Справа № 420/5155/25
про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
06 березня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), у якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ,ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 20.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки, виплаченої компенсації при звільненні, компенсації невикористаних днів відпустки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року,
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ,ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), перерахунок грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум,
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ,ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), перерахунок грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум,
4. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ,ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), перерахунок грошового забезпечення з 01.01.2022 року по 27.03.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум,
5. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ,ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ),перерахунок грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, виплаченої компенсації при звільненні, компенсації невикористаних днів відпустки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовна заява підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та підсудна Одеському окружному адміністративному суду.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі судом було встановлено, що даний позов подано з пропуском встановленого законом строку, при цьому, позивачем не було подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджуються причини пропуску такого строку.
За вказаного, ухвалою суду від 25.02.2025 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення виявленого недоліку, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
27.02.2025 на виконання вказаної ухвали суду позивач надав до суду заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначає, що згідно з ч.2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Письмове повідомлення про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені позивачеві при звільненні було надано позивачу у відповіді за вихідним № 808/2700 від 06.02.2025 року. А тому процесуальні строки, визначені ч. 2 ст. 233 КЗпП України, підлягають обчисленню з 06.02.2025 року. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду у справі №380/15245/22 від 25.04.2023 року.
Також, позивач зауважує, що згідно чинної на час виникнення спірних правовідносин редакції частини 2 статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Позивач зазначає також, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду зі позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Окрім того, у період з 19.07.2022 року позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується наказами та іншими відомостями долученими до позовної заяви. У зв'язку з необхідністю виконання завдань за призначенням військової служби позивач не мав можливості раніше направити до суду позовну заяву щодо виплати належного грошового забезпечення. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 проходження військової служби є поважною причиною для поновлення строків звернення до суду. Аналогічна правова позиція наведена в ухвалах Верховного Суду від 22.08.2022 року у справі №420/15397/21, від 29.08.2022 року у справі №420/9187/21, від 31.08.2022 року у справі №400/7421/21, від 11.05.2023 року у справі №200/2373/22, від 08.06.2023 року у справі №580/9339/21. Верховний Суд у питанні поновлення строків звернення до суду приймає проходження військової служби як поважну причину для поновлення строків звернення до суду. Крім того Верховний Суд неодноразово зазначав, що суд не має проявляти надмірний формалізм та непропорційність між застосованими заходами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист, зокрема у постановах від 07 квітня 2021 року у справі №280/5246/18, від 01 квітня 2021 року у справі №140/8457/20, від 17 березня 2021 року у справі №280/2815/20.Розглянувши заяву про поновлення строку, оцінюючи вкладені у ній обґрунтування, суд виходить з такого.
05.03.2025 від позивача до суду надійшла ще одна заява, у якій позивач додатково наголошує, що отримуючи виплати грошового забезпечення, у нього були відсутні підстави сумніватися у тому, що розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення є меншим та проведений з порушенням чинного законодавства. Позивач виходив з принципу “належного урядування» (легітимні добросовісні дії, поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до військовослужбовця) та з презумпції, що розмір грошового забезпечення визначений відповідно до Закону. Зазначений принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії»). Звернення із вказаним адміністративним позовом у лютому 2025р. здійснюється в межах визначеного законом тримісячного строку, що обчислюється з моменту коли Позивачу стало відомо про відмову у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 20.05.2023 року., грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначених з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, що обчислені виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Оцінюючи наведені позивачем обґрунтування, суд виходить з такого.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За приписами ч.1, ч.3 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 дійшов до висновку, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справа № 380/17776/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, 03 серпня 2023 року справа № 280/6779/22.
Відтак, до спірних правовідносин в частині вирішення питання про дотримання позивачем строку для подання цього позову, підлягають застосуванню приписи саме ст.233 КЗпП України.
Суд враховує, що протягом періоду спірних правовідносин приписи ч.2 ст.233 КЗпП України діяли у різних редакціях.
Так, частина 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) визначала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з цим, Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правову позицію Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності (справа №260/3564/22).
Суд звертає увагу на усталену практику Верховного Суду із спірного питання щодо застосування строків у аналогічних правовідносинах, відповідно до якої після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 03 серпня 2023 року в справі № 280/6779/22 і від 06 березня 2024 року в справі № 600/5050/23-а, від 07 жовтня 2024 року у справі №500/7802/23.
За вказаного, строк для звернення до суду з позовними вимогами стосовно перерахунку грошового забезпечення обмежений 3-ма місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а стосовно виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - 3-ма місяцями з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Тобто, за змістом вищезазначених норм, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Таким чином, законодавством регламентований розумний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Крім того, постановою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 500/1224/23 передбачено наступне: Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів (пункт 45).
