07 березня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/13317/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі також відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не призначення мені ОСОБА_1 по втраті годувальника у період з 16.03.2022. по 31.01.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника у період з 16.03.2022 по 31.01.2024 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, не призначивши пенсію у разі втрати годувальника - загиблого батька, військовослужбовця ОСОБА_1 , оскільки на момент дня, що настає за днем смерті годувальника позивачу не виповнилося 23 роки.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що на момент надходження до Головного управління документів для призначення пенсії в разі втрати годувальника згідно подання ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.02.2024 №УЧ-58755 (дата реєстрації- 01.03.2024) донька загиблого ОСОБА_1 згідно довідки Професійно-технічного училища №44 м. Миргород закінчила навчання 31.01.2024.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 /а.с. 4 зворот/.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
10.11.2023 позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву про призначення пенсії, в якій просила призначити пенсію в разі втрати годувальника за загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька військовослужбовця молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .
15.02.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 направив до ГУ ПФУ в Полтавській області подання про призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 із доданими документами, які прийнято органом Пенсійного фонду 01.03.2024 і зареєстровано за № 563/1600-0203-11.
Розпорядженням від 10.03.2024 № 563/1600-0203-11 /а.с.6/ відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії в разі втрати годувальника за батька ОСОБА_1 згідно подання ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.02.2024 №УЧ-58755.
На цій підставі, позивач звернулася до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі-Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до статті 29 Закону № 2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Згідно з частиною шостою статті 30 Закону № 2262-ХІІ непрацездатними членами сім'ї вважаються: вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
Відповідно до приписів статті 50 Закону № 2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються: членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.
Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 45 Закону України №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 /а.с. 4 зворот/.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3
Враховуючи викладене право на пенсію в разі втрати годувальника мають студенти, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах, але не більш як до досягнення ними 23 років.
В матеріалах справи міститься довідка Професійно-технічного училища № 44 м. Миргорода відповідно до якої ОСОБА_1 навчалася за спеціальністю «Перукар (перукар - модельєр)» з 01.09.2022 по 31.01.2024.
Зі змісту вказаних норм випливає, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Отже, з урахуванням вищевикладеного позивач не має права на призначення пенсії по втраті годувальника з 16.03.2023 - дня наступного, за днем смерті його батька військовослужбовця, оскільки із заявою про призначення пенсії позивач звернулася після спливу строку у 12 місяців з дня смерті годувальника.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно абзаців 2, 3 пункту 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок 3-1), заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника подається членом сім'ї військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію згідно із Законом, якому на дату смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважений орган (структурний підрозділ). У такому самому порядку подається заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника членом сім'ї померлого годувальника, який має право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, а також у разі відсутності в органах, що призначають пенсії, пенсійної справи померлого годувальника.
Уповноваженим органом (структурним підрозділом) заява про призначення пенсії з необхідними документами до органу, що призначає пенсію, може надсилатись поштою.
Абзацами 1, 3 пункту 11 Порядку 3-1 зазначено, що днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого органу (структурного підрозділу)) роз'яснюється, які документи необхідно подати додатково. При поданні цих документів до закінчення тримісячного строку з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів уповноваженим органом (структурним підрозділом) поштою, або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Днем звернення позивача за призначенням пенсії в силу вимог пункту 11 Порядку 3-1 є дата надходження до ГУ ПФУ в Полтавській області від ІНФОРМАЦІЯ_4 заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, у тому числі поданням від 15.02.2024, тобто 01.03.2024 за № 563/1600-0203-11.
Подання позивачем 10.11.2023 заяви про призначення пенсії до ІНФОРМАЦІЯ_4 , не впливає на визначення дня звернення за призначенням пенсії, передбаченого законодавством.
Отже, на день звернення позивача за призначенням пенсії вона закінчила навчання у Професійно-технічного училища № 44 м. Миргорода 31.01.2024, у зв'язку з чим підстави для призначення їй пенсії у разі втрати годувальника були відсутні.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд встановив відсутність доказів у справі, що розглядається в підтвердження наведених позивачем підстав для визнання протиправним та скасування розпорядження Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області № 563/1600-0203-11 від 10.03.2024 та відповідно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
При ухваленні рішення у цій справі суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи вищенаведене, позов ОСОБА_1 належить залишити без задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з складення повного судового рішення.
Суддя К.І. Клочко