07 березня 2025 р. № 400/12176/24
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку письмового провадження без виклику сторін та проведення судового засідання адміністративну справу,
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Олексія Вадатурського, 14,м. Миколаїв,54005,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області з вимогами визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, які полягають у відмови йому видати довідку про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді для здійснення для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням встановлено з 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень, 2481 гривень, 3080 гривень; зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень, 2481 гривень, 3080 гривень.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що працював на посаді судді Березанського районного суду Миколаївській області, та з 2010 року є суддею у відставці. При нарахуванні суддівської винагороди за 2021, 2022, 2023 та 2024 роки для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, як суддя у відставці, відповідно до ст.42 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 62% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. При нарахуванні розміру суддівського винагороди за 2021, 2022, 2023, та 2024 роки для обчислення щомісячного довічного утримання, ТУ ДСА було взято за основу базовий розмір посадового окладу судді, виходячи з визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» - 2102 гривень. 24.07.2024 позивач звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області із заявою про надання довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень, 2481 гривень, 3080 гривень. Листом від 24.07.2024 за №3/2-1589 відповідач відмовив у наданні такої довідки. Підставою для відмови було вказано те, що ТУ ДСА, як розпорядник коштів нижчого рівня, нараховує суддівську винагороду суддям на основі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривень, тобто в межах повноважень та в спосіб, передбачений Конституцією та Законами України. Позивач вважає зазначений підхід відповідача протиправним. Розмір посадового окладу судді, який є базовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якій встановлюється та затверджується відповідно до ст.46 Конституції України та Закону України «Про прожитковий мінімум». Разом з тим, ст.7 Законів України «Про Державний бюджету на 2021», «Про Державний бюджету на 2022», «Про Державний бюджету на 2023» та «Про Державний бюджету на 2024» був введений вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102 гривень. Але, на думку позивача, суддів не віднесено до соціально-демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо і не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Передбачені ст.ст.46 та 130 Конституції України зміни до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди на момент виникнення спору щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено на 1 січня календарного року для визначення суддівської винагороди. Таким чином, Закон України про державний бюджет на відповідний рік фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна із яких передбачена ч.2 ст.130 Конституції України та ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Конституція України не надає Закону України про Державний бюджету вищої юридичної сили.
Відповідач відзиву на позов не надав, своєї позиції з приводу предмету позову не висловив.
Суд розглянув справу 07.03.2025 в порядку передбаченому ч.5 ст.262 КАС України, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 працював на посаді судді Березанського районного суду Миколаївської області, а з грудня 2010 року перебуває у відставці та перебуває на обліку у Головному управління ПФУ у Миколаївській області, який йому нараховує та виплачує довічне грошове утримання судді у відставці.
20.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до ТУ ДСА у Миколаївській області з заявою про надання довідки про суддівську винагороду, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня 2022, 2023, та 2024 року в розмірі 2270 гривень, 2481 гривень, 3080 гривень.
24.07.2024 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області листом за №3/2-1589/24 відмовило ОСОБА_1 у наданні такої довідки, пославшись на те, що відповідно до Законів України про бюджет на відповідні роки, прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Відповідно до ст.130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, результат розрахунку суддівської винагороди, та як наслідок розмір щомісячного довічного грошового утримання, у будь-якому випадку, залежить від цифрового значення основної операнди у формулі, яка міститься у Законі України про Державний бюджет на відповідній рік.
Статтями 7 Законів України «Про Державний бюджет на 2020 рік» «Про Державний бюджет на 2021 рік», «Про Державний бюджет на 2022 рік», «Про Державний бюджет на 2023 рік», «Про Державний бюджет на 2024 рік» для обрахунку посадового окладу судді передбачений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2102 гривень.
Тобто, з 2020 року розмір посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, а за таких обставин, відсутні підстави передбачені ч.4 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до п.п.3, 4 ст.85 Конституції України, прийняття законів, зокрема Державного бюджету України є виключним повноваженням Верховної Ради України.
За таких обставин, визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який в свою чергу буде другим множником у формулі розрахунку суддівської винагороди, є виключним повноваженням Верховної Ради України.
Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до ст.130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Стаття 135 Закону про судоустрій, відсилає до закону про державний бюджет. Державний бюджет приймається виключено законом Верховною Радою.
Тобто, Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» чітко та однозначно визначено, що розмір винагороди судді визначається Верховною Радою шляхом прийняття законів про судоустрій та про державні бюджети на кожний рік.
В законах про державний бюджет на 2021, 2022, 2023, 2024 та навіть 2025 роки, Верховна Рада, чітко визначила, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Зазначена норма є прямою, чіткою, зрозумілою, такою, яка не містить плутанини чи будь-якої двозначності, більш того, законодавець її відтворював чотири рази поспіль у 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роках. Зазначене вказує на те, що диференціація прожиткового мінімуму для окремих випадків, зокрема для визнання базового посадового окладу судді була не випадковістю, помилкою чи неузгодженістю законодавця, а його усвідомленим вибором.
Закони України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в частині визначення прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді у 2021, 2022, 2023, 2024 роках, Конституційним Судом України неконституційним не визнавалися.
При цьому, ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум», також надає право законодавцю передбачати різні прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення.
Тобто, повноваження на встановлення різних розмирів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, різним групам населення, передбачені ст.4 цього Закону.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Питання визначення розміру суддівської винагороди, є питанням виключно законодавця.
Оскільки, зазначена норма не визнана неконституційною, суд повинен її застосовувати, та не може обирати самостійно з Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, будь які інші цифрі, більш сприятливі для позивача.
У суду не має права перебирати у Законах України про Державний бюджет всі передбачені ним розміри прожиткового мінімуму, та обирати якійсь з них для обрахунку суддівської винагороди.
Оскільки, законодавець чітко визначився про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні, то враховуючи відсильну норму ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», саме цей розмір і необхідно застосовувати під час визначення суддівської винагороди позивача.
В іншому випадку, виходило б, що органи державної влади мають дискрецію на виконання прямих та чітких вимог Закону, тобто право на власний розсуд не виконувати вимоги законів, самостійно вирішуючи питання про їх неконституційність та неможливість застосування. Вочевидь, що з таким підходом погодитися неможливо, а тому аргументи позивача про можливість обрахунку відповідачами його посадового окладу з іншого розміру, ніж прямо визначеного Законом є непереконливими.
Більш того, для запобігання таким фактам, в Кримінальному кодексі України передбачено ст.210, яка встановлює кримінальну відповідальність за здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
З врахуванням викладеного, оскільки, розмір посадового окладу судді протягом 2021, 2022, 2023 та 2024 років, не змінювався, у відповідача не було підстав для видачі позивачу довідки для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень, 2481 гривень, 3080 гривень, а тому він правомірно відмовив йому у її видачі.
Підстав для задоволення позову не вбачається.
В задоволення позову відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Олексія Вадатурського, 14,м. Миколаїв,54005 26299835) відмовити повністю.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 07.03.2025