про прийняття позовної заяви до розгляду після усунення її недоліків та відкриття провадження у справі
07 березня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/290/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
11 лютого 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Луганській області), в якій позивач просить
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27 листопада 2020 року № Ф-142У на загальну суму 46559, 52 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувану вимогу не отримувала, а дізналася про неї в серпні 2024 року коли на її кошти на банківських рахунках у банках України було накладено арешт у виконавчому провадженні № 65260901 від 23.04.2021 року. Відповіддю ГУ ДПС в Луганській області від 25.12.2024 року позивача повідомлено, що вимога ГУ ДПС в Луганській області № Ф-142У від 27.11.2020 року залишилася на окупованій території Луганської області, тобто цю вимогу втрачено. З вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач не погоджується, та вважає її протиправною, винесеною з порушенням норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки у спірні періоди за вимогою позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець, хоча при цьому працювала, тобто була найманим працівником та роботодавець сплачував за мене єдиний внесок. Відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано. Вказані обставини стали підставою звернення до суду.
Ухвалю суду від 17.02.2025 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано ОСОБА_1 протягом 10-ти (десяти) днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» або засобами поштового зв'язку: позовної заяви з додатками; заяви про поновлення строку звернення до суду.
На виконання вимог вищевказаної ухвали, від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що 29.11.2024 року нею отримано відповідь з відділу виконавчої служби та постанову про відкриття ВП № 65260901, а також інформацію про неможливість надати посвідчену копію виконавчого документа через те, що письмові матеріали виконавчого провадження та, відповідно, і виконавчий документ залишилися на тимчасово окупованій території м. Лисичанська Луганської області.
З наданої постанови про відкриття виконавчого провадження позивач дізналася про стягувача, найменування виконавчого документа та дату його видання - це вимога ГУ ДПС в Луганській області № Ф-142У від 27.11.2020 року.
03.12.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою в якій просила надати примірник (або належним чином посвідчену копію на крайній випадок) Вимоги ГУ ДПС в Луганській області № Ф-142У від 27.11.2020 року.
Відповіддю від 25.12.2024 року повідомлено, що спірна вимога залишилася на окупованій території Луганської області, тобто цю вимогу втрачено.
03.01.2025 позивач направила до ДПС України, як вищестоящего органу, Скаргу якою просила скасувати Вимогу № Ф-142У від 27.11.2020 року ГУ ДПС у Луганській області про сплату ОСОБА_2 боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 46559 грн. 52 коп. та визнати таку Вимогу відкликаною.
30.01.2025 на адресу електронної пошти отримала копію рішення ДПС України від 30.01.2025 про розгляд скарги від 03.01.2025 року, яким позивачу відмовлено у скасуванні оскаржуваної вимоги.
Позивач вказала, що ГУ ДПС в Луганській області зі свого боку до сьогодні не надавало, не вручало їй примірник Вимоги № Ф-142У від 27.11.2020 року. З оскаржуваною вимогою з дня її виненсення, 27.11.2020 року, і до дня подяння цього клопотання не ознайомлена, наруки таку вимогу не отримувала. Після отримання від ДПС України Рішення від 30.01.2025 року про відмову в скасуванні оскаржуваної Вимоги, нею 06.02.2025 року, укрпоштою направлено до ЛОАС адміністративний позов. Просила поновити строк звернення до суду.
Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Після усунення недоліків, зазначена позовна заява відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження в адміністративній справі не встановлено, у зв'язку з чим вважаю за необхідне відкрити провадження у справі.
Розглянувши клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС).
Згідно преамбули Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), цей Закон є нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з абзацами четвертим - шостим частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку (абзаци восьмий, дев'ятий частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI).
За змістом преамбули Закону №2464-VI цей Закон може, зокрема, встановлювати особливості адміністративної процедури досудового врегулювання спорів, але не може визначати порядок судового оскарження з порушенням гарантій платника єдиного внеску.
Закон №2464-VI не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для оскарження до суду вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску.
Платник єдиного соціального внеску для захисту своїх прав і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС, а не статтею 25 Закону №2464-VI.
Такий висновок щодо строку звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску зроблено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №580/3469/19.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Предметом позову є правомірність винесення контролюючим органом податкової вимоги від 27.11.2020 № Ф-142У.
Позивач стверджує, що про існування спірної вимоги вона дізналась 29.11.2024, лише після отримання відповіді з відділу виконавчої служби на її заяву та постанову про відкриття ВП № 65260901, після чого скористалась досудовим врегулюванням спору. А після того, як отримала від ДПС України рішення від 30.01.2025 про відмову в скасуванні оскаржуваної вимоги, 06.02.2025 укрпоштою направила до суду адміністративний позов.
Матеріали справи містять лист Головного управління ДПС у Луганській області від 25.12.2024 № 656/В/12-32-13-02-11 адресований позивачу, в якому, зокрема, зазначено, що згідно даних ПСС «Податковий блок» вимога про сплату боргу (недоїмки) від 27.11.2020 № Ф-142У надіслана на адресу: 93100 Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд.362, кв. 34 вважається врученою, але поштою не доставлена. У зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України та внаслідок активних бойових дій, що почались 24.02.2022 року на території Луганської області, Головним управлінням ДПС у Луганській області втрачено контроль над майном, яке обліковується на балансі. На даний час всі об'єкти нерухомого майна та земельні ділянки, залишаються на тимчасово окупованих територіях Луганської області (у тому числі адміністративна будівля Головного управління ДПС у Луганській області за адресом вул. Енергетиків, 72, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93401), комп'ютерна техніка, документи та справи боржників (другий примірник вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.11.2020 № Ф-142У з доказами направлення (вручення)), що в ній знаходились.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.
При визначенні місця рішень Європейського суду з прав людини в системі джерел вбачається доцільним підтримати загальновизнаний підхід стосовно того, що за своєю правовою природою рішення Європейського суду з прав людини є актами тлумачення Конвенції, а отже, як і прямі норми Конвенції та протоколів до неї, мають переважне застосування, порівняно із нормами національного законодавства, відповідно до положень частини другої статті 3 КАС України.
У рішенні від 27 червня 2000 року у справі «Ілхан проти Туреччини» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично, не має абсолютного характеру і перевіряючи його виконання слід звернути увагу на обставини справи.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.
Отже, як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Питання правової визначеності й передбачуваності є невід'ємною складовою верховенства права. У державі, яка керується принципом верховенства права, громадяни виправдано очікують, що вони можуть покладатися на попередні судові рішення в подібних справах, і таким чином можуть передбачати юридичні наслідки своїх дій чи бездіяльності.
Відповідно до частин першої, шостої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
КАС України не пов'язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
З урахуванням вищенаведеного, з метою додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує позивачу право на справедливий суд шляхом визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Частинами першою, другою та третьою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з частиною першою статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За приписами частини четвертої статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може запропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає для з'ясування всіх обставин у справі.
Керуючись статтями 5, 77, 160, 168, 171, 174, 175, 257, 260, 261 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Визнати поважними та поновити строк звернення до суду ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
Справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Зобов'язати відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати суду:відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, а також:
- інтегровану картку платника ОСОБА_1 за 2014 - 2025 роки;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) та докази її вручення;
- відомості про перебування позивача на обліку, підстави взяття на облік, за наявності копії податкової звітності за спірний період тощо.
Усі вищевказані документи необхідно направляти на електронну пошту через офіційну електронну адресу або підсистему «Електронний суд».
Роз'яснити відповідачу, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Справа розглядатиметься суддею Тихоновим І.В. одноособово.
Повідомити сторони про можливість реєстрації в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - «Електронний суд», яка надає змогу користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів.
Роз'яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud1270/.
Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі надіслати особам, які беруть участь у справі, разом з витягом про їхні процесуальні права та обов'язки, встановлені статтями 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяІ.В. Тихонов