оператором системи розподілу п.2 ч.2 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ч.1 ст.17, п.2 ч.1 ст.19, п.2 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», тому висновок Відповідача про порушення АТ «Харківобленерго» наведених норм є безпідставним та прийнятим в порушення визначених законом повноважень Держпродспоживслужби.
Також суд зазначає, що позиція суду щодо спірних правовідносин з гр. ОСОБА_1 та їх оцінка, повністю підтверджена у розясненні НКРЕКП, направленому гр. ОСОБА_1 листом №12964/20.2/7-24 від 13.11.2024, на його численні звернення.
Так, після надання оцінки фактичних обставин укладання договору споживача про надання послуги з розподілу електричної енергії, НКРЕКП, вказало гр. ОСОБА_1 наступне: «оскільки Вами змінена форма заяви-приєднань до умов договору на розподіл, які розміщені на офіційному вебсайті ОСР, тому ОСР направило Вам належним чином оформлену заяву-приєднання для підписання Вами та повернення на адресу ОСР. Після отримання від Вас підписаної заяви-приєднання, має бути укладений договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, з урахуванням норм Цивільного кодексу України».
В силу ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають стягненню згідно положень ст.. 139 КАС України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вул. Георгія Тарасенка, буд. 149,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61037) до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (просп. Науки, 40, 6 пов.,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61166) про визнання дій протиправними та скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії посадових осіб Головного Управління Держспоживслужби в Харківській області з проведення позапланової перевірки на підставі Направлення №293 від 22.10.2024 та зі складання Акту від 05.11.2024 № 293.
Скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, прийняте у формі Припису до Акту від 05.11.2024 № 293.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" сплачений судовий збір у сумі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн. 0 0коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.