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
В свою чергу поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Дотримання ж строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Згідно матеріалів даної справи, 17.02.2025 позивач через підсистему Електронний суд ЄСІТС подав до Одеського окружного адміністративного суду даний позов, який містить вимоги в тому числі щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023.
Відтак, враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом за подібних правовідносин, до вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.07.2022 застосуванню підлягає частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, а до вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 - у редакції норми частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України після 19.07.2022, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Визначаючись щодо дати, з якої фактично позивачу стало відомо про порушення його прав щодо яких виник цей спір суд звертає увагу, що суть спірних правовідносин зводиться до незгоди позивача з розміром виплаченого грошового забезпечення за період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 29.01.2020 по 20.05.2023, яке виплачувалось при цьому щомісячно, та суд акцентує на цьому увагу.
Отже, з отриманням грошового забезпечення у спірні періоди щомісячно позивачу достеменно було відомо про його розмір.
Тому, протягом 3 місяців з дати кожного його отримання (після 19.07.2022) позивач мав право звернутися з позовом щодо правильного його розрахунку.
Суд вважає неґрунтовними посилання позивача на те, що він після 19.07.2022 продовжував військову службу, позаяк такі обставини не свідчать про фактичну неможливість останнього своєчасно звернутись за захистом своїх прав, не обґрунтовує поважності причин пропуску тримісячного строку звернення до суду із вимогами щодо перерахунку грошового забезпечення, яке позивач отримував щомісячно, а відтак про його суми достеменно позивачу було відомо, й проявивши належну зацікавленість до розміру виплаченого йому грошового забезпечення позивач міг дізнатись своєчасно про порушення своїх прав та своєчасно звернутись до суду за захистом порушених прав.
Щодо посилань на введення воєнного стану, суд зауважує, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків у судових справах - на цьому наголосив Касаційний адміністративний суд у справі № 320/10756/21 від 13 вересня 2022 року, та у подальшому така правова позиція була неодноразово підтримана Верховним Судом у своїх судових рішеннях.
Так, Верховний Суд з даного питання зазначає, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
До матеріалів справи позивачем не додано доказів, які б засвідчували наявність у позивача дійсних об'єктивних перешкод, пов'язаних саме з військовим станом чи перебуванням позивача на військовій службі, що завадили своєчасному зверненні до суду із цим позовом.
Також, на думку суду є безпідставними і посилання позивача на отримання відповіді від військової частини, з якої, за твердженнями позивача, він і дізнався про порушення своїх прав, оскільки такі обставини лише засвідчують день, коли позивач почав вживати активні дії щодо захисту ймовірно порушеного свого права на отримання грошового забезпечення в належному розмірі. Позивач також не вказує у своїх доводах про жодні наявні у нього перешкоди щодо можливості звернутись до відповідача своєчасно за інформаціє щодо розрахунку та складових виплачених йому сум та своєчасного звернення до суду із позовом стосовно неналежного розрахунку з ним під час проходження ним військової служби.
Підсумовуючи усе наведене вище, суд вважає, що позивачем не вказано жодних переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом його порушених прав у строки, встановлені ст.233 КЗпП України, а наведені ним обставини носять загальний характер та не є достатніми для висновку про наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом в частині вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022.
Отже, суд висновує, що позивач з даним позовом в частині вимог про виплату грошового забезпечення відповідачами за спірні періоди у неналежному розмірі звернувся 17.02.2025 поза межами встановлених законом строків в частині вимог щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення з 19.07.2022, не довівши поважність причин пропуску такого строку.
Згідно з ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Зазначене кореспондується із приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, відповідно до якого позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Отже, дослідивши викладені у заяві про поновлення пропущеного строку доводи та письмові докази у сукупності, судом зроблено висновок, що позивачем пропущено строк для звернення до суду із цим позовом з неповажних причин щодо вимог починаючи з 19.07.2022 по 20.05.2023. Суд не знаходить підстав для задоволення заяви позивача про поновлення процесуального строку.
На підставі викладеного, позовна заява в частині позовних вимог що стосуються обрахунку та виплати грошового забезпечення позивача за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 підлягає поверненню позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст. 121-123, 160, 161, 169, 241-243, 248, 256 КАС України, суд,
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до суду з даним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог стосовно періоду з 19.07.2022 по 20.05.2023, та відмовити у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з цим позовом в указаній вище частині.
Повернути позивачу позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошового забезпечення з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації при звільненні, компенсації невикористаних днів відпустки, які виплачені за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок грошового забезпечення з 19.07.2022 по 30.05.2023, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації при звільненні, компенсації невикористаних днів відпустки, які виплачені за період з 19.07.2022 по 20.05.2023, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 294-297 КАС України до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА