Справа № 420/31708/24
07 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання виплатити нараховану пенсію,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої ОСОБА_2 суми пенсії, нарахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/19860/23;
зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену ОСОБА_2 суму пенсії, нарахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/19860/23.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 суми недоотриманої після смерті її чоловіка ОСОБА_2 пенсії, що була нарахована на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/19860/23, але не виплачена йому за життя.
З урахуванням того, що позивач є дружиною померлого пенсіонера, проживала разом з ним на день його смерті та звернулась до відповідача з дотриманням строків, передбачених законом, наполягала на наявності у неї права на отримання нарахованої, але не виплаченої її чоловіку у зв'язку з його смертю нарахованої суми пенсії.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 15.10.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
01.11.2024 року за вхід.№ЕС/59849/24 надійшов відзив на позов, в якому, зокрема, наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки ОСОБА_1 не є стороною по справі №420/19860/23 та не є правонаступником померлого ОСОБА_2 , тому відсутні підстави щодо отримання доплати, нарахованої на виконання рішення суду.
Крім того, погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, буде здійснюватись в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що не заперечується відповідачем та підтверджується рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/19860/23.
ОСОБА_1 отримує пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 з 05.06.2024, що також не заперечується пенсійним органом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 по справі №420/19860/23, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату з 01.04.2019 р. пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії №ЮО90450 від 20.06.2023 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням раніше проведених виплат.
Судове рішення у вказаній справі набрало законної сили.
Суми заборгованості станом на день смерті чоловіка позивача останньому виплачені не були, але внесені до Реєстру судових рішень та відповідно відображені в останньому.
Позивач звернулась з заявою від 17.07.2024 про виплату нарахованої, але не виплаченої за життя пенсії померлого чоловіка.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 13.08.2024 року №22849-20316/Л-02/8-1500/24 повідомило позивача про те, що відповідно до розрахунку на доплату пенсії ОСОБА_2 нарахована сума на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/19860/23. Оскільки Ви не є стягувачем по справі №420/19860/23, тому для виплати Вам недоотриманої доплати за зазначеним рішенням суду правові підстави відсутні.
Права і свободи людини, гарантії щодо них визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Ст. 55 Конституції України проголошує: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».
Безперечно, забезпечити надійний захист прав і свобод людини та громадянина може тільки судова система, яка діє виключно на засадах законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності судового процесу, змагальності сторін, додержання презумпції невинуватості тощо, в умовах незалежності і недоторканності суддів. Тому серед правових засобів захисту суб'єктивних прав і свобод людини та громадянина одним із найефективніших є судовий захист.
Судовий контроль за суб'єктами владних повноважень, які зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не суперечить державному контролю, ці види контролю доповнюють один одного та забезпечують збалансовану систему стримувань і противаг.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон №2262-ХІІ.
Статтею 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
За змістом частини 3 вказаної статті, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Як встановлено судом, Позивач звернулась з заявою від 17.07.2024 про виплату нарахованої, але не виплаченої за життя пенсії померлого чоловіка, тобто через півтора місяці після смерті чоловіка, в межах 6 місяців.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 №3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Абзацом 3 пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402, передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
В силу абзацу 1 пункту 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Тобто, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.
З наявного в матеріалах справи свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала з померлим ОСОБА_2 у шлюбі з 18.09.1976 року.
Отже, в силу приписів статті 61 Закону №2262-ХІІ позивач є особою, яка має право на виплату недоотриманої пенсії її чоловіка.
Відповідачем не заперечується, що ГУ ПФУ в Одеській області за життя пенсіонера ОСОБА_2 було проведено перерахунок його пенсії та донараховано заборгованість пенсії, яка однак залишилася не виплаченою.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає, що недоотримана пенсія, за виплатою якої позивач 17.07.2024 звернулася до відповідача, як дружина померлого пенсіонера з числа військовослужбовців, яка має право на одержання такої суми пенсії, є заборгованістю з виплати пенсії, яка виникла внаслідок перерахунку пенсії ОСОБА_2 на виконання рішення суду, а тому у розумінні статті 61 Закону №2262-ХІІ є саме сумою пенсії, яка підлягала виплаті позивачу.
Разом з цим, незважаючи на покладений на органи Пенсійного фонду України згідно зі статтею 61 Закону №2262-ХІІ вищевказаний обов'язок, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження виплати померлому вказаної суми.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоодержаної її померлим чоловіком ОСОБА_2 пенсії.
Посилання відповідача на відсутність підстав для застосування у спірних правовідносинах положень статті 61 Закону №2262-ХІІ, оскільки виплата спірної суми можлива лише у разі заміни стягувача (заміна сторони на правонаступника померлого) є неприйнятними з огляду на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.01.2020 у справі №200/10269/19-а, в силу якого у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 по справі №200/12094/18-а, такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсія у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною 1 статті 52 Закону №1058-IV та частиною 1 статті 61 Закону №2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (ч. 2 ст. 52 Закону №1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Отже, суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною частиною 1 статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача про необхідність заміни сторони виконавчого провадження для отримання заборгованості з виплати перерахованої ОСОБА_2 пенсії, що зумовлює прийняття рішення про задоволення позовних вимог.
Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини справи щодо допущення відповідачем протиправних дій, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену ОСОБА_2 суму пенсії, нарахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/19860/23.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 1211,20 грн. судових витрат, сплачених згідно квитанції №3 від 04.10.2024 року.
Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання виплатити нараховану пенсію - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоодержаної її померлим чоловіком ОСОБА_2 пенсії, нарахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/19860/23, але не одержаної ним за життя.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену ОСОБА_2 суму пенсії, нарахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/19860/23.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385, електронна пошта: upr@od.pfu.gov.ua)
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА