07 березня 2025 р. № 400/11917/24
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку письмового провадження без виклику сторін та проведення судового засідання адміністративну справу,
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
до Головног управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, вул. Олекси Тихого, 6,м. Краматорськ,Краматорський р-н, Донецька обл.,84306,
провизнання протиправним та скасування рішення від 03.12.2024 №143150006857 та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області № 143150006857 від 03 грудня 2024 року про відмову здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області від 29 листопада 2024 року № 3/2- 2120/2024 про розмір суддівської винагороди, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 року в розмірі 3028, 00 грн.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївський області провести перерахунок та здійснити виплату, починаючи з 01 січня 2024 року, судді у відставці Корабельного районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області від 29 листопада 2024 року № 3/2-2120/2024 про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, з урахуванням раніше виплачених сум.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що з 03.07.2020 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Миколаївській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII. 29 листопада 2024 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі - ТУ ДСА України в Миколаївській області) на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 400/7445/24 йому видана довідка № 3/2-2120/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2024 року - 3 028, 00 грн. 03 грудня 2024 року позивач через веб-портал звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної довідки. За принципом екстериторіальності його заява була передана для вирішення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області. За наслідками розгляду його заяви ГУ ПФУ в Донецькій області рішенням від 03 грудня 2024 року № 143150006857 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відмовило з посиланням на ту обставину, що будь-яких змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не відбувалось. Позивач вважає вказане рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного. Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вимогами ст.22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно зі ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Ч.1 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Як передбачено ч.2 тієї ж статті суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі № 4-р/2020 з посиланням, в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19- рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020. Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018). Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя (ч. 1 ст. 124 Основного Закону України). Як слідує із положень ч.3, 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя (ч. 1 ст. 124 Основного Закону України). Як слідує із положень ч.3, 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Згідно з ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до положень Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV, прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. Перелік основних соціальних і демографічних груп населення, викладений у Законі України «Про прожитковий мінімум» є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028 грн.
Слід зауважити, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» як і будь-якими іншими діючими нормативно-правовими актами не скасовані та не внесені зміни в чинні норми права, а саме в: - ч.2 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка визначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами; - ст.130 Конституції України, яка визначає, що розмір винагороди судді встановлюється лише законом про судоустрій; - ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум», що встановлює перелік основних соціальних і демографічних груп населення. Норми права, які містяться у перелічених статтях є зрозумілими та доступними для зацікавлених осіб, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні, а також є спеціальними та мають найвищу юридичну силу і тому мають виконуватися. Тому, неможливо розглядати положення ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в частині застосування до розрахунку суддівської винагороди розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні, як такі, що відповідають принципам якості та правової визначеності закону, в сенсі застосування до правовідносин визначення розміру суддівської винагороди.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію аргументував у відзиві тим, що відповідно до частини 4 статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402) у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Порядку № 3-1 звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді. Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 3-1 до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди. Згідно із пунктом 4 розділу IV Порядку № 3-1 відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді / довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди / винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку. Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 з 01.01.2020 розмір посадового окладу для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до Закону України від 14.11.2019 № 294 - ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року складає 2102,00 грн. Відповідно до Закону України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2022 року складає 2102,00 грн. Відповідно до Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2023 року складає 2102,00 грн. Відповідно до Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року складає 2102,00 грн. Отже, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на 2024 рік не змінився в порівняні з розміром прожиткового мінімуму на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, відповідно і не змінився розмір суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді. Враховуючи вищенаведене, відсутні підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки від 29.11.2024 № 3/2-2120/24, виданою Державною судовою адміністрацією України територіальне управління державної судової адміністрації України в Миколаївській області.
Відтак, рішення від 03.12.2024 № 143150006857 є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог позивача.
Суд розглянув справу 05.03.2025 в порядку передбаченому ч.5 ст.262 КАС України, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 в період з 15.02.2010 по 02.06.2020 працював на посаді судді Корабельного районного суду м. Миколаєва.
З 02.06.2020 ОСОБА_1 звільнений у відставку та перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а також отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
03.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України з заявою про здійснення перерахунку розміру довічного грошового утримання. До заяви, ОСОБА_1 долучив довідку, видану Територіальним управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області №3/2-2120/2024, відповідно до якої посадовий оклад який враховується для обрахування щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 99924,00 гривень.
За принципом екстериторіальності зазначена заява була передана для вирішення Головному управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
03.12.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №143150006857, яким в здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відмовлено, з тих підстав, що будь-яких змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не відбулось.
Відповідно до ч.4 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставою для перерахування щомісячного грошового утримання судді у відставки є зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до ст.130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтями 7 Законів України «Про Державний бюджет на 2020 рік» «Про Державний бюджет на 2021 рік», «Про Державний бюджет на 2022 рік», «Про Державний бюджет на 2023 рік», «Про Державний бюджет на 2024 рік» для обрахунку посадового окладу судді передбачений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2102 гривень.
Тобто, з 2020 року розмір посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, а за таких обставин, відсутні підстави передбачені ч.4 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Крім того, відповідно до п.1 розділу IV. Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25 січня 2008 року № 3-1, про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.
У цьому випадку, Територіальна управління ДСА України в Миколаївській області про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача у зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди працюючого судді Головне управління ПФУ у Миколаївській області не повідомляло.
Оскільки, з 01.01.2020 розмір суддівської винагороди не змінювався, у відповідачів були відсутні підстави для здійснення перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що підстави для визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області № 143150006857 від 03 грудня 2024 року про відмову здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відсутні, а в задоволенні позову належить відмовити повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 257-262, 263 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 13844159) Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області (вул. Олекси Тихого, 6,м. Краматорськ,Краматорський р-н, Донецька обл.,84306 ) відмовити повністю.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 07.03.2025