Справа № 500/1288/25
07 березня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, до подання позовної заяви до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони посадовим/службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та його переміщення для проходження військової служби в Збройних Силах України до військової частини та/або навчального центру, до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що 04.03.2025 близько 15:14 год. за адресою: АДРЕСА_1 заявника було зупинено працівником поліції, на вимогу поліцейського заявник надав свій військово-обліковий документ та документ, що посвідчує особу.
В подальшому, заявника, в примусовому порядку, без складання протоколу адміністративного затримання, було затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою проходження останнім ВЛК.
Заявник зазначає, що він як військовозобов'язаний перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та згідно постанови ВЛК від 23.01.2025, про яку зазначено у його військово-обліковому документі він придатний до військової служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони. Також згідно вказаного військово-облікового документу жодних порушень правил військового обліку ним не допущено та повторному медичному огляду він підлягає 21.01.2026 року.
Заявник вказує, що 04.03.2025 в додатку "Резерв+" він помітив, що відносно нього було самостійно внесено інформацію про зміну його військово-обліковий даних та наявність вже пройденого огляду ВЛК, за результатом якого за результатом якого заявника визнано повністю придатним та було винесено відповідну постанову.
У зв'язку з такими діями працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 по відношенню до заявника, перебуваючи в приміщенні вказаного ТЦК та СП останнім 04.03.2025 було подано відповідні заяви Начальнику Тернопільського РУП ГУ НП в Тернопільській області.
Також, 04.03.2025 року інспектором взводу 2 роти 4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП лейтенантом поліції у заявника було відібрано відповідні пояснення.
Також вказує, що 05.03.2025 ним було повторно подано заяву Начальнику Тернопільського РУП ГУ НП в Тернопільській області про порушення його прав та свобод однак станом на дату звернення до суду про результати розгляду зазначених звернень йому не відомо.
Вказує, що йому не було надано жодної можливості оскаржити постанову ВЛК від 04.03.202, адже остання надана заявнику не була.
Зазначає, що безпосередній медичний огляд заявника лікарями також здійснювався, а з 15:30 год. 04.03.2025 до ранку 05.03.2025 заявник фактично просидів в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказує, що жодного направлення, повістки, наказу або бойового розпорядження йому вручено не було.
Також зазначає, що 05.03.2025 року в електронному кабінеті медичного сервісу "Helsi" у заявника з'явилась інформація про запис до лікарів (хірурга, невролога, лора, офтальмолога, терапевта) в декількох медичних закладах, з актуальними направленнями проте жодного з вказаних лікарів заявник не відвідував, про таку необхідність останній навіть не знав.
Вказує, що на його переконання без вжиття судом заходів забезпечення позову, мобілізаційний процес щодо заявника, який, на його переконання, було проведено з численним порушенням вимог діючого законодавства, буде завершено, що, у свою чергу, істотно ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів заявника та позивача, за захистом яких останній буде звертатися до суду.
Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до статті 153 КАС України, заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Суд зауважує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється.
Так, із змісту заяви про забезпечення позову слідує, що на переконання заявника його 04.03.2025 близько 15:14 год. за адресою: м. Тернопіль, вул. Козацька, 1 було незаконно зупинено працівником поліції та в подальшому в примусовому порядку, затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою проходження останнім ВЛК та вподальшому зміну його військово-обліковий даних та наявність вже пройденого огляду ВЛК, за результатом якого за результатом якого його визнано повністю придатним та було винесено відповідну постанову.
Такі обставини, на переконання заявника, свідчать про порушення гарантованих Конституцією України прав особи.
Також у заяві наголошено, що без вжиття судом заходів забезпечення позову, мобілізаційний процес щодо заявника буде завершено, що, у свою чергу, істотно ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів заявника та позивача, за захистом яких останній буде звертатися до суду.
Проаналізувавши обґрунтування заяви про забезпечення позову, суд зазначає, що за приписами частини першої та третьої статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Так, під предметом позову слід розуміти певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, в той час як підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Так, подана адвокатом заявника заява про забезпечення позову до подання позовної заяви містить: викладення обставин (підстав) майбутнього позову; осіб які можуть набути статусу сторін у справі; захід забезпечення позову та мотиви необхідності його застосувати.
Проте суд зауважує, що представником заявника не вказано предмет позову, щодо якого позивач просить вжити обрані ним заходи забезпечення, зазначений формально: "визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії", що не розкриває змісту позовних вимог, які буде заявлено при поданні позовної заяви.
Поряд цим, вимогами частини другої статті 151 КАС України зокрема визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
В свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Належність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 у справі № 826/16334/18. Згідно частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС).
Тобто, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
З цією метою, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Однак, на підтвердження фактичних обставин, якими вмотивовано подання даної заяви про забезпечення позову надано лише копії заяв про кримінальне правопорушення та про проведення перевірки та притягнення до відповідальності.
У заяві про забезпечення позову заявник, обираючи вид забезпечення позову, просить суд вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом заборони посадовим/службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та його переміщення для проходження військової служби в Збройних Силах України до військової частини та/або навчального центру, до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
При цьому представник заявника зазначає, що дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 мають ознаки очевидної протиправності, у зв'язку з чим суд у відповідності до пункту 2 частини другої статті 150 КАС України зобов'язаний вжити заходів забезпечення позову до моменту прийняття рішення у справі.
Поряд з цим, в заяві про забезпечення позову не зазначено які саме дії центру комплектування будуть предметом оскарження в майбутній позовній заяві та як це кореспондується з обраним способом забезпечення.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що "ймовірне" настання певних негативних наслідків для особи, на чому наголошено у заяві про забезпечення позову, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, позаяк чинне законодавство передбачає захист саме "порушеного права", в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Однак, сама "можливість" настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
При цьому суд окремо наголошує, що заборона вчиняти будь-які дії відповідно Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не входить до повноважень адміністративного суду та не може бути реалізовано у межах розгляду заяви про забезпечення позову. Така заборона повинна стосуватись конкретно визначених дій та заходів, а не "будь-яких". Втім, представником позивача не визначено тих конкретних дій, які, на його думку, відповідачу необхідно заборонити вчиняти, як і належно не обґрунтовано необхідність забезпечення позову, шляхом заборони переміщення для проходження військової служби в Збройних Силах України до військової частини та/або навчального центру.
Так, з 24.02.2022 відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану, який триває і на даний час.
Суд враховує, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
В свою чергу, пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що дії територіального центру комплектування та соціальної підтримки як органу військового управління, щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації є очевидно протиправними.
Правомірність таких дій може бути встановлена лише за результатами розгляду справи.
При цьому, навіть якщо виходити із припущень щодо "можливої зміни правового статусу позивача на військовослужбовця", та настання негативних наслідків для позивача, які полягатимуть на думку представника в унеможливлені виконання рішення суду та відновлені прав такої особи, то суд не погоджується із таким, адже положеннями статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено можливість звільнення військовослужбовців з військової служби, в тому числі під час дії воєнного стану.
Більше того, норми Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Порядку № 560 не обмежують заявника в праві на звернення до відповідача із заявою та визначеним пакетом документів для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, або звільнення від проходження військової служби, чи виключення з числа військовозобов'язаних, за наявності відповідних підстав.
Як наслідок, відсутні підстави і для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення зумовить незворотні зміни в правовому становищі позивача, як і відсутні підстави для висновку, що зазначене унеможливить виконання судового рішення, оскільки не підтверджено достатню ймовірність існування ризику, в зв'язку з яким і мали б вживатися заходи забезпечення позову.
Щодо перебування ОСОБА_1 на обліку як військовозобов'язаного в ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд зазначає, що відповідно до п.3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженою Постановою постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560:
"Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку."
В будь-якому випадку, згідно наданих матеріалів та відомостей облікових даних позивача, які в них містяться, ОСОБА_1 підлягає мобілізації, а відтак, може бути призваний на військову службу.
Щодо тверджень про незаконне направлення на проходження повторного медичного огляду, суд зазначає, що правомірність таких дій може бути встановлена лише за результатами розгляду справи.
На рахунок того, що ОСОБА_1 придатний до військової служби лише у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони, то заявником не надано доказів на підтвердження направлення його в інші частини чи підрозділи ніж зазначені.
Таким чином, відсутні докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача.
Інших доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.
Відтак, твердження про те, що застосування заявлених заходів забезпечення позову сприятиме збереженню існуючого становища у спірних правовідносинах до розгляду справи по суті, оскільки відповідач може прийняти рішення про направлення для проходження військової служби, що може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав у разі задоволення його позову, суд відхиляє як такі, що не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України, доказами.
За наведених обставин, зважаючи на те, що у ході розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника, суд приходить до переконання, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення до подання позовної заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 152, 154, 241, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 05.03.2025, про вжиття заходів забезпечення до подання позовної заяви до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити в повному обсязі.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання суддею.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 07 березня 2025 року.
Суддя Баб'юк П.М